Бгаскара II
Бгаскара, прийнято називати Бгаскара II, щоб відрізнити його від іншого індійського вченого Бгаскари I (1114–1185) — індійський математик і астроном XII століття[5]. Очолював астрономічну обсерваторію в Удджайні.
| Бгаскара II | |
|---|---|
| санскр. भास्कर | |
| Ім'я при народженні | санскр. भास्करा[1] |
| Народився | 1114 Бід (округ) |
| Помер | 1185 Удджайн, Індія[2][3][4] |
| Місце проживання | Індія |
| Діяльність | математик, астроном, астролог |
| Галузь | математика, астрономія |
| Відомий завдяки: | Один із перших проектів вічного двигуна |
| Батько | Maheśvarad[4] |
 Висловлювання у Вікіцитатах Бгаскара II у Вікісховищі | |
Життя і діяльність
ред.Бгаскара написав трактат «Сіддганта-широмані» («Вінець навчання»), який складається з чотирьох частин: «Лілаваті» (присвячена арифметиці), «Біждаґаніта» (алгебра), «Ґоладгайя» (сферика), «Ґрангаґаніта» (теорії руху планет).
Бгаскара отримував від'ємні корені рівнянь, хоча й сумнівався у їхньому значенні. Йому належить один із найбільш ранніх проектів вічного двигуна.
Книга «Лілаваті» в країнах Азії була зразком підручника з техніки обчислень. В 1816 році вона була надрукована в Калькутті і з того часу неодноразово перевидавалась як підручник із математики.
Бгаскара в своєму вірші, який датується приблизно 1150 роком, описує певне колесо з прикріпленими навскоси по ободу довгими, вузькими посудинами, наполовину заповненими ртуттю. Принцип дії цього першого механічного «перпетуум мобіле» ґрунтувався на відмінності моментів сил тяжіння, створених рідиною, яка переливалась в посудинах, розміщених на окружності колеса[6].
Твори
ред.- Bhaskara II, Siddhanta-siromani, English transl. by B. Sastri and L. Wilkinson. Calcutta, 1861.
Примітки
ред.- ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- ↑ а б Complete Dictionary of Scientific Biography — Детройт: Charles Scribner's Sons, 2008. — ISBN 978-0-684-31559-1
- ↑ Баскара // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ посилання. Архів оригіналу за 15 серпня 2015. Процитовано 23 серпня 2015.
Література
ред.- Ван дер Варден Б. Л. Уравнение Пелля в математике греков и индийцев. Успехи математических наук, 31, вып. 5(191), 1976, с. 57-70.
- Володарский А. И. Очерки истории средневековой индийской математики. М.: Наука, 1977.
- Patwardhan K. S., Naimpally S. A., Singh S. L. Lilavati of Bhaskaracarya. Delhi, 2001.
- Sarasvati Amma T. A. Geometry in ancient and medieval India. Delhi: Motilal Banarsidass, 1979.
- Д. Я. Стройк. Краткий очерк истории математики. М. «Наука», 1984