Буцол Всеволод Казимирович

Всеволод Казимирович Буцол (нар. 14 березня 1909(19090314), місто Катеринослав, тепер Дніпро — 1989, Київ) — радянський комсомольський діяч, 2-й секретар ЦК ЛКСМ України. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в травні 1940 — січні 1949 р.

Буцол Всеволод Казимирович
Народився	14 березня 1909(1909-03-14) місто Катеринослав, тепер Дніпро
Помер	1989(1989) місто Київ
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За визволення Варшави»

Біографія

З кінця 1920-х років — голова одного із перших колгоспів Первомайського району Миколаївщини. Потім працював у машинно-тракторній станції, був мобілізований на будівництво шахт Донбасу, очолював комсомольську організацію шахти № 10-біс Донецької області. Перебував на відповідальній комсомольській роботі.

Член ВКП(б) з 1930 року.

До грудня 1938 року працював інструктором в апараті ЦК КП(б)У.

11 грудня 1938 — грудень 1939 року — секретар ЦК ЛКСМ України.

У грудні 1939 — квітні 1943 року — 2-й секретар ЦК ЛКСМ України.

З червня 1941 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Брав участь в оборонних боях 1941 року на Кримському і Донському фронтах. У жовтні 1942 року, під час боїв на Сталінградському напрямі, начальник політичного відділу 37-ї гвардійської стрілецької дивізії 62-ї армії Сталінградського фронту батальйонний комісар Буцол замінив командира 2-го батальйону 109-го гвардійського стрілецького полку. Під його командуванням підрозділ відбив шість атак противника, знищив шість танків та близько двох рот піхоти. З 1943 року — заступник командира з політичної частини — начальник політичного відділу 354-ї стрілецької дивізії 19-го стрілецького корпусу 65-ї армії Центрального, 1-го і 2-го Білоруського фронтів.

Після демобілізації, з 1945 (затверджений в лютому 1946) по 1948 рік — завідувач відділу підготовки і перепідготовки партійних кадрів Управління кадрів ЦК КП(б)У. З грудня 1948 року — завідувач сектору відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів ЦК КП(б)У.

З січня по квітень 1953 року — заступник голови Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді міністрів УРСР.

У травні 1953 — після 1960 року — начальник Головного управління культурно-освітніх установ Міністерства культури Української РСР.

На 1969 рік — старший референт відділу науки і нової техніки Управління справами Ради Міністрів Української РСР.

Потім — пенсіонер республіканського значення у місті Києві. Помер у середині березня 1989 року.

Військові звання

• гвардії батальйонний комісар (1941)
• гвардії підполковник
• гвардії полковник

Нагороди

• орден Червоної Зірки (1.02.1943)
• орден Червоного Прапора (5.11.1943)
• два ордени Вітчизняної війни ІІ-го ст. (7.09.1944; 6.04.1985)
• орден Вітчизняної війни І-го ст. (8.03.1945)
• орден Богдана Хмельницького ІІ-го ст. (23.04.1945)
• орден «Знак Пошани» (23.01.1948)
• ордени
• медаль «За оборону Сталінграда»
• медаль «За визволення Варшави»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (13.03.1969)

Джерела

• У боях на Сумщині [Архівовано 14 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Тронько П. «Бессмертие юных» [Архівовано 24 серпня 2017 у Wayback Machine.]