Буцол Всеволод Казимирович

Всеволод Казимирович Буцол (нар. 14 березня 1909(19090314), місто Катеринослав, тепер Дніпро — 1989, Київ) — радянський комсомольський діяч, 2-й секретар ЦК ЛКСМ України. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в травні 1940 — січні 1949 р.

Буцол Всеволод Казимирович
Народився 14 березня 1909(1909-03-14)
місто Катеринослав, тепер Дніпро
Помер 1989(1989)
місто Київ
Партія КПРС
Нагороди Орден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоного ПрапораОрден Червоної ЗіркиОрден Богдана Хмельницького II ступеняОрден «Знак Пошани»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Біографія ред.

З кінця 1920-х років — голова одного із перших колгоспів Первомайського району Миколаївщини. Потім працював у машинно-тракторній станції, був мобілізований на будівництво шахт Донбасу, очолював комсомольську організацію шахти № 10-біс Донецької області. Перебував на відповідальній комсомольській роботі.

Член ВКП(б) з 1930 року.

До грудня 1938 року працював інструктором в апараті ЦК КП(б)У.

11 грудня 1938 — грудень 1939 року — секретар ЦК ЛКСМ України.

У грудні 1939 — квітні 1943 року — 2-й секретар ЦК ЛКСМ України.

З червня 1941 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Брав участь в оборонних боях 1941 року на Кримському і Донському фронтах. У жовтні 1942 року, під час боїв на Сталінградському напрямі, начальник політичного відділу 37-ї гвардійської стрілецької дивізії 62-ї армії Сталінградського фронту батальйонний комісар Буцол замінив командира 2-го батальйону 109-го гвардійського стрілецького полку. Під його командуванням підрозділ відбив шість атак противника, знищив шість танків та близько двох рот піхоти. З 1943 року — заступник командира з політичної частини — начальник політичного відділу 354-ї стрілецької дивізії 19-го стрілецького корпусу 65-ї армії Центрального, 1-го і 2-го Білоруського фронтів.

Після демобілізації, з 1945 (затверджений в лютому 1946) по 1948 рік — завідувач відділу підготовки і перепідготовки партійних кадрів Управління кадрів ЦК КП(б)У. З грудня 1948 року — завідувач сектору відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів ЦК КП(б)У.

Перебував на відповідальній партійній і радянській роботі.

На 1960 рік — начальник головного управління в справах культосвітніх установ Міністерства культури Української РСР.

На 1969 рік — старший референт відділу науки і нової техніки Управління справами Ради Міністрів Української РСР.

Потім — пенсіонер республіканського значення у місті Києві. Помер у середині березня 1989 року.

Військові звання ред.

Нагороди ред.

Джерела ред.