Буре Павло Павлович

Павло (Павло-Леопольд) Павлович Буре (29 квітня (11 травня) 1842 — 15 (27) квітня 1892) — син П. К. Буре, технік при Імператорському Ермітажі, консул Венесуели в Петербурзі[1], Постачальник Двору Його Імператорської Величності (з 1879 року)[2] та купець 1-ї гільдії[3]. На базі годинникового заводу П. П. Буре в 1888 році був створений знаменитий згодом торговий дім «Павло Буре».

Буре Павло Павлович
Буре Павел Павлович
Буре Павел Павлович.jpg
Ім'я при народженні Павло-Леопольд Павлович Буре
Народився 11 травня 1842(1842-05-11)
Ревель, Російська імперія
Помер 27 квітня 1892(1892-04-27) (49 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Смоленський лютеранський цвинтарd
Підданство REmpCOA Російська імперія
Діяльність купець
Alma mater Петрішулеd
Суспільний стан Купецтво
Конфесія Лютеранство
Батько Павло Буре

БіографіяРедагувати

Народився 1842 року. З 1853 року навчався в німецькому Петропавлівському училищі.

З раннього дитинства хлопчик активно допомагав батькові у веденні сімейної справи, таким чином, не тільки пізнавши основи підприємницької діяльності, а й набув знань про роботу годинникових механізмів, щоб уже в 1868 році стати компаньйоном батька у веденні сімейної справи. У 1874 році вже саме Павло Павлович набуває великої годинної фабрики, розташованої в швейцарському місті Ле-Локль.

У 1888 році Павло Павлович серйозно хворіє та усувається від ведення бізнесу. Не маючи прямих спадкоємців, він приймає рішення про продаж фабрики у Швейцарії її безпосередньому керівнику — французу Полю Жірару, а також соратнику швейцарцю Жану-Жоржу (Георгу) Пфунду. Нові власники фабрики, колеги П. П. Буре стають засновниками Торгового Дому «Павло Буре», який вже в 1892 році відкриває власний магазин у Москві, а трохи пізніше — філію в Києві. Цього ж року П. П. Буре вмирає, не доживши до 50 років, а Пфунд отримує посаду штатного оцінювача годинників та інших механічних виробів для Його Величності.

П. П. Буре похований на Смоленському лютеранському цвинтарі.[4]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. От установления отношений до стратегического партнерства / / Независимая газета. www.ng.ru. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 19 травня 2020. 
  2. Павел Буре: Часы и люди. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 21 травня 2013. 
  3. Буре Павел Павлович, пот. поч. гражд., купец 2 гильдии
  4. Буре, Павел // Петербургский некрополь / Сост. В. И. Саитов. — СПб. : Типография М. М. Стасюлевича, 1912. — Т. 1 (А—Г). — С. 320. (рос.)

ПосиланняРедагувати