Бурбело Валентина Броніславівна

Бурбело Валентина Броніславівна
Народилася 6 травня 1951(1951-05-06) (71 рік)
Київ
Країна Україна Україна
Національність Україна Україна
Діяльність мовознавиця
Alma mater Київський університет
Галузь романська філологія
Заклад Київський університет
Звання доктор філологічних наук
Ступінь професор
Відома завдяки: Дослідження зі стилістики, історії французької мови, аудіовізуальних методів вивчення іноземних мов
Батько Бурбело Броніслав Іванович (1905–1995), український філолог-романіст

Бурбе́ло Валенти́на Бронісла́вівна (6 травня 1951, м. Київ) — український мовознавець, педагог, фахівець зі стилістики французької мови, співавтор французько-українського словника, доктор філологічних наук, професор кафедри французької філології Київського університету.

БіографіяРедагувати

Народилася 6 травня 1951 року в Києві. 1973 року закінчила факультет романо-германської філології Київського університету. Працює в Київському університеті з 1973 року: спершу як викладач кафедри теорії та практики перекладу; згодом як викладач, потім доцент і старший науковий співробітник кафедри романської філології; доцент, а з 2000 року — професор кафедри французької філології.

Захистила кандатську дисертацію на тему «Еволюція мовленнєвих форм характеристики персонажа у французькій літературі» (1981). 1999 року захистила докторську дисертацію за темою «Художній дискурс в історії французької мови та культури IX–XVIII ст.». Викладала нормативні курси та спецкурси з історії французької мови, теоретичної граматики французької мови, актуальних проблем романістики, семіотики візуального зображення у викладанні іноземих мов, актуальних проблем дискурсології.

З 2002 року Валентина Бурбело — співзасновник та віце-президент Франкофонної Асоціації України, з 1992 року — член Української асоціації викладачів французької мови, Президент асоціації «КОРЕ — Україна», Міжнародного товариства вивчення доби Просвітництва та Міжнародної асоціації «Двомовний світ» (Безансон, Франція), експерт Європейського Центру сучасних мов Ради Європи в галузі аудіовізуальних методів викладання іноземих мов, Міністерства освіти і науки України.

Активна діячка Української Ради миру. Нагороджена Грамотою Верховної Ради України. Автор більше 140 наукових та науково-методичних праць.

Наукові інтересиРедагувати

Наукові інтереси: історія французької мови, лінгвопоетика, дискурсологія, теорія комунікації, лінгвопрагматика, семіотика, сучасні технології у викладанні іноземних мов.

Відзнаки та досягненняРедагувати

  • Член Української асоціації викладачів французької мови (з 1994),
  • Член Міжнародного товариства вивчення доби Просвітництва (з 1996),
  • Експерт Європейського Центру сучасних мов Ради Європи (з 1998),
  • Віце-президент Франкофонної Асоціації України (з 2002),
  • Президент асоціації «КОРЕ – Україна» (з 2004),
  • Президент Ротарі-клубу «Київ-Центр» (2005-2006),
  • Член Міжнародної асоціації «Двомовний світ» (з 2006),
  • Член журі з перекладу при Посольстві Франції в Україні (2012-2014),
  • Грамота Верховної Ради України за заслуги перед Українським народом (2009),
  • Подяка Голови ВАК України (2010).

Основні праціРедагувати

  • Лингвистика художественного текста. К., 1988;
  • Историческая стилистика французского языка. К., 1990;
  • Пророчества Мишеля Нострадамуса. К., 1991 (переклад у співавторстві).
  • Словник французько-український / українсько-французький. Ірпінь, 1994;
  • Лінгвопоетика французької словесності IX–XVIII ст. К., 1999;
  • Болонський процес і реформування вищої освіти Франції (у співав., 2004),
  • Франція у Європейському просторі вищої освіти (у співав., 2005),.
  • Комунікативні стратегії. Практикум. Ч.1 і 2 (2014).

ПосиланняРедагувати