Відкрити головне меню

«Бум» (італ. Il Boom) — італійська кінокомедія 1963 року, поставлений режисером Вітторіо Де Сікою з Альберто Сорді в головній ролі.

Бум Picto infobox cinema.png
італ. Il boom
Il boom 1963 poster.jpg
Італійський постер до фільму
Жанр драма
Режисер Вітторіо Де Сіка
Продюсер Діно Де Лаурентіс
Сценарист Чезаре Дзаваттіні
У головних
ролях
Альберто Сорді
Джианна Марія Канале
Етторе Джері
Оператор Армандо Наннуцці
Композитор П'єро Піччоні
Художник Еціо Фріджеріо
Кінокомпанія Dino de Laurentiis Cinematografica
Тривалість 97 хв.
Мова італійська
Країна Італія Італія
Рік 1963
Дата виходу 24 вересня 1964 (Віджевано, прем'єра)
IMDb ID 0056883
Рейтинг IMDb: 7.2/10 stars

Зміст

СюжетРедагувати

Італія. Післявоєнний економічний бум дозволяє багатьом заповзятливим громадянам швидко розбагатіти.
Джованні Альберті (Альберто Сорді), одружившись на доньці генерала Сільвії (Джианна Марія Канале), пішов з роботи та зайнявся бізнесом. Альберті веде розкішне світське життя, але він заліз у борги і тепер сидить на мілині. На прийомах, де збирається вище товариство початку 1960-х, Альберті безуспішно намагається зайняти у кого-небудь грошей. Він приходить до заможного підприємця Баузетті й натикається на категоричну відмову. Проте, дружина останнього, потворна стара, призначає йому таємне побачення. Коли Альберті приходить до старої додому, та радить йому нікому не говорити про цю зустріч — навіть власній дружині. Потім вона переходить до справи: чи погодиться Альберті продати своє око? Обличчя Альберті кам'яніє: він готувався розплатитися натурою, але дещо іншим чином. Він просить часу подумати.

Сільвія, дізнавшись про своє банкрутство, повертається до батька. Після цього Альберті приймає пропозицію дружини підприємця: у її чоловіка скляне око, і він хоче замінити його справжнім. Альберті проходить обстеження у окуліста. Йому доводиться підбадьорювати підприємця, який до смерті боїться майбутньої операції. Отримавши аванс, Альберті влаштовує пишний бенкет, на якому висловлює своїм «друзям» усе, що він про них думає. У спальні дружини він ховає руку в рукаві піджака, запитуючи: «Ти б любила мене, якби я був одноруким»? Уранці перед операцією, він дивиться на свою сплячу дитину, закривши одне око, щоб перевірити враження. У лікарні його кладуть на операційний стіл поряд з «реципієнтом», який зляканий ще більше ніж Альберті. Альберті в паніці вибігає на вулицю, де його його перехоплює дружина підприємця. Альберті здається і, опустивши голову, повертається в лікарню, оточений переслідувачами в білих халатах.

У роляхРедагувати

Альберто Сорді Джованні Альберті
Джианна Марія Канале Сільвія Альберті
Етторе Джері сеньйор Баузетті
Єлена Ніколаї сеньйора Баузетті
• Альчео Барнабеї сеньйор Баратті
• Федеріко Джордано батько Сільвії
• Антоніо Мамбретті Фараваллі
• Сільвіо Баттістіні Ріккардо
• Сандро Мерлі сеньйор Дронацці
• Джон Карлсен окуліст
• Уго Сільвестрі Гардінацці
• Глорія Черві сеньйора Баратті
• Джино Паскуареллі директор
Марія Грація Буччелла секретарка
• Маріоліна Бово сеньйора Фараваллі
• Фелічита Транкіна мати Джованні
• Сандра Верані сеньйора Дронацці
• Франко Аббіано асистент окуліста
• Розетта Біонді медсестра
• Мательда Скотті дружина Ріккардо
• Альфредо Дзамбуто слуга
• Вітторіо Каселла секретар
• Альфіо Віта сусід
• Маріо Чіппароне клієнт

Знімальна групаРедагувати

КритикаРедагувати

Французький історик кіно Жак Лурселль характеризує фільм як «єдиний цікавий експеримент Де Сіки в зубастій італійській комедії», яку він зняв «у відносно м'якому стилі, позбавленому надмірної агресивності»[1].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати