Бум (фільм, 1963)
«Бум» (італ. Il Boom) — італійська кінокомедія 1963 року, поставлений режисером Вітторіо Де Сікою з Альберто Сорді в головній ролі.
Бум | |
|---|---|
| італ. Il boom | |
 Італійський постер до фільму | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Вітторіо Де Сіка |
| Продюсер | Діно Де Лаурентіс |
| Сценарист | Чезаре Дзаваттіні |
| У головних ролях | Альберто Сорді Джанна Марія Канале Етторе Джері |
| Оператор | Армандо Наннуцці |
| Композитор | П'єро Піччоні |
| Художник | Еціо Фріджеріо |
| Кінокомпанія | Dino de Laurentiis Cinematografica |
| Тривалість | 97 хв. |
| Мова | італійська |
| Країна |  Італія |
| Рік | 1963 |
| Дата виходу | 24 вересня 1964 (Віджевано, прем'єра) |
| IMDb | ID 0056883 |
| Рейтинг | IMDb:  |
Сюжет
ред.Італія. Післявоєнний економічний бум дозволяє багатьом заповзятливим громадянам швидко розбагатіти.
Джованні Альберті (Альберто Сорді), одружившись з донькою генерала Сільвією (Джанна Марія Канале), пішов з роботи та зайнявся бізнесом. Альберті веде розкішне світське життя, але він заліз у борги і тепер сидить на мілині. На прийомах, де збирається вище товариство початку 1960-х, Альберті безуспішно намагається позичити у кого-небудь грошей. Він приходить до заможного підприємця Баузетті й натикається на категоричну відмову. Проте, дружина останнього, потворна стара, призначає йому таємне побачення. Коли Альберті приходить до старої додому, та радить йому нікому не говорити про цю зустріч — навіть власній дружині. Потім вона переходить до справи: чи погодиться Альберті продати своє око? Обличчя Альберті кам'яніє: він готувався розплатитися натурою, але дещо іншим чином. Він просить часу подумати.
Сільвія, дізнавшись про своє банкрутство, повертається до батька. Після цього Альберті приймає пропозицію дружини підприємця: у її чоловіка скляне око, і він хоче замінити його справжнім. Альберті проходить обстеження у окуліста. Йому доводиться підбадьорювати підприємця, який до смерті боїться майбутньої операції. Отримавши аванс, Альберті влаштовує пишний бенкет, на якому висловлює своїм «друзям» усе, що він про них думає. У спальні дружини він ховає руку в рукаві піджака, запитуючи: «Ти б любила мене, якби я був одноруким»? Уранці перед операцією, він дивиться на свою сплячу дитину, закривши одне око, щоб перевірити враження. У лікарні його кладуть на операційний стіл поряд з «реципієнтом», який зляканий ще більше ніж Альберті. Альберті в паніці вибігає на вулицю, де його перехоплює дружина підприємця. Альберті здається і, опустивши голову, повертається в лікарню, оточений переслідувачами в білих халатах.
У ролях
ред.
|
|
Знімальна група
ред.- Автор сценарію — Чезаре Дзаваттіні
- Режисер-постановник — Вітторіо Де Сіка
- Продюсер — Діно Де Лаурентіс
- Оператор — Армандо Наннуцці
- Композитор — П'єро Піччоні
- Монтаж — Адріана Новеллі
- Художник-постановник — Еціо Фріджеріо
- Художник-декоратор — Еміліо д'Андрія
- Художник по костюмах — Лучилла Муссіні
Критика
ред.Французький історик кіно Жак Лурселль характеризує фільм як «єдиний цікавий експеримент Де Сіки в зубастій італійській комедії», яку він зняв «у відносно м'якому стилі, позбавленому надмірної агресивності»[1].
Примітки
ред.Джерела
ред.- Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 481-483. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
