Бульдович Сергій Іванович
Сергі́й Іва́нович Бульдо́вич (* 4 серпня 1973, Кропивницький, Українська РСР — 29 травня 2014, Слов'янськ, Донецька область, Україна) — український військовий льотчик, гвардії полковник Національної гвардії України, командир екіпажу гелікоптеру Мі-8.
| Сергій Іванович Бульдович | |||
|---|---|---|---|
 Полковник | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
4 серпня 1973 Кропивницький | ||
| Смерть |
29 травня 2014 (40 років) Слов'янськ | ||
| Поховання | Кропивницький | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Alma Mater | Сизранське ВВАУЛ | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 МВС | ||
| Рід військ |
 Національна гвардія | ||
| Формування | Гвардійська авіабаза НГУ, в/ч 2269 | ||
| Війни / битви | |||
| Командування | |||
| Заступник командира з льотної підготовки | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Неймовірний порятунок штурмана збитого терористами під Слов'янськом вертольота МІ-8 на YouTube // Відео Національної гвардії України, 5 серпня 2014
|
Життєпис ред.
Народився 4 серпня 1973 року в місті Кропивницький (на той час Кіровоград). Навчався у школі № 18. В старших класах вступив до авіаційно-спортивного клубу при обласній організації ДТСААФ, де літав на навчально-тренувальному літаку Як-50 і стрибав з парашутом. Отримав посвідчення водія транспортних засобів категорії «B» і «С» на курсах, що були при школі.
1990 року вступив до найкращого в СРСР навчального закладу, де готували вертолітників, — Сизранського вищого військового авіаційного училища льотчиків, яке закінчив 1994 року. Присвятив військовій авіації 23 роки життя. Після закінчення училища потрапив служити в Забайкалля (РФ), але вже наприкінці 1990-х повернувся в Україну і почав службу у Білій Церкві та Олександрії.
2009 року призначений на посаду заступника командира з льотної підготовки військової частини 2269 Національної гвардії України, Гвардійська авіабаза НГУ, м. Олександрія.
2010 року брав участь в навчаннях у Балаклаві в Криму, у ході яких екіпаж на чолі з підполковником Бульдовичем здійснив ряд десантувань штурмовим способом на сушу та воду. Загальний наліт склав більше 12 годин. За безаварійну льотну роботу, старанність, розумну ініціативу, виявлені при виконанні службових обов'язків був нагороджений відзнакою «Почесний знак МВС України».
З 12 по 28 квітня та з 21 травня 2014 року як командир екіпажу вертольота Мі-8МТ (борт «16») брав участь в антитерористичній операції на Сході України.
Загинув 29 травня 2014 року поблизу міста Слов'янськ Донецької області.
29 травня, близько 12:30, поблизу Слов'янська, після розвантаження продуктів харчування на блокпост та проведення ротації особового складу, повертаючись з району гори Карачун, при наборі висоти був обстріляний із лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») Національної гвардії України. Екіпаж до останньої миті намагався врятувати бойову машину і людей, які перебували на борту. Під час падіння вибухнули паливні баки. В результаті події загинуло 12 чоловік: командир екіпажу полковник Сергій Бульдович, борт-технік капітан Сергій Кравченко, генерал-майор Сергій Кульчицький, ще троє військовослужбовців Національної гвардії та шість представників спецпідрозділу МВС України (колишній спецпідрозділ «Беркут»). Штурман екіпажу старший лейтенант Олександр Макеєнко залишився живим та у тяжкому стані був доправлений до лікарні міста Харків[1][2][3][4][5].
31 травня в Олександрії прощались з двома льотчиками, полковника Бульдовича поховали на Лелеківському кладовищі у Кропивницькому[6][7].
Родина ред.
Мати Сергія померла ще 1993 року, коли він був курсантом. Батько — Бульдович Іван Миколайович, викладач кропивницької автомобільної школи ТСО України. Дружина — Бульдович Лариса Валеріївна, працює в Олександрійському міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Син — Бульдович Сергій Сергійович, студент Кіровоградської льотної академії.
Нагороди та відзнаки ред.
- Орден «За мужність» І ст. (20 червня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу (посмертно)[8]
- Відзнака МВС України «Почесний знак МВС України» (2010)[9].
- Наказом командувача Нацгвардії полковника Бульдовича навічно зараховано до списку особового складу управління Гвардійської авіабази НГУ.
- Рішенням виконкому Кіровоградської ради від 10 вересня 2015 р. нагороджений відзнакою "За заслуги 2 ступеня" (посмертно).
Вшанування пам'яті ред.
14 листопада 2014 року на Донеччині, поблизу Слов'янська було урочисто відкрито і освячено перший меморіал жертвам «неоголошеної війни» на Сході Україні — пам'ятний хрест, встановлений на місці, де впав збитий російськими бойовиками вертоліт Нацгвардії.
22 січня 2015 року в НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів № 18 - ДНЗ - ЦДЮТ "Надія"» Кіровоградської міської ради встановлено меморіальну дошку на честь Сергія Бульдовича[10].
29 травня 2017 року в Олександрії на території військової частини 2269 відбулося урочисте відкриття пам'ятного знаку на честь гвардійців, котрі загинули під час виконання службових обов'язків, серед них ім'я полковника Сергія Бульдовича[11].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Офіційне повідомлення: терористи підбили гелікоптер МІ-8 Національної гвардії України // Архів 29.05.2014. Сайт НГУ. Оригінал http://vv.gov.ua/news.php?nid=4889&lang=ua
- ↑ Під Слов'янськом терористи збили вертоліт: загинули 10 військових з генералом Кульчицьким // УНІАН, 29 травня 2014. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 18 липня 2017.
- ↑ Терористи збили під Слов'янськом український вертоліт – загинули 14 військових на чолі з генералом // «Щоденний Львів», 29 травня 2014. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 18 липня 2017.
- ↑ Національна гвардія підтвердила загибель у збитому терористами вертольоті 12 силовиків // «Щоденний Львів», 29 травня 2014. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 18 липня 2017.
- ↑ Заплаче мати не одна, заплаче Україна… // Сергій Дідик. «Іменем закону», 5 червня 2014. Архів оригіналу за 1 липня 2014. Процитовано 18 липня 2017.
- ↑ В Олександрії сотні людей живим коридором проводжали офіцерів в останню путь // «Кіровоградська правда», 3 червня 2014
- ↑ У Кіровограді попрощалися з льотчиком Сергієм Бульдовичем (ФОТОРЕПОРТАЖ). Архів оригіналу за 3 червня 2014. Процитовано 1 червня 2014.
- ↑ Указ Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 17 листопада 2016.
- ↑ «Авіація Внутрішніх військ» // «[[Слово честі (часопис Національної гвардії України)|Слово честі]]», № 1 — 2 (36 — 37), березень 2012 — с. 45 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 травня 2014. Процитовано 29 травня 2014.
- ↑ Ще чотири школи у Кіровограді увічнили імена своїх випускників – героїв АТО // «Перша», 22 січня 2015 року. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 18 липня 2017.
- ↑ Світла пам'ять захисникам України // «Істина від Олександрії», 29 травня 2017. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 18 липня 2017.
Посилання ред.
- Полковник Бульдович Сергій Іванович [Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Національної гвардії України
- Бульдович Сергій Іванович [Архівовано 21 травня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Сьогодні в Кіровограді прощаються з Полковником Сергієм Бульдовичем.
- «Слово честі», № 1 — 2 (36 — 37), березень 2012 — 82 с.
- Газета «Ратник» № 16 (5218). День, коли гвардійці не ховатимуть сліз…
- «За Україну, за її волю, за народ». Своє життя пов'язав з небом. Кіровоградська міська рада — 2015 рік — с. 11-12 [Архівовано 23 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Родина, де живе любов [Архівовано 26 червня 2016 у Wayback Machine.] // Т. Панагбєєва. «Олександрійський тиждень», 11 червня 2015