Булавка Микола Володимирович
Микола Володимирович Булавка — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
| Микола Булавка Булавка Микола Володимирович | ||
|---|---|---|
 Прапорщик | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 24 серпня 1974 с. Черемошна Воля Любомльського району на Волині, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть | 24 березня 2022 (47 років) поблизу с. Засілля Вітовського району Миколаївської області (у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1992—1999, 2022 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Рід військ |  Повітряні сили | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Микола Булавка народився 24 серпня 1974 року в селі Черемошна Воля Любомільського району на Волині. Після закінчення 9 класів середньої школи у рідному селі вступив до Любомльського ПТУ, де одержав диплом з будівельної справи. У 1992 році його призвали до лав ЗСУ. Присягу приймав в нині окупованому Криму, в Євпаторії, а служив у Маріуполі. Після строкової служби спершу пішов на комп'ютерні курси від біржі праці. Потім його направили в школу прапорщиків. Після закінчення — пішов служити 5 років за контрактом — у Володимирі. Наприкінці 1990-х років військова служба була не престижною. Тому пішов зі служби і працював в ще одній улюбленій професії — будівельника. Багато років працював у Києві, їздив вахтовим методом. Потім їздив на заробітки до Польщі. Все, що заробив, зміг вкласти у власне господарство. З червня 2018 року Микола Булавка проживав у сусідньому селі Зачернеччя, де купив собі будинок та переїхав від батьків. Три роки пропрацював робітником з обслуговування у школі цього села[1].
З початком повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну пішов добровольцем до тероборони, а з 7 березня до українського війська. Обіймав посаду командира відділення. Загинув 24 березня 2022 року під час ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Засілля Вітовського району Миколаївської області. Провели в останню путь військовика 28 березня 2022 року в рідному селі Черемошна Воля Головненської громади. Відспівали полеглого у храмі Святої Великомучениці Катерини у Черемошній Волі, а поховали на кладовищі села Нудиже[2][3][4].
Нагороди
ред.- орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [5].
Примітки
ред.- ↑ «Та я б віддала все на світі, якби сказали, що мій брат встав», – сестра про волинського Героя (Фото). Волинь (укр.). 6 квітня 2022. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ НА ЛЮБОМЛЬЩИНІ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ПОЛЕГЛОГО МИКОЛУ БУЛАВКУ. Волинські новини (укр.). 28 березня 2022. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ НА МИКОЛАЇВЩИНІ ПІД ЧАС АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОБСТРІЛУ ЗАГИНУВ ВОЛИНЯНИН. Волинські новини (укр.). 26 березня 2022. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ На Любомльщині попрощалися із Героєм, який загинув у війні за Україну. lyuboml.rayon.in.ua (укр.). 28 березня 2022. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ Президент відзначив державними нагородами військовослужбовців Збройних Сил України. armyinform.com.ua (укр.). 3 травня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
Джерела
ред.- Указ Президента України від 2 травня 2022 року № 293/2022 «Про відзначення державними нагородами України»