Бужієвська Тамара Іванівна

Тамара Іванівна Бужієвська (нар. 26 березня 1935, Полтава) — українська медик-генетик, педіатр, педагог. Доктор медичних наук (1984), професор (1988). Лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки (1998). Дослідниця питань індукованого мутагенезу, генетичного моніторингу, засновниця власної наукової школи з медичної генетики.

Тамара Бужієвська
Народилася 26 березня 1935(1935-03-26) (89 років)
Полтава, УРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність педіатр, генетик, викладачка університету
Alma mater Київський медичний інститут (1958)
Галузь медична генетика, педіатрія
Заклад Науково-дослідний інститут епідеміології та мікробіології ім. М. Ф. Гамалії (1958—1969)
Інститут молекулярної біології і генетики АН УРСР (1969—1989)
Київський державний інститут удосконалення лікарів (1987—2000)
Посада наукова співробітниця, завідувачка відділу генетики людини, вчений секретар, завідувачка кафедри медичної генетики, професор
Вчене звання професор (1988)
Науковий ступінь доктор медичних наук (1984)
Науковий керівник Сергій Гершензон
Відомі учні Любов Лукаш, Віра Галаган, Наталія Горовенко, Лариса Шейко
Членство членкиня Нью-Йоркської академії наук (1997)
Відома завдяки: дослідженням питань індукованого мутагенезу, галузі медичної генетики, генетичного моніторингу, заснуванню власної наукової школи з медичної генетики
Нагороди Державна премія України в галузі науки і техніки

Наукову кар'єру починала як лікар-педіатр. Після зміни наукової галузі, протягом 20 років — наукова співробітниця Інституту молекулярної біології і генетики АН УРСР (1969—1989), завідувачка відділу генетики людини. Засновниця та завідувачка кафедри медичної генетики Київського державного інституту удосконалення лікарів (1989—2000). Авторка понад 150-ти наукових робіт, учениця професора Сергія Гершензона[1].

Життєпис ред.

Народилась 26 березня 1935-го року у місті Полтава.

У 1958-му році закінчила Київський медичний інститут. Відтоді ж — наукова співробітниця Науково-дослідного інституту епідеміології та мікробіології ім. М. Ф. Гамалії (Москва). В інституті досліджувала віруси респіраторних захворювань, зокрема, грипу[2].

Після закінчення аспірантури у 1963-му році здобула науковий ступінь кандидата медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Ранняя диагностика гриппа у новорожденных».

Цікавилась генетикою зі студентських років. Невдовзі після захисту дисертації, на курсі лекцій з генетики, познайомилась з професором Сергієм Гершензоном, ученицею якого стала пізніше. Деякий час працювала на Кубі, у госпіталі імені В. І. Леніна міста Ольгін. Тоді ж розпочала самостійну роботу в галузі цитогенетики, виготовляла препарати хромосом[2].

Наприкінці 1960-х, повернувшись до Києва, отримала запрошення від Сергія Гершензона щодо роботи в його новоствореному Секторі молекулярної біології і генетики (пізніше — Інституті; ІМБГ). З 1969-го року розпочала роботу під керівництвом Гершензона. В ІМБГ вивчала, зокрема, питання індукованого мутагенезу, генетичного моніторингу. За результатами досліджень Тамари Бужієвської було доведено, що живі вірусні вакцини можуть бути мутагенними[2].

З 1978-го по 1982-й роки — учений секретар спеціалізованої вченої ради ІМБГ із захисту кандидатських та докторських дисертацій. З 1980-го року — засновниця та завідувачка відділу генетики людини, реорганізованого з лабораторії генетики соматичних клітин ссавців і людини. На цій посаді займалася напрямком біологічного мутагенезу, досліджувала на предмет мутагенності білки, вакцини тощо[2].

У 1984-му році здобула науковий ступінь доктора медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Вирус-индуцированный мутагенез в клетках млекопитающих». Через три роки, за запрошенням ректора Київського державного інституту удосконалення лікарів (КДІУЛ) Віталія Гиріна, обійняла в інституті посади професора кафедри неонатології та завідувачки курсом медичної генетики, який сама й створила.

У 1988-му році затверджена у вченому званні професора. Спільно з кандидатом медичних наук Галиною Коблянською заснувала Спеціалізований медико-генетичний центр при лікарні «Охматдит». У 1989-му році, на базі курсу медичної генетики, в КДІУЛ була створена кафедра медичної генетики, яку очолила Тамара Бужієвська[3].

З 1997-го року — членкиня Нью-Йоркської академії наук. Через рік, разом з колегами, була нагороджена Державною премією України в галузі науки і техніки «за цикл наукових робіт „Мутагенна дія нуклеїнових кислот і вірусів“»[4].

У 2000-му році завершила наукову кар'єру та вийшла на заслужений відпочинок. З 2018-го року — довічна державна стипендіатка Міністерства освіти і науки України[5].

Авторка понад 150-ти наукових робіт. Наукова керівниця та консультантка близько десяти докторів та кандидатів наук. Засновниця власної наукової школи з медичної генетики. Серед учнів Тамари Бужієвської — науковці Любов Лукаш, Віра Галаган, Наталія Горовенко, Лариса Шейко тощо.

Науковий доробок (частковий) ред.

  • «Ранняя диагностика гриппа у новорожденных»: диссертация на соискание учен. степени кандидата мед. наук / Киевский ин-т усовершенствования врачей. — Киев: [б. и.], 1963.
  • «Аденовірусні захворювання». — Т. І. Бужієвська; К., 1964
  • «Індукція генних мутацій у клітинах ссавців під дією РНК-вірусу грипу» // Бужієвська Т. І., Лукаш Л. Л., Мельниченко В. С., Швед А. Д. Доповіді АН УРСР, серія В. — 1981. — № 9. — С. 63—66.
  • «Действие некоторых профилактических прививок на хромосомы лимфоцитов периферической крови человека» // Чайковская Т. Л., Бужиевская Т. И., Фролова Л. И., Чудная Л. М.; Цитология и генетика. — 1981. — Т.15, № 3. — С. 59-61.
  • «Вирусиндуцированный мутагенез в клетках млекопитающих» — Бужиевская Т. И.; Киев: Наук, думка, 1984. — 132 с.
  • «Генетические последствия загрязнения окружающей среды» / [Бариляк И. Р., Бужиевская Т. И., Быкорез А. И. и др.; Отв. ред. Т. И. Бужиевская]; АН УССР, Ин-т молекуляр. биологии и генетики. — Киев: Наук. думка, 1989. — 228,[1] с. : ил.; 20 см.
  • «Мутагенное действие природных и синтетических полинуклеотидов» / [М. Г. Айзензон, Ю. Н. Александров, Т. И. Бужиевская и др.; Отв. ред. В. В. Моргун]; АН УССР, Ин-т физиологии растений и генетики. — Киев: Наук. думка, 1990. — 123,[2] с., [2] л. ил. : ил.; 22 см.
  • «Анеуплоидия у человека (факты и гипотезы)» // Бужиевская Т. И., Выговская Т. В.; Цитологія і генетика, 1990, том 24, № 3, C. 66-72.
  • «Генетика эндокринных заболеваний» / Е. А. Беникова, Т. И. Бужиевская, Е. М. Сильванская ; Академия наук Украины, Институт молекулярной биологии и генетики. — Киев: Наукова думка, 1993. — 398, [2] с. : ил., табл.; 21 см.
  • «О генетических исследованиях аварии на Чернобыльской АЭС» / Т. И. Бужиевская, Т. Л. Чайковская // Докл. АН Украины. — 1994. — № 1. — С. 77–80.
  • «Генетичні чи екогенетичні наслідки Чорнобильської аварії? Факти та гіпотези» // ЦГ. 1996. Т. 30, № 4
  • «Евгеника: 100 лет спустя» // Гершензон С. М., Бужиевская Т. И.; Человек. — 1996. — № 1.
  • «Мутагенна дія нуклеїнових кислот і вірусів» / С. М. Гершензон, Ю. М. Александров, С. С. Малюта, Т. І. Бужієвська, І. С. Карпова, К. А. Ларченко. — К.: Знання, 1999. — 29 с.
  • «Основи медичної генетики»: навч. посіб. для студ. та лікарів-інтернів ВМНЗ III—IV р. а. / Т. І. Бужієвська. — Київ: Здоров'я, 2001. — 135 с. : іл.
  • «Генетика репродукции»: [руководство для врачей, биологов, студентов] / С. В. Денисенко, А. С. Дарий, М. И. Кононенко, Т. Э. Зерова — Любимова ; науч. ред. Т. И. Бужиевская ; Клиника пробл. планирования семьи. — К.: Ферзь-ТА, 2008. — 652 с.

Примітки ред.

Посилання ред.