Готель «Пальміра»
«Пальміра» — колишній готель Кременчука. Будівля, де розташовувався готель, є пам'яткою архітектури місцевого значення та однією з небагатьох, збудованих до Жовтневого перевороту споруд Кременчука, що збереглися до сьогодні. Зараз в будівлі розташований Департамент освіти Кременчука.
| Будинок готелю «Пальміра» | |
|---|---|
 | |
| 49°03′54″ пн. ш. 33°24′45″ сх. д. / 49.06500° пн. ш. 33.41250° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Місто | м. Кременчук, Полтавська область |
| Розташування | вулиця Лейтенанта Покладова, 3 |
| Тип | пам'ятка архітектури[d] |
| Побудовано | кінець ХІХ ст. |
| Статус | пам'ятка архітектури місцевого значення |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Історія ред.
Готель був збудований наприкінці ХІХ століття на одній з найбільш жвавих вулиць міста — Херсонській (зараз — вулиця Лейтенанта Покладова). Навпроти розташовувався готель «Вікторія». Наприкінці ХІХ століття в готелі два місяці під час гастролей мешкав відомий цирковий артист Анатолій Дуров[1].
1900 року в готелі відбулися перші загальні збори Кременчуцького відділення Імператорського Російського технічного товариства, створеного для розвитку техніки й промисловості[2].
1902 року Кременчук уперше відвідав Шолом-Алейхем. Він зупинився саме в «Пальмірі», де працював над розділами повісті «Тев'є-молочар» та завершив оповідання «Годель»[3]. 1906 року в готелі зупинялась трупа одеського єврейського театру А. Фішзона[4].
1913 року в готелі навпроти зупинялися Ігор Сєверянин та поет і письменник Федір Сологуб, які виступали в Пушкінській народній аудиторії Кременчука. Обидва вони обідали та вечеряли в ресторані готелю «Пальміра».
Після Лютневої революції 1917 року в будівлі розмістилася Рада робітничих і солдатських депутатів. Пізніше готель знову відкривають, перейменувавши в «Жовтень».
Улітку 1938 року в готелі зупинилися два постояльці, які приїхали до Кременчука збирати й записувати українські народні пісні. Одним з них був Платон Майборода — на той час студент Київської консерваторії[1].
Будівлю, зруйновану під час Другої світової війни, відбудовуютьв у 1949 році із максимальним збереженням первісного вигляду, і вона стає єдиним готелем у місті. У 1957 році в ньому зупинявся Павло Тичина[1].
Станом на 2018 рік у будівля має статус пам'ятки архітектури місцевого значення.
Зараз у цій будівлі знаходиться Управління освіти Кременчуцької міської ради.
Опис ред.
Будівля двоверхова, цегляна, тинькована, фарбована, П-подібна в плані, крила звернені в бік двору. Композиція симетрична. Центральний ризаліт, який трохи виступає вперед, вивершується півповерхом, увінчаним трикутним фронтоном. Між першим і другим поверхами проходить горизонтальна тяга. Віконні отвори прямокутні, з простими наличниками. Стіни увінчує карниз без модульйонів. Дах вальмовий, критий бляхою.
Примітки ред.
- ↑ а б в Лушакова А. Н. (2.12.2012). История гостиницы «Пальмира » в Кременчуге. Окраины Кременчуга. Архів оригіналу за 17 травня 2020. Процитовано 28 липня 2018.
- ↑ Отчет Кременчугского отделения Русского технического общества, Санкт-Петербург, 1901.
- ↑ Шолом Алейхем закончил в Кременчуге один из своих рассказов. История Кременчуга, Крюкова-на-Днепре и его окраин. 6.07.2014. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018.
- ↑ Театр и кино в Кременчуге в начале XX века. 05366, сайт города Кременчуга. 10.09.2014. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 28 липня 2018.
Література ред.
- Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. — 224 с. (рос. мовою).
- Справочный календарь города Кременчуга на 1891 год. Кременчуг, 1890, с. 52.
- Лушакова А.М., Іванченко О.М. Стаття «Приміщення, в якому у жовтні 1917 р. знаходилася Рада робітничих і солдатських депутатів» для Зводу пам’яток культури України (рукопис). 2003.
- Розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529.