Будинок Київського відділення Російського технічного товариства
| Цю сторінку запропоновано перейменувати на Будівля Інституту геологічних наук НАН України.
Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії. Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей. |
Будинок Київського відділення Російського технічного товариства — чотириповерхова будівля в Києві на вулиці Олеся Гончара, 55-Б. Зведена архітектором Олександром Кобелєвим у 1911—1914 роках для Київського відділення Імператорського Російського технічного товариства. Наразі в будівлі діє Інститут геологічних наук НАН України. Пам'ятка архітектури місцевого значення[2].
| Будинок Київського відділення Російського технічного товариства | |
|---|---|
 | |
| 50°26′58″ пн. ш. 30°30′05″ сх. д. / 50.44950000002777557° пн. ш. 30.501472222250001209° сх. д.Координати: 50°26′58″ пн. ш. 30°30′05″ сх. д. / 50.44950000002777557° пн. ш. 30.501472222250001209° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Київ |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Архітектор | Олександр Кобелєв |
| Дата початку спорудження | 1911 |
| Дата закінчення спорудження | 1914 |
| Відкриття | 14 лютого 1914 |
| Стиль | неоампір |
| Ділянка | 7168,8 м2[1] |
| Поверхів | 4 |
| Адреса | вул. Олеся Гончара, 55-Б |
  Будинок Київського відділення Російського технічного товариства Будинок Київського відділення Російського технічного товариства (Україна)  | |
 Будинок Київського відділення Російського технічного товариства у Вікісховищі | |
Історія
ред.1910 року Київська міська громадська управа віддала територію на вулиці Маловолодимирській, де зведено будівлю, у безстрокове користування Київському відділенню Імператорського Російського технічного товариства (КВ РТТ). 30 вересня 1912 року закладено фундамент споруди. Будівництво проводилося за проєктом київського архітектора, голови Архітектурного відділу товариства Олександра Кобелєва. Освячення будівлі та урочисте засідання КВ РТТ з цієї нагоди відбулися 14 лютого 1914 року. Крім того, з жовтня 1913 року в будівлі діяла Київська художньо-реміснича навчальна майстерня друкарської справи.
У січні 1917 року Київська міська управа розмістила в будівлі 246-й польовий запасний військовий шпиталь з 280 ліжками для офіцерів. Утримання шпиталю відбувалося коштом КВ РТТ. Через невиплату міською управою компенсації відділенню за утримання шпиталю, а відтак неспроможність товариства виплатити кредит, взятий для будівництва споруди, Київське міське кредитне товариство у березні-квітні 1918 року домоглося реквізиції будівлі. У серпні — грудні того ж року перші два поверхи відвели для Міністерства торгівлі та промисловості Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. 1919 року Київське відділення Російського технічного товариства припинило своє існування.
У 1922—1924 роках у будівлі містився Інститут пластичних мистецтв, наприкінці 1920-х років — Київський державний електротехнікум імені Володимира Леніна, у 1930—1934 роках — новостворений Київський будівельний інститут.
З середини XX століття в будівлі містилися інститути АН УРСР: Інститут електротехніки (1947—1961), Інститут будівельної механіки (до 1961), Інститут теоретичної фізики (1966—1970).
З 1969 донині в будівлі діє Інститут геологічних наук НАН України.
Відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України № 201 від 15 березня 2024 року будівля внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України[3].
Архітектура
ред.Будівля збудована у стилі неоампіру у зв'язці з будинком Вищих жіночих курсів, розташованого поряд.
Чоловий фасад являє собою великий наріжний вестибюль круглої форми, вигнутий під тупим кутом. На рівні другого й третього поверхів чолового фасаду розміщено колони доричного ордера, над якими виокремлено аттик з картушем. Зверху чоловий фасад завершувався куполом, що донині не зберігся. До чолового фасаду сходяться три крила будівлі з коридорним плануванням та двобічним розташуванням приміщень. Праве крило прилягає до вулиці, ліве — до Літературного скверу.
На момент будівництва приміщення першого поверху призначалися для службових, торговельних цілей, розміщення там друкарні та навчальних майстерень. На другому поверсі розмістилися технічні школи при Київському відділенні Російського технічного товариства, на третьому та четвертому поверхах — приміщення самого відділення з двома великими залами, розрахованими на 760 та 120 місць відповідно.
1977 року на фасаді встановили гранітну меморіальну дошку Сергію Лебедєву. 1992 року встановили бронзову меморіальну дошку Володимиру Порфир'єву.
Примітки
ред.- ↑ Грицюта, 2016, с. 167.
- ↑ Реєстр пам'яток місцевого значення. М. Київ (№ 374)
- ↑ Наказ Міністерства культури України від 15 березня 2024 року № 201 «Про занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України»
Джерела
ред.- Білокінь С., Гаврилюк Л., Кальницький М., Федорова Л., Хромченков В. Будинок Київського відділення Російського технічного товариства 1911 —14, де містилися навчальні заклади, інститути Академії наук УРСР, в яких працювали відомі діячі науки і культури // Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах. Київ: Кн. 1, ч. 1: А—Л / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — С. 306-309. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-2-2.
- Грицюта О. О. Історія будинку Київського відділення Російського технічного товариства / Київ. нац. ун-т буд-ва і архіт. ; редкол. : П. М. Куліков (голова) [та ін.]. // Регіональна політика: історичні витоки, законодавче регулювання, практична реалізація: зб. наук. праць: в 2 ч.. — Київ ; Тернопіль : Економічна думка, 2016. — Вип. 2, ч. 2 : Друга міжнародна наук.-практ. конф., Київ, 14-15 грудня 2016 р. — С. 166—170.