Бубес Ярослав Григорович

Ярослав Григорович Бубес
Ярослав Григорович Бубес;
Полковник м/с
Загальна інформація
Народження	3 лютого 1948 (76 років); Львів
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Медичні сили
Нагороди та відзнаки
	Заслужений працівник охорони здоров'я України
	Медаль Медаль «За працю і звитягу»

Ярослав Григорович Бубес — український лікар, Заслужений працівник охорони здоров'я України^[1], полковник медичної служби Збройних Сил України.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бубес.

З життєпису

Народився 3 лютого 1948 року у Львові.

У 1966 році поступив у Львівський медичний інститут, та після чотирьох курсів перевівся на військово-медичний факультет Саратівського медичного інституту.

Службу розпочав у 1972 році на посаді начальника медичного пункту авіаційної частини в м.Старокостянтинів Хмельницької області. З 1974 по 1980 рік вже керував медичною службою авіаційного полку в м.Чортків Тернопільської області. у той же час продовжував навчання і отримав спеціальність лікаря-отоларинголога. В 1976 році в Московському науково-дослідницькому інституті авіаційної і космічної медицини пройшов п'ятимісячну підготовку з психології для роботи в медичній лабораторії загону космонавтів.

У 1980—1982 роках Ярослав Бубес очолював терапевтичне відділення Мукачівського військового госпіталю. Пізніше тривалий час проходив службу на різних посадах у Львівському військовому госпіталі (на той час 1120 окружний військовий госпіталю Прикарпатського військового округу): З 1982 по 1987 рік — старший ординатор відділення військово-лікарської експертизи льотного складу, з 1987 по 1990 рік — начальник приймального відділення, з 1990 по 1992 рік — начальник медичної частини, та 1992 по 1994 рік — начальник цього госпіталю.

У 1994 році очолив Головний військовий клінічний госпіталь Міністерства оборони України, а у 1996 році з ініціативи Головного військово-медичного управління Ярослав Григорович був переведений на посаду начальника військово-медичного управління Прикарпатського військового округу.

В 1998 році звільнився з лав Збройних Сил України.

В 1999—2001 роках працював на посаді начальника відділу головних медичних спеціалістів Головного військового клінічного госпіталю, з 2001 року — заступник генерального директора (головний лікар) Державного олімпійського учбово-спортивного центру України.

У 2017 році очолив новостворене відділенням відновлювального лікування НВМКЦ «ГВКГ» що займається медичною реабілітацією військових.^[2]

Нагороди та відзнаки

Медаль «За працю і звитягу»^[3]

Примітки

↑ Указ Президента України від 23 серпня року № 389/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Національний військово-медичний клінічний центр «ГВКГ» пропонує нові медичні послуги із медичної реабілітації військовим, учасникам АТО та ветеранам
↑ Указ Президента України від 4 вересня року № 804/2008 «Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України на XXIX літніх Олімпійських іграх»

Джерела

История Киевского военного госпиталя. Книга ІІІ. Киевский военный госпиталь во второй половине ХХ века. Главный военный клинический госпиталь Министерства обороны Украины // М. П. Бойчак. — Київ: Преса України, 2007. — 960 с. — ISBN 978-966-8373-80-0. (рос.)

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 23 серпня року № 389/2021 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Національний військово-медичний клінічний центр «ГВКГ» пропонує нові медичні послуги із медичної реабілітації військовим, учасникам АТО та ветеранам

[3] Указ Президента України від 4 вересня року № 804/2008 «Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України на XXIX літніх Олімпійських іграх»

[1]

[2]

[3]