Брандт Карл Карлович
Карл Карлович Брандт (23 серпня 1896, Рига, Ліфляндська губернія, Російська імперія — 9 березня 1937, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський український партійний і господарський діяч, організатор вищої освіти. Учасник громадянської війни в Росії. Директор Харківського інституту радянського будівництва і права у 1930—1931 роках. Репресований у 1937 році, реабілітований у 1956 році.
| Брандт Карл Карлович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 23 серпня 1896 Рига, Російська імперія |
| Помер | 9 березня 1937 (40 років) Москва, СРСР ·розстріл |
| Країна | .svg){kind=small} СРСР |
| Національність | балтійські німці |
| Діяльність | викладач |
| Alma mater | ХІНГ |
| Заклад | Інститут радянського будівництва і права ХІНГ |
| Війна | Громадянська війна в Росії |
Життєпис
ред.Народився 23 серпня 1896 року в Ризі[1] в сім'ї німецького робітника[2]. Батьки Брандта померли, коли він був ще дитиною, і Карл ріс у притулку. Трудову діяльність розпочав на одному із заводів Риги. Під час Першої світової війни, в період німецької окупації рідного міста, вступив до революційного руху. Служив у лавах 1-ї латиської стрілецької дивізії, яка входила до складу Червоної армії. Брав участь у громадянській війні в Росії[1].
У 1920 році вступив до РКП(б) (з 1925 року — ВКП(б)). У 1923 році Карл Брандт дістав направлення на робітничий факультет у Харківський інститут народного господарства[1]. У цьому інституті здобув вищу освіту[2]. Поєднував навчання у виші з роботою в Народному комісаріаті освіти Української РСР[1]. У 1924—1926 роках був проректором Харківського інституту народного господарства[3], а з 1930 по 1931 рік Брандт очолював новостворений на базі правового факультету вишу Харківський інститут радянського будівництва і права. З жовтня 1933 по березень 1935 займався партійною роботою на посаді першого секретаря Ленінського районного комітету ВКП(б) Харків. У 1934 році був делегатом XVII з'їзду ВКП(б), який пізніше став відомий як «З'їзд розстріляних»[1]. До 1936 року працював керівником Харківської контори «Союззаготпостач»[2].
За різними даними, виключений з ВКП(б) в 1936[2] або 1937 році[1]. Дані про арешт Брандта також різняться. Згідно з книгою пам'яті «Реабілітовані історією. Харківська область», його заарештовано 5 березня 1936 року «за контрреволюційну троцькістську діяльність», яку кваліфікували як злочин, передбачений ст. 548 і ч. 1 ст. 5410 Кримінального кодексу Української РСР 1927 року[2]. Водночас дослідник І. С. Ніколаєв стверджує, що Брандта заарештували 1937 року за звинуваченням у злочинах, передбачених ст. 548 і 5411 КК УРСР 1927 року[1].
8 березня 1937 року Військова колегія Верховного Суду СРСР, ухвалила вирок, у якому визнала Карла Карловича Брандта винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 548 і ст. 5411 КК УРСР 1927 року, і засудила його до найвищої кари (розстрілу) з конфіскацією всього особистого майна. Його розстріляли наступного дня після оголошення вироку в Москві[1]. 8 грудня 1956 Військова колегія Верховного Суду СРСР переглянула свій вирок щодо Карла Брандта, і у зв'язку з нововідкритими обставинами скасувала його, а справу щодо Брандта через відсутність складу злочину припинили[1].
Примітки
ред.Література
ред.- Николаев И. С. Брандт Карл Карлович // Служение Отечеству и долгу: Очерки о жизни и деятельности ректоров харьк. вузов (1805—2004 гг.) / Под общ. ред.: В. И. Астаховой, Е. В. Астаховой; [Редкол.: В. И. Астахова, Е. В. Астахова и др.] — Харьков : Изд-во НУА: Золотые страницы, 2004. — С. 113. — ISBN 966-8558-08-1.
- Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 1804—2014 / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2014. — 616 с. — ISBN 978-966-458-702-7.
- Реабілітовані історією. Харківська область : Книга друга / «Редакційно-видавнича група Харківського тому серії «Реабілітовані історією». — К., Х. : Оригінал, 2014. — С. 208. — ISBN 978-966-649-111-7.