Гетьман Анатолій Павлович
Анатолій Павлович Гетьман (нар. 18 липня 1958, Зідьки, Зміївський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР) — радянський і український вчений-правознавець, фахівець в галузі екологічного права. Доктор юридичних наук (1995), професор (1997), академік Академії правових наук України (2004), Заслужений діяч науки і техніки України (2003), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2012). Ректор (з 2020), проректор з навчальної (2001—2007) та наукової (2007—2020) роботи, завідувач кафедри екологічного права (2011—2015) Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Анатолій Павлович Гетьман | |
---|---|
Народився | 18 липня 1958 (66 років) Зідьки, Харківська область, Українська РСР, СРСР |
Країна | СРСР Україна |
Діяльність | правник |
Alma mater | Харківський юридичний інститут |
Галузь | право |
Заклад | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого |
Посада | Ректор (з 2020) |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор юридичних наук |
Науковий керівник | Попов Василь Костянтинович |
Нагороди | |
Гетьман Анатолій Павлович у Вікісховищі |
Біографія
ред.Анатолій Гетьман народився 18 липня 1958 року в селищі міського типу Зідьки Зміївського району Харківської області. Вищу освіту здобув у Харківському юридичному інституті, який закінчив у 1983 році. Після закінчення цього вузу залишився у ньому у якості стажиста-дослідника, і у 1985 (за іншими даними в 1983[1]) році вступив до аспірантури рідного вишу[2][3][4].
У 1986 році Анатолій Павлович закінчив аспірантуру і залишився працювати у Харківському юридичному інституті. Послідовно обіймав посади асистента, старшого викладача і доцента кафедри екологічного права[2][4]. Був заступником декана одного з факультетів вузу. У 1992 році вступив до докторантури у Українській юридичній академії (до 1990 року — Харківський юридичний інститут), яку закінчив в 1995 році[1][2].
Після закінчення докторантури працював у структурних підрозділах Академії правових наук України, з 1995 року очолював Управління планування та координації правових досліджень, а у 1998 році став виконуючим обов'язки головного вченого секретаря цієї академії, і залишався на цій посаді до 2001 року. Також, у 1998 році увійшов до складу Експертної ради з юридичних наук Вищої атестаційної комісії України[1][2].
З 2001 року працював на керівних посадах у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (до 1995 року Українська юридична академія), спочатку був проректором з навчальної роботи, а з 2007 по 2020 рік був проректором з наукової роботи[1][2]. Поєднував адміністративну роботу з науково-викладацької на кафедрі екологічного права цього вузу, був доцентом[5], професором[6] та з 2011 по 2015 рік — завідувачем кафедри[2]. Також, був куратором студентського наукового гуртка при цій кафедрі[7].
З 2002 по 2007 рік очолював Експертну раду з юридичних наук Вищої атестаційної комісії України, а у 2008 році його було обрано головою спеціалізованої вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. У 2014 році Гетьман був призначений головою Експертної ради з проведення експертизи дисертацій з юридичних наук Міністерства освіти і науки України. У тому ж році став віцепрезидент Федерації шахів України[1][8]. Також був президентом шахового спортивного клубу «Юридична академія» Національного юридичної юридичного університету імені Ярослава Мудрого[9].
Ректор
ред.26 листопада 2020 року у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого (до 2010 року — Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого) відбулися вибори ректора. На цю посаду крім Анатолія Гетьмана претендувало ще чотири кандидати: В. В. Богуцький, В. А. Величко, Є. М. Попович і В. В. Россіхін. За результатами виборів перемогу здобув А. П. Гетьман, який набрав 686 голосів з 832 можливих (82,45 %)[10]. При цьому, чинний ректор В. Я. Тацій, який очолював цей вуз з 1987 року, не висував свою кандидатуру на ці вибори[11].
28 грудня 2020 року міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет своїм наказом призначив Анатолія Павловича ректором Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, на період з 29 грудня 2020 року по 28 грудня 2025 року. 5 січня 2021 року на розширеному засіданні вченої ради Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого презентував програму по його розвитку на наступні п'ять років[12].
На початку 2021 року був обраний головою вченої ради очолюваного ним вузу[13].
Наукова діяльність
ред.У коло науково-дослідницьких інтересів Анатолія Павловича входять ряд питань в галузі екологічного права та еколого-процесуального права[14], зокрема: методологія цієї науки, екологічні права людини, імплементація міжнародних екологічних стандартів в українське законодавство, а також земельне право[15].
У 1986 році Анатолій Гетьман захистив дисертацію на тему «Правове регулювання діяльності обласних інспекцій республіканських комітетів з охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів» на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, а в 1995 році — дисертацію на здобуття докторського ступеня за темою «Еколого-процесуального правова теорія: проблеми становлення і розвитку»[16][4]. Вчителями Анатолія Павловича були професори Ю. А. Вовк[17] і В. К. Попов, який був його науковим консультантом під час роботи над докторською дисертацією[18]. У 1997 році Гетьман отримав вчене звання професора, а у 2000 і 2004 роках, відповідно, був обраний членом-кореспондентом і академіком (з 2010 року Національної) Академії правових наук України[16].
Займається підготовкою вчених-правознавців, станом на 2014 рік був науковим керівником у 13 кандидатів юридичних наук і науковим консультантом в одного доктора юридичних наук[2].
Станом на 2009 рік був автором близько 150 наукових праць[3], на 2014 рік — більш ніж 200 наукових праць[4][2], і на 2018 — близько 350 наукових праць[1]. Основними науковими працями, автором або співавтором яких був А. П. Гетьман є: «Процесуальні норми і відносини в екологічному праві» (1994), «Екологічне право України. Загальна частина» (співавтор; 1995), «Екологічне право України. Особлива частина» (співавтор; 1996), «Вступ до теорії еколого-процесуального права» (1998), «Екологічне право України» (співавтор підручника; 2001, 2005 і 2009), «Земельний кодекс України. Коментар» (співавтор, 2002, 2004 і 2007), «Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар» (співавтор; 2003 і 2006), «Регіональний екологічний контроль: теорія правового регулювання» (співавтор; 2004), «Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. Т. 4. Методологічні основи розвитку екологічного, земельного, аграрного та господарського права» (співавтор монографії; українською — 2008, російською — 2011 та англійською мовами — 2012), «Науково-практичний коментар до Лісового кодексу України» (2009), «Тваринний світ України: правова охорона, використання і відтворення» (співавтор, 2010), «Словник юридичних термінів екологічного законодавства України» (співавтор; 2010), «Правове виховання в сучасній Україні» (співавтор монографії; 2010), «Науково-практичний коментар до Закону України „Про охорони атмосферного повітря“» (співавтор; 2011), «Договір як універсальна правова конструкція» (співавтор монографії; 2012), «Правове регулювання екологічних, аграрних та земельних відносин в Україні: сучасний стан та напрями вдосконалення» (співавтор монографії; 2012), «Науково-практичний коментар Кодексу України „Про надра“» (співавтор; 2012), «Правова доктрина України: в 5 т. Т. 4. Доктринальні проблеми екологічного, аграрного та господарського права» (співавтор монографії; 2013) і «Правові проблеми екологічної політики Європейського союзу і України» (монографія співавтор; 2014)[19][15].
Брав участь у написанні статей для ряду енциклопедичних видань, у тому числі для Юридичної енциклопедії[20] і Великої української юридичної енциклопедії[21][22][23].
Також входить до складу наукових рад, редакційних рад та редакційних колегій таких наукових періодичних видань як: «Право України», «Проблеми законності», «Бюлетень Міністерства юстиції України», «Бюлетень Національної служби посередництва і примирення», «Екологічний вісник України», «Судово-медична експертиза», «Вісник Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, соціологія, політологія», «Вісник Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Серія: Економічна теорія та право», «Теорія і практика правознавства» (електронне видання Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого), «Юрист України», «Соціологія права» і журналів проєкт «SWorld»[15].
Крім наукової діяльності, брав участь у створенні низки проєктів Законів України, серед яких були: Водний, Земельного та Лісового кодексів України, а також «Про екологічний аудит» та «Про ринок земель»[24].
Нагороди
ред.Державні:
- Орден «За заслуги» III ступеня (Указ Президента України від 4 жовтня 2013) — «за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну педагогічну діяльність, високий професіоналізм»[25];
- Державна премія України в галузі науки і техніки (Указ Президента України від 18 травня 2012) — «за цикл наукових праць „Правова система України: історія, стан, перспективи в п'яти томах — Х: Право, 2008“»[26] ;
- Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (Указ Президента України від 19 листопада 2003) — «за значний особистий внесок у розвиток юридичної науки, підготовку висококваліфікованих юристів, багаторічну наукову та педагогічну діяльність»[27];
Урядові, відомчі, регіональні:
- Почесна грамота Верховної Ради України (2009);
- Почесна відзнака Верховного Суду України «За вірність закону» (20 листопада 2012);
- Почесна відзнака Міністерства закордонних справ України III ступеня (2008);
- Почесний знак — пам'ятна медаль «10 років МВС України» (2001);
- Відзнака МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ України» (2005);
- Відзнака МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ України» (2010);
- Цінний подарунок Служби безпеки України (2011);
- Відзнака Державної судової адміністрації України (20 листопада 2012)[28];
- Почесний громадянин Харківської області (Рішення Харківської обласної ради від 31 серпня 2017)[29];
- Почесна грамота Харківської обласної державної адміністрації (2006);
- Почесна грамота Харківської обласної державної адміністрації (2008);
- Почесна грамота Харківської міської ради (2008);
- Почесна грамота Харківської міської ради (28 травня 2013) — «за високі спортивні досягнення, професіоналізм, прагнення до перемоги, піднесення міжнародного авторитету країни, популяризацію фізичної культури і спорту в місті Харкові та Україні»[30] ;
- Стипендіат стипендії імені Василя Пилиповича Маслова Харківської обласної державної адміністрації (2012);
- Почесний громадянин Харківської області (2017)[31].
Громадські та наукові:
- Премія імені Ярослава Мудрого (4 листопада 2003) — «за цикл робіт з екологічного, земельного та аграрного права»[32];
- Премія імені Ярослава Мудрого (2009);
- Почесне звання «Почесний професор Запорізького національного університету» (27 січня 2015) — «за вагомий особистий внесок у формування кадрового потенціалу юридичного факультету Запорізького національного університету та популяризацію результатів його наукових досліджень в освітньому та науковому середовищі»[33];
- Премія імені Святого Володимира за краще науково-правознавче видання в Україні (2014 року);
- Почесний знак Української секції Міжнародної поліцейської асоціації (2011);
- Відзнака Міжнародної Академії рейтингових технологій і соціології «Золота Фортуна» (2011);
- Відзнака Союзу юристів України «Видатний юрист України» (2010);
- Почесне звання Союзу юристів України «Видатний юрист України» (2013);
- Ювілейна грамота Асоціації органів місцевого самоврядування Харківської області (2017)[34];
- Почесний знак «Орден Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого III ступеня» (18 листопада 2015)[35];
- Почесна грамота Союзу юристів України (8 жовтня 2020) — «за вагомий особистий внесок у становлення правової держави, зміцнення законності і правопорядку, захист конституційних прав і свобод громадян, добросовісності плідну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня юриста»[36];
- Почесний громадянин Харківської області (2017)[37].
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е Анісімова, 2018.
- ↑ а б в г д е ж и Тацій, 2014.
- ↑ а б Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 59.
- ↑ а б в г Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 67.
- ↑ Горбатенко, 2011, с. 571.
- ↑ Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 254.
- ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 330.
- ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 69.
- ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 607.
- ↑ Університет обрав нового ректора! // Vivat lex! : газета Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. — 2020. — № 9 (399). — Число 15 (грудня). — С. 1.
- ↑ Шевченко О. (17 листопада 2020). Василий Россихин: от эффективности ректора зависит финансирование вуза. https://vecherniy.kharkov.ua/. Вечерний Харьков. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 29 травня 2021.
- ↑ Муравйова О. Представлено стратегію розвитку університету на 2021—2025 роки // Vivat lex! : газета Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. — 2021. — № 1 (400). — Число 28 (січня). — С. 1—2.
- ↑ Обрано голову вченої ради Університету // Vivat lex! : газета Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. — 2021. — № 2 (401). — Число 16 (лютого). — С. 1.
- ↑ Горбатенко, 2011, с. 572.
- ↑ а б в Анісімова, 2018, с. 170.
- ↑ а б Тацій, 2014, с. 68.
- ↑ Тацій, Сташис, Гетьман, 2009, с. 255.
- ↑ Гетьман А. П. Попов Василь Костантинович // Велика українська юридична енциклопедія / редкол. Ю. С. Шумшученко (голова), А. П. Гетьман (заст. голови) та ін. ; Нац. акад. прав. наук України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. — Харків : Право, 2018. — Т. 14: Екологічне право. — С. 604—605. — ISBN 978-966-937-407-3.
- ↑ Тацій, 2014, с. 68—69.
- ↑ Покажчик авторів Юридичної енциклопедії // Юридична енциклопедія / Ю. С. Шумшученко. — К.видавництво=«Юридична думка», 2004. — Т. 6. — С. 670. — ISBN 966-7492-06-0.
- ↑ Список авторів третього тому «Великої українвської юридичної енциклопедії» // Велика українська юридична енциклопедія / редкол.: О. В. Петришин (голова) та ін. — Х. : Нац. акад. прав. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, 2017. — Т. 3: Загальна теорія права. — С. 949. — ISBN 978-966-937-233-8.
- ↑ Список авторів чотирнадцятого тому «Великої української юридичної енциклопедії» // Велика українська юридична енциклопедія / редкол. Ю. С. Шумшученко (голова), А. П. Гетьман (заст. голови) та ін. ; Нац. акад. прав. наук України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. — Харків : Право, 2018. — Т. 14: Екологічне право. — С. 773. — ISBN 978-966-937-407-3.
- ↑ Список авторів шістнадцятого тому «Великої української юридичної енциклопедії» // Велика українська юридична енциклопедія / редкол.: М. В. Шульга (голова), В. В. Носік, П. Ф. Кулинич (заст. голови) та ін.; Нац. акад. прав. наук України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. — Харків : Право, 2019. — Т. 16: Земельне та аграрне право. — С. 693. — ISBN 978-966-937-657-2.
- ↑ Тацій, 2014, с. 69.
- ↑ Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти» № 546/2013. zakon.rada.gov.ua. Верховна Рада України. 4 жовтня 2013. Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 27 січня 2021.
- ↑ Указ Президента України «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2011 року» № 329/2012. zakon.rada.gov.ua (укр.). Верховна Рада України. 18 травня 2012. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 27 січня 2021.
- ↑ Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України членів Академії правових наук України» № 1317/2003. zakon.rada.gov.ua (укр.). Верховна Рада України. 19 листопада 2003. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 27 жовтня 2020.
- ↑ Святкуємо день університету // Vivat lex! : газета Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. — 2012. — № 19 (265). — Число 3 (грудня). — С. 1.
- ↑ Почесне звання // Vivat lex! : газета Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. — 2017. — № 11 (352). — Число 19 (вересня). — С. 1.
- ↑ Рішення про нагородження Почесною грамотою Харківської міської ради. http://izvestia.kharkov.ua/ (укр.). Информационно-аналитический портал. Харьковские известия. 28 травня 2013. Процитовано 14 лютого 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 20.09.2021. (укр.)
- ↑ Лауреати премії іменя Ярослава Мудрого // Право України : журнал. — 2003. — № 12 (3 жовтня). — С. 34—36. — ISSN 0132-1331.
- ↑ Проректору по научной работе Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого А.П.Гетьману присвоено звание «Почетный профессор Запорожского национального университета». http:/nlu.edu.ua. Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого. 3 травня 2015. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 31 травня 2021.
- ↑ Висока оцінка діяльності // Vivat lex! : газета Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. — 2017. — № 8 (349). — Число 30 (травня). — С. 1.
- ↑ Університетське свято // Vivat lex! : газета Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. — 2015. — № 16 (322). — Число 23 (листопада). — С. 1.
- ↑ З нагоди професійного свята // Vivat lex! : газета Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. — 2019. — № 7 (397). — Число 22 (жовтня). — С. 1.
- ↑ Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 10.09.2021. (укр.)
Література
ред.- Горбатенко В. П. Гетьман Анатолій Павлович // Юридична енциклопедія / Ю. С. Шумшученко. — К. : «Юридична думка», 2011. — Т. 1. — С. 571—572. — ISBN 978-966-8602-95-5.
- Гетьман Анатолій Павлович // Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого / редкол.: В. Я. Тацій (голова) та ін. — Х. : Право, 2014. — С. 68—69. — ISBN 978-966-458-700-3.
- Анісімова Г. В. Гетьман Анатолій Павлович // Велика українська юридична енциклопедія / редкол. Ю. С. Шумшученко (голова), А. П. Гетьман (заст. голови) та ін. ; Нац. акад. прав. наук України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. — Харків : Право, 2018. — Т. 14: Екологічне право. — С. 170—171. — ISBN 978-966-937-407-3.
- Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. 1804 − 2009 / Ред. кол.: В. Я. Тацій, В. В. Сташис, А. П. Гетьман. — Х. : Право, 2009. — 464 с. — ISBN 978-966-458-140-7.
- Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 1804—2014 / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Х. : Право, 2014. — 616 с. — ISBN 978-966-458-702-7.