Боровик Леонід Леонідович
Леонід Леонідович Борови́к (нар. 6 січня 1891, Баку — 1942, Ленінград) — український актор і художник театру.
| Боровик Леонід Леонідович | |
|---|---|
| Народився |
6 січня 1891 Баку |
| Помер |
1942 Ленінград |
| Діяльність | актор і сценограф |
| Відомий завдяки | за роботою в низці західноукраїнських театрів |
| Alma mater | Петербурзька академія мистецтв |
Життєпис ред.
Закінчив Санкт-Петербурзьку академію мистецтв.
Як актор працював у театрах Західної України. Виконував характерні ролі: у трупах Ніни Бойко (1923—1924), Ольги Міткевич (1925—1926), Йосипа Стадника (1927—128), Народному театрі ім. І. Тобілевича (1929—1933), театрі «Заграва» (1933—1938), Театрі ім. І. Котляревського (1938—1939), який утворився в результаті злиття двох останніх, Львівському українському драматичному театрі ім. Лесі Українки (1939—1941).
Як художник оформляв більшість цих вистав у реалістично-романтичному стилі. Поза театром «Заграва» оформив вистави: «Галька» С. Монюшка, «Весела вдова» Ф. Легара, «Чумаки» І. Карпенка-Карого.
Як відзначає Оксана Резнік: «Леонід Боровик був першим західноукраїнським сценографом, чиї твори неухильно слідували засадам синтезу — відповідності декораційного оформлення сценічній дії. Варто зауважити, що Леонід Боровик працював також і актором, а це не могло не вплинути на реформування ним принципів оформлення сценічного середовища. Його декорації виконували роль носія візуальної інформації як для глядача, так і для акторів, й були місцем та умовами розвитку подій та манери гри — актор перебував у нерозривному зв'язку з оточенням, в якому діяв».[1]
Ролі ред.
- Шуліка («Ой Морозе, Морозенку!» Г. Лужницького)
- Тарас Бульба (за однойменною повістю М. Гоголя)
- Тарас Шевченко (за однойменною п'єсою З. Тарнавського)
- Нерон (за романом «Камо грядеши?» Г. Сенкевича)
- Апостол Петро («Голгота» інсценізація Г. Лужницького за Євангелієм)
- Хаїм («Маруся Богуславка» М. Старицького)
- Батько («Безталанна» І. Карпенка-Карого)
- Бабич («Украдене щастя» І. Франка)
- Берест («Платон Кречет» О. Корнійчука)
Примітки ред.
- ↑ Оксана Резнік. Проблеми сценографії в режисурі Володимира Блавацького// ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012. — С. 704
Джерела ред.
- В. Ревуцький. Слово про Леоніда Боровика [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Ревуцький В. Д. Боровик Леонід Леонідович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — С. 325. — ISBN 966-02-2682-9. [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Боровик Леонід Леонідович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995–?
- Боровик Леонід Леонідович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 90. — ISBN 5-88500-071-9.
- Художники України: енциклопедичний довідник. Ч. 1 / Микола Лабінський, Віктор Сидоренко, Академія мистецтв України. — К.: Ін-т проблем сучасного мистецтва АМУ, 2006. — С. 90.