Борисюк Віталій Миколайович

Борисюк Віталій Миколайович (нар. 18 липня 1963(19630718), Київ) — український актор театру і кіно, телеведучий. Кавалер Міжнародного ордена Святого Станіслава IV ступеня[1].

Борисюк Віталій Миколайович
Народився 18 липня 1963(1963-07-18) (60 років)
Київ, УРСР
Національність українець
Громадянство радянськеукраїнське
Діяльність актор, телеведучий, виробник, співак
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Роки діяльності 1988 — дотепер
Дружина Сумська Ольга В'ячеславівна
Діти Ганна (нар. 2 березня 2002)
IMDb ID 0096871
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Заслужений артист України

CMNS: Борисюк Віталій Миколайович у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився 18 липня 1963 року в Києві. Закінчив школу № 88[2]. У 1988 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого (майстерня Бориса Ставицького). З 1988 року — актор Київського Національного театру російської драми імені Лесі Українки.

Знімався у фільмах і серіалах «Роксолана: Кохана дружина Халіфа», «Золоті хлопці», «Дні надії», «Геній порожнього місця», «Я тебе ніколи не забуду», «Повернення Мухтара», «Слід перевертня», «Лялька», «Випадковий запис» та інших.

Працював ведучим шоу «Хочу заміж». Створив власну продюсерську компанію. Керівник Творчого центру «Золотий тілець».

Родина ред.

Одружений з акторкою Ольгою Сумською. З нею виховує доньку Ганну (нар. 2 березня 2002)[3].

Творчий доробок ред.

Театральні роботи ред.

  • «Сеньйор з вищого світу» роль Антоніо (режисер Анатолій Хостікоєв)
  • «Сублімація любові» (Альдо де Бенедетті) роль П'єтро

Ролі у кіно ред.

Примітки ред.

  1. Борисюк Віталій Миколайович. Архів оригіналу за 19 грудня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
  2. Актор Віталій БОРИСЮК: «Печерськ мого дитинства нагадував районний центр» [Архівовано 13 серпня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Донька Ольги Сумської малює, плете бісером і мріє про балет. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 6 липня 2016.
  4. Геній порожнього місця. Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 6 липня 2016.

Посилання ред.