Відкрити головне меню

Борзенко Сергій Олександрович (письменник)

Сергій Олександрович Борзенко
Сергей Александрович Борзенко.jpg
Народився 20 червня (2 липня) 1909(1909-07-02)
м. Харків
Помер 19 лютого 1972(1972-02-19) (62 роки)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність письменник
Мова творів українська та російська
Жанр оповідання, нарис, повість
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Сергій Олександрович Борзенко у Вікісховищі?

Борзе́нко Сергі́й Олекса́ндрович (* 20 червня (2 липня) 1909(19090702), Харків —† 19 лютого 1972, Москва) — український і російський радянський прозаїк.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Сергій Олександрович Борзенко народився у Харкові. До 1941 року жив і працював в Україні.

У 1933 році закінчив Харківський електротехнічний інститут. У 1932–1934 роках працював в газеті «Правда Краматорська», і там зібрав і об'єднав молодих літераторів, створивши міське літературне об'єднання Краматорська.

Учасник Другої Світової війни.

Під час війни — фронтовий кореспондент газети 18-ої армії «Прапор Батьківщини», газети 1-го Українського фронту «За честь Батьківщини». З 1944 року — кореспондент газети «Правди».

Фронтова доля розпорядилася так, що журналіст і письменник С. О. Борзенко фактично очолив один із загонів десанту морських піхотинців тих, що 1 листопада 1943 року узяли штурмом і утримували плацдарм на Кримському узбережжі в районі селища Ельтіген, в ході Керченсько-Ельтігенської операції військ Північно-Кавказького фронту і Чорноморського флоту.

За героїзм і мужність, проявлені під час висадки десанту на Керченський півострів, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1943 року майорові адміністративної служби Борзенку Сергію Олександровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Член КПРС з 1942 року.

ТворчістьРедагувати

Перша збірка — «Народження комуніста» (укр. мовою, 1933).

ТвориРедагувати

  • «Народження комуніста» (укр. мовою, 1933)
  • «Десант в Крым» (1944)
  • «Повинуясь законам Отечества» (1950)
  • «Корея у вогні» (1951 рік)
  • «Мужність Кореї» (1953 рік)
  • «События и люди», К. (1956)
  • «Жизнь на войне» (1958)
  • «Повести». М., 1959
  • «Який простір!» (книги 1—2, 1958—63)

Перекладені українською

  • «Тамань», К.—X. 1945;
  • «Хоробрість», К., 1948;
  • «Скоряючись законам Вітчизни», К., 1949;
  • «Втамування спраги», К., 1952.

Бувши безпосереднім учасником боїв, Сергій Борзенко зумів яскраво показати, як в горнилі війни, в найважчі і трагічні її моменти, виявлялися реальні риси радянської людини — любов до Батьківщини, готовність до подвигу, відвага.

Як спеціальний кореспондент «Правди» написав цикл нарисів про Корею — «Корея у вогні» (1951 рік), «Мужність Кореї» (1953 рік).

Темі Жовтневої революції і становлення нового життя в Україні присвячений роман «Який простір!» (книги 1—2, 1958—63 роки).

Як військовий кореспондент освітлював події на радянсько-китайському кордоні в період озброєного конфлікту в районі острова Даманський 2—15 березня 1969 року.

Помер в Москві, де і похований на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди та пошануванняРедагувати

 
Будинок редакції газети «Краматорська правда», у якій працював С. Борзенко

Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ст. — двома, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки — трьома, медалями, а також іноземними орденами.

У Харкові його ім'ям названо вулицю і школу № 30, в якій створений музей героя. У Краматорську ім'ям Сергія Борзенка названа площа, на якій розташовувалася редакція газети «Правда Краматорська».

ЛітератураРедагувати