Борзенко Сергій Олександрович (письменник)

Сергій Олександрович Борзенко
Сергей Александрович Борзенко.jpg
Народився 20 червня (2 липня) 1909(1909-07-02)
м. Харків
Помер 19 лютого 1972(1972-02-19) (62 роки)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність письменник
Мова творів українська та російська
Роки активності з 1944
Жанр оповідання, нарис, повість
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

CMNS: Борзенко Сергій Олександрович у Вікісховищі

Борзе́нко Сергі́й Олекса́ндрович (* 20 червня (2 липня) 1909(19090702), Харків —† 19 лютого 1972, Москва) — український і російський радянський прозаїк.

ЖиттєписРедагувати

Сергій Олександрович Борзенко народився у Харкові. До 1941 року жив і працював в Україні.

У 1933 році закінчив Харківський електротехнічний інститут. У 1932—1934 роках працював в газеті «Правда Краматорська», і там зібрав і об'єднав молодих літераторів, створивши міське літературне об'єднання Краматорська.

Учасник Другої світової війни.

Під час війни — фронтовий кореспондент газети 18-ї армії «Прапор Батьківщини», газети 1-го Українського фронту «За честь Батьківщини». З 1944 року — кореспондент газети «Правди».

Фронтова доля розпорядилася так, що журналіст і письменник С. О. Борзенко фактично очолив один із загонів десанту морських піхотинців тих, що 1 листопада 1943 року узяли штурмом і утримували плацдарм на Кримському узбережжі в районі селища Ельтіген, у ході Керченсько-Ельтігенської операції військ Північно-Кавказького фронту і Чорноморського флоту.

За героїзм і мужність, проявлені під час висадки десанту на Керченський півострів, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1943 року майорові адміністративної служби Борзенку Сергію Олександровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Член КПРС з 1942 року.

ТворчістьРедагувати

Перша збірка — «Народження комуніста» (укр. мовою, 1933).

ТвориРедагувати

  • «Народження комуніста» (укр. мовою, 1933)
  • «Десант в Крым» (1944)
  • «Повинуясь законам Отечества» (1950)
  • «Корея у вогні» (1951 рік)
  • «Мужність Кореї» (1953 рік)
  • «События и люди», К. (1956)
  • «Жизнь на войне» (1958)
  • «Повести». М., 1959
  • «Який простір!» (книги 1—2, 1958—63)

Перекладені українською

  • «Тамань», К.—X. 1945;
  • «Хоробрість», К., 1948;
  • «Скоряючись законам Вітчизни», К., 1949;
  • «Втамування спраги», К., 1952.

Бувши безпосереднім учасником боїв, Сергій Борзенко зумів яскраво показати, як в горнилі війни, у найважчі і трагічні її моменти, виявлялися реальні риси радянської людини — любов до Батьківщини, готовність до подвигу, відвага.

Як спеціальний кореспондент «Правди» написав цикл нарисів про Корею — «Корея у вогні» (1951 рік), «Мужність Кореї» (1953 рік).

Темі Жовтневої революції і становлення нового життя в Україні присвячений роман «Який простір!» (книги 1—2, 1958—63 роки).

Як військовий кореспондент освітлював події на радянсько-китайському кордоні в період озброєного конфлікту в районі острова Даманський 2—15 березня 1969 року.

Помер в Москві, де і похований на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди та пошануванняРедагувати

 
Будинок редакції газети «Краматорська правда», у якій працював С. Борзенко

Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ст. — двома, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки — трьома, медалями, а також іноземними орденами.

У Харкові його ім'ям названо вулицю і школу № 30, в якій створений музей героя. У Краматорську ім'ям Сергія Борзенка названа площа, на якій розташовувалася редакція газети «Правда Краматорська».

ЛітератураРедагувати