Бондаревський Григорій Львович

Григорій Левович Бондаревський (рос. Григорий Львович Бондаревский; 25 січня 1920, Одеса7 серпня 2003, Москва) — радянський і російський сходознавець. Доктор історичних наук (1965), професор (1966), академік Академії соціальних наук, Міжнародної академії інформатизації. Почесний академік Російської академії природничих наук.

Григорій Левович Бондаревський
рос. Григорий Львович Бондаревский
Народився25 січня 1920(1920-01-25)
Одеса, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Помер7 серпня 2003(2003-08-07) (83 роки)
Москва, Росія
КраїнаСРСР СРСР
Росія Росія
Діяльністьісторик, орієнталіст, політолог, викладач університету
Alma materІсторичний факультет МДУ (1940)
Галузьсходознавство
ЗакладНаціональний університет Узбекистану імені М. Улугбека
Інститут соціально-політичних досліджень РАН
Дипломатична академія МЗС РФ
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор історичних наук (1965)
ПартіяКПРС
БатькоЛев Бондаревський
Нагороди
Падма Шрі в літературі та освіті
заслужений діяч науки РРФСР

Біографія

ред.

Онук купця II гільдії, кондитера Л. А. Крахмальникова. Мати — Крахмальникова Софія Львівна (1895-1973).

Закінчив історичний факультет МДУ (1940), потім навчався в аспірантурі МДУ (1941). У 1941-1942 роках — декан історичного факультету Педагогічного інституту ім. Т. Шевченка в м. Сталінабаді. У 1942-1945 роках служив у РСЧА, політрук.

У 1945-1951 роках — начальник Політвідділу НКЗС Узбекистану. Одночасно в 1947-1956 роках — завідувач кафедри історії Сходу і з 1951 року — декан східного факультету Середньоазіатського державного університету.

З 1956 року в Москві, завідував відділом міжнародних проблем Інституту сходознавства (Інституту народів Азії) АН СРСР. 1965 року захистив докторську дисертацію «Боротьба за Перську затоку, Аравійський півострів і Червоне море на рубежі XIX-XX ст.». З 1976 року — завідувач сектору соціології міжнародних відносин, радник Інституту соціології, Інституту соціально-політичних досліджень (ІСПД) РАН. У 1976-1984 роках — професор Дипломатичної академії МЗС СРСР.[1]

Був членом Антисіоністського комітету радянської громадськості.

Був убитий 7 серпня 2003 року в Москві. Обвинувачений у злочині згодом був виправданий судом присяжних.[2]

Науковий доробок

ред.

Автор 27 монографій і понад 300 статей, опублікованих у російській, а також пресі інших країн.[3]

  • Багдадська дорога і проникнення німецького імперіалізму на Близький Схід (1888-1903). — Ташкент, 1955.
  • Англійська політика і міжнародні відносини в басейні Перської затоки (кін. XIX — поч. XX ст.). — М., 1968.
  • Особливості боротьби за панування в Індійському океані та Перській затоці в 19-20 ст. — М., 1985.

Визнання й нагороди

ред.
  • Запрошений професор Даремського університету.
  • Заслужений діяч науки РРФСР (1982), почесний доктор Мірутського університету (Індія), лауреат Міжнародної премії ім. Джавагарлала Неру.
  • Кавалер індійського ордена «Падма Шрі».

Примітки

ред.
  1. Хазанов А.М. Мне посчастливилось их знать (из воспоминаний востоковеда) // Вестник РУДН, серия Всеобщая история. — 2013. — № 4.
  2. Как убить профессора с мировым именем [Архівовано 2016-10-05 у Wayback Machine.] // 18 вересня 2016
  3. «Погиб эксперт по Северному Кавказу» Газета «Коммерсантъ», № 141/П (2744) от 11.08.2003 г. Kommersant (англ.). Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 28 серпня 2012.

Посилання

ред.