Вікіпедія

Болеслав Біскупський

польський інженер

Болеслав Біскупський
Bolesław Paweł Biskupski
Народився19 липня 1888(1888-07-19)
Коломия, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер4 лютого 1970(1970-02-04) (81 рік)
Белу-Оризонті, Бразилія
ГромадянствоПольська Народна Республіка
Національністьполяк
Місце проживанняКоломия, Белу-Оризонті
Діяльністьпідприємець, інженер
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка»
Знання мовпольська
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна
Військове званнялейтенант
БатькоЛюбін Біскупський
РодичіКароль Біскупський
Нагороди

Болеслав Павел Біскупський (пол. Bolesław Paweł Biskupski; 19 липня 1888, Коломия — 4 лютого 1970, Белу-Оризонті, Бразилія)  — коломийський підприємець та інженер польського походження.[1] Разом з братом Каролем  — співвласник заводу Біскупських у міжвоєнний період.[2]

Життєпис

ред.

Народився Болеслав Біскупський 19 липня 1888 року в Коломиї в родині засновника фабрики сільськогосподарських машин, ветерана Січневого повстання Любіна Біскупського[3] та Мальвіни Біскупської з роду Кжижановських.[1]

У 1900 —1908 роках навчався в Коломийській польській гімназії.[4][5] У 1909 —1912 роках здобував освіту у Львівській політехніці, де був другим заступником голови товариства Кола механіків-слухачів, очільником туристичного відділення та членом комісії вакаційних практик.[6][7]

Ще у звіті діяльності товариства «Сокіл» за 1885 —1925 роки згадується Болеслав Біскупський як учасник Сокілького окружного з'їзду, що проходив 28 і 29 червня 1908 року.[8]

Був учасником 1-го загального з’їзду самостійницької молоді середніх шкіл у Львові 2 лютого 1910 року.[1]

З осені 1909 р.  — член таємного штабу Товариства польського військового у Львові під псевдонімом «Кароль Буржинський». У 1909 —1910 роках був викладачем муштри і тактики в інструкторській школі цієї організації. Розробив перший польський військовий посібник «Муштровий регламент» (Львів, 1910). Потім до жовтня 1911 р.  — співробітник штабу таємного Війська Польського.[1] Одночасно виконував обов’язки заступника коменданта Львівського округу. У 1910 р. обіймав також посаду коменданта інструкторської школи; він читав там лекції про правила муштри. Із 7 травня 1911 року також перебував у складі окружного штабу.[1] У період з 15 жовтня 1911 р. по 27 квітня 1912 р.  — комендант 1-го ПДС у Львові. 29 листопада він отримав найвище звання в цій організації – курсанта.[1] З 15 лютого 1913 р.  — начальник штабу Верховної Ставки. Він також був членом спільного регламентного комітету PDS і Стрілецької асоціації.[1] З газети «Nowa Reforma» за 10 травня 1914 року відомо, що він став заступником очільника зв'язку польських стрілецьких дружин під час з'їзду 26 квітня того ж року у Львові.[9]

Під час Першої світової війни в 1914 році був мобілізований до австро-угорської армії, брав участь у бойових діях на російському фронті. У 1915 році потрапив у російський полон, де перебував до 1918 року. Там заснував польську читальню в Царицино.[1]

У 1918 р. співпрацював з Військовою комісією у Варшаві, потім служив у Війську Польському. У 1921 році звільнений у запас. Присвоєно звання лейтенанта запасу піхоти 1 червня 1919 року.[1]

За даними видання «Przeglad przemysłowo-handlowy» за 1 березня 1921 року, була створена акційна спілка під назвою «Biskupscy Bracia, Fabryka Maszyn I Odlewnia Sp. Akc.» з початковим капіталом 10000 польських марок, поділеним на 20 акцій по 500 польських марок кожному акціонеру. До акціонерів увійшов і Болеслав Біскупський.[10]

Починаючи з початку 1920-х років, Болеслав Біскупський активно долучається до політичного життя міста: у львівській газеті «Gazeta Poranna» за 23 червня 1924 року є повідомлення про те, що інженер Болеслав Біскупський взяв участь у зібранні промисловців, яке проходило в залі міської ради, де виголосив промову про стан промисловості в Коломийському повіті.[11]

Станом на середину 1920-х років Болеслав Біскупський, як директор заводу, був одним з двох присяжних громадських суддів із питань торгівлі та промислу при Окружному суді в Коломиї, викладачем філії чоловічої промислової школи імені Яна Собєського, яка містилася на вул. Мазепи, 4, членом Польської повітової народної організації та Товариства ремісників «Gwiazda».[12]

Як повідомляє газета «Право рільника» за 3 червня 1928 року, Болеслав Біскупський став членом Регіонального комітету при старостві.[13] Місцева газета «Tygodnik Pokucki Zjednoczenie» за 13 листопада 1932 року зазначила про членство Болеслава Біскупського в правлінні Коломийського староства,[14] а газета «Nasz Głos» за 4 листопада 1932 року засвідчила про членство останнього в Банку крайового господарства.[15]

Місцева газета «Tygodnik Pokucki Zjednoczenie» за 3 грудня 1933 опублікувала список кандидатів у депутати міської ради, куди увійшов і Болеслав,[16] у 1934 році став депутатом магістрату, про що свідчать місцеві газети після 1933 року.[17] Станіславівська газета «Nasz Głos» за 6 жовтня 1934 року оприлюднила список членів Воєводської Головної Господарської Виборчої Комісії до Промислово-торгової Палати у Львові з осідком у Станіславові, куди увійшов Болеслав як другий заступник секретаря,[18] а львівська газета «Krzyk» за 1 грудня 1934 року повідомила про його членство в промисловому відділі Промислово-торгової палати у Львові.[19] Згідно з газетою «Głos Pokucia» за 2 квітня 1939 року, брати Біскупських стали очільниками промислової секції будови «Ścigacz Ziemi Stanisławowskej» при міській раді.[20]

Після початку Другої світової війни фабрика Біскупських була націоналізована,[3] а 11 квітня 1940 року Болеслав був заарештований у Коломиї. 11 червня 1940 року Болеслава і брата Кароля перевезли до тюрми в Станіславові. 26 липня 1940 року їх обох вивезли до Києва, а звідти машиною до Луб'янки. Згодом Болеслава вислали в табір у місті Котлас (зараз - Російська Федерація), потім перевели в Бузулук.[21] Після підписання угоди Сікорського-Майського (30.07.1941) був звільнений.[1] У СРСР вступив до Війська Польського, був у штабі в місті Янги-юл, з яким перебрався на Близький Схід. Потім служив у 2-му польському корпусі.[1][21]

У 1946 році разом зі своєю родиною Болеслав емігрував до Бразилії, де в 1954 році заснував підприємство з промислового перевезення, промислового оснащення і переміщення важких вантажів «Máquinas Bolbi Ltda».[22]

Помер 4 лютого 1970 року в місті Белу-Оризонті.[1]

Нагороди

ред.
  • Кавалер Хреста Незалежності (06.02.1932)[23]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Bolesław Paweł Biskupski.
  2. ↑ Легендарні українські заводи. Історія Коломиясільмаш.
  3. ↑ а б Moje Kresy. Cmentarz polski w Kołomyi.
  4. ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. wyższego gimnazyum w Kołomyi za rok szkolny 1900.
  5. ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. wyższego gimnazyum z językiem wykładowym polskim w Kołomyi za rok szkolny 1907/8.
  6. ↑ Sprawozdanie Koła Mechaników Słuchaczów Politechniki Lwowskiej za rok administracyjny 1909/10.
  7. ↑ Sprawozdanie Koła Mechaników Słuchaczów Politechniki Lwowskiej za rok administracyjny 1911/12.
  8. ↑ Czterdziestolecie Polskiego T-wa gimnastycznego "Sokół" w Kołomyi : 1885-1925.
  9. ↑ Nowa Reforma (wydanie popołudniowe). 1914, nr 324.
  10. ↑ Przegląd Przemysłowo-Handlowy : czasopismo poświęcone sprawom przemysłu, handlu i finansów. R.1, 1921, № 1.
  11. ↑ Gazeta Poranna : ilustrowany dziennik informacyjny wschodnich kresów. 1924, nr 7102.
  12. ↑ Kołomyjanin : kalendarz pokucki na rok pański 1925.
  13. ↑ Prawo Rolnika : organ Związku Zawod. Rolników dla Wojew. Wschodnich = Pravo Rìl'nika : organ Zvâzku Zavod. Rìl'nikìv dlâ Voêv. Vshìdnih. 1928, nr 21.
  14. ↑ Tygodnik Pokucki Zjednoczenie : poświęcony sprawom społecznym, gospodarczym i kulturalnym Pokucia R.6, nr 34 (13 listopada 1932).
  15. ↑ Nasz Głos : pismo tygodniowe R. 8, nr 1 (4 listopada 1932).
  16. ↑ Tygodnik Pokucki Zjednoczenie : poświęcony sprawom społecznym, gospodarczym i kulturalnym Pokucia R.7, nr 48 (3 grudnia 1933).
  17. ↑ Prawda Kołomyjska : pismo miesięczne wychodzi z początkiem każdego miesiąca : poświęcone sprawom społecznym i gospodarczym miasta i powiatu R. 5, nr 4 (1 kwietnia 1934).
  18. ↑ Nasz Głos : tygodnik dla spraw politycznych, społecznych i kulturalnych R. 1, nr 6 (6 października 1934).
  19. ↑ Krzyk : niezależne radykalne pismo tygodniowe, R. 1, nr 11 (1 grudnia 1934).
  20. ↑ Głos Pokucia : bezpartyjny organ polityczno-społeczny R. 3, nr 9/10 (2 kwietnia 1939).
  21. ↑ а б Świadkowie przeżyć sowieckich 1939–1946, oprac. Z.S. Siemaszko, Londyn 1999.
  22. ↑ BOLBI MOVIMENTAÇÃO DE CARGAS.
  23. ↑ Zarządzenie o nadaniu Krzyża Niepodległości z Mieczami, Krzyża Niepodległości oraz Medalu Niepodległości M.P. 1932 nr 29 poz. 35.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Болеслав_Біскупський&oldid=43146392