Вікіпедія

Кароль Біскупський

Кароль Людвік Біскупський (пол. Karol Ludwik Biskupski; 16 вересня 1886, Коломия — 1963, Лондон, Велика Британія)  — коломийський підприємець польського походження. Разом з братом Болеславом  — співвласник заводу Біскупських у міжвоєнний період.[1]

Кароль Біскупський
Karol Ludwik Biskupski
Народився16 вересня 1886(1886-09-16)
Коломия, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер1963(1963)
Лондон, Велика Британія
ГромадянствоПольська Народна Республіка
Національністьполяк
Місце проживанняКоломия, Лілфорд
Діяльністьпідприємець
БатькоЛюбін Біскупський
РодичіБолеслав Біскупський
Нагороди

Життєпис

ред.

Народився Кароль Біскупський 16 вересня 1886 року[2] в Коломиї в родині засновника фабрики сільськогосподарських машин, ветерана Січневого повстання Любіна Біскупського.[3]

Наразі відомостей про місце здобуття освіти немає.

Вперше він документально згадується в коломийській газеті «Goniec Pokucki» за 5 березня 1908 року, де зазначається, що Кароль став членом ремісничого товариства «Гвязда» на засіданні 1 березня того ж року.[4]

23 листопада 1911 року рішенням Коломийського окружного суду Кароль разом зі своїм батьком став співвласником фабрики сільськогосподарських машин,[5] і відтоді офіційна назва фабрики мала «Любін Біскупський і Син».

За свідченнями Івана Монолатія в книзі «Коломиєзнавство», Кароль Біскупський був одним із засновників дружин польських «Стрільців» у 1913 році та польської ідейної організації молоді «Зажев'ю», як і його брат Болеслав.[6] Після початку Першої світової війни служив у польських легіонах.[1] У періодиці вперше згаданий Кароль Біскупський після 1917 року в газеті «Głos Narodu» за 22 березня 1918 року як людина, яка через телеграму передала 10 корон на «K. B. K».[7]

Під час польсько-української війни Кароль Біскупський був одним з учасників розробки планів повстання проти української влади в Коломиї, оскільки був членом Польської військової адміністрації,[8] а також був головним комендантом польських стрілецьких дружин, що боролися проти українських національних сил у Львові.[1]

У 1918–1921 роках Кароль був одноосібним власником фабрики сільськогосподарських машин.[1] За даними видання «Przeglad przemysłowo-handlowy» за 1 березня 1921 року, була створена акційна спілка під назвою «Biskupscy Bracia, Fabryka Maszyn I Odlewnia Sp. Akc.» з початковим капіталом 10000 польських марок, поділеним на 20 акцій по 500 польських марок кожному акціонеру. До акціонерів увійшов і Кароль Біскупський.[9]

Станом на середину 1920-х років Кароль був присяжним суддею з питань оцінки майна з більшими промисловими об'єктами при Окружному суду в Коломиї. Був також суддею з питань власності майна комітету з питань майна, членом ревізійної комісії Польської повітової народної організації.[10]

У 1928 році, як повідомила львівська газета «Gazeta Poranna» за 12 вересня 1928 року, Кароль Біскупський став керівником акційної спілки «Splaw».[11]

Під час Євхаристійного конгресу 1936 року Кароль Біскупський був членом кватеринкової секції Комітету Євхаристійного конгресу,[12] а за даними газети «Głos Pokucia» за 12 грудня 1937 року, він був очільником організації польських купців та ремісників.[13] Згідно з останньою газетою за 2 квітня 1939 року, брати Біскупських стали очільниками промислової секції будови «Ścigacz Ziemi Stanisławowskej» при міській раді.[14]

Після початку Другої світової війни фабрика Біскупських була націоналізована,[3] а в ніч з 11 на 12 квітня 1940 року родина Кароля була вислана до Сибіру.[15] Згодом родина врятувалася завдяки армії Андерса, з якою пройшли весь бойовий шлях.

Після війни Кароль Біскупський оселився у Великій Британії, де працював викладачем у технічній школі в Лілфорді.

Помер у 1963 році в Лондоні.[3]

Нагороди

ред.
  • Кавалер Срібного Хреста Заслуги (11.11.1936) — за заслуги в галузі професійної та громадської роботи.[16]
  • Кавалер Медаля Незалежності (10.12.1931)[17]
  • Кавалер Хреста Незалежності (28 12.1933)[18]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Легендарні українські заводи. Історія Коломиясільмаш.
  2. ↑ Karol Biskupski Wojskowe Biuro Historyczne.
  3. ↑ а б в Moje Kresy. Cmentarz polski w Kołomyi.
  4. ↑ Goniec Pokucki : czasopismo poświęcone polityce i sprawom społecznym Pokucia i okolicy. 1908, nr 10.
  5. ↑ Gazeta Lwowska. 1911, nr 292.
  6. ↑ І. Монолатій. Коломиєзнавство: Нариси з історії Коломиї / Коломия: Вік, 2016. — С. 150
  7. ↑ Głos Narodu (wydanie poranne). 1918, nr 68.
  8. ↑ Polacy w Kołomyi w okresie ZUNR – ZO UNR (1918–1919). Część 2.
  9. ↑ Przegląd Przemysłowo-Handlowy : czasopismo poświęcone sprawom przemysłu, handlu i finansów. R.1, 1921, № 1.
  10. ↑ Kołomyjanin : kalendarz pokucki na rok pański 1925.
  11. ↑ Gazeta Poranna : ilustrowany dziennik informacyjny wschodnich kresów. 1928, nr 8619.
  12. ↑ Wiadomości Kongresowe : pismo poświęcone sprawie Kongresu Eucharystycznego w Kołomyi: 1935, nr 1 (29 czerwca).
  13. ↑ Głos Pokucia: bezpartyjny organ polityczno-społeczny R. 1, nr 15 (12 grudnia 1937).
  14. ↑ Głos Pokucia : bezpartyjny organ polityczno-społeczny R. 3, nr 9/10 (2 kwietnia 1939).
  15. ↑ Świadkowie przeżyć sowieckich 1939–1946, oprac. Z.S. Siemaszko, Londyn 1999.
  16. ↑ Zarządzenie o nadaniu Srebrnego i Brązowego Krzyża Zasługi M.P. 1936 nr 263 poz. 470.
  17. ↑ Zarządzenie o nadaniu Krzyża Niepodległosci z mieczami, Krzyża Niepodległości i Medalu Niepodległości M.P. 1931 nr 296 poz. 391.
  18. ↑ Zarządzenie o nadaniu Krzyża Niepodległosci z mieczami, Krzyża Niepodległości i Medalu Niepodległości M.P. 1934 nr 23 poz. 35.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кароль_Біскупський&oldid=42947758