Бойова пошуково-рятувальна операція
Бойова пошуково-рятувальна операція (англ. Combat search and rescue, CSAR) — у військовій справі — пошуково-рятувальна операція, яка проводиться в зоні ведення бойових дій (під вогнем противника), з метою евакуювання військовослужбовця або підрозділу (важливої особи, військовополонених тощо) — з ворожого середовища в безпечне місце.
Бойова пошуково-рятувальна операція проводиться, як правило, спеціально підготовленими фахівцями з рятування за допомогою вертольотів, штурмової авіації або літаків вогневої підтримки, спеціальних літаків дозаправлення у повітрі та іншої спеціалізованої техніки й оснащення[1].
Історія ред.
Пошуково-рятувальні операції проводилися ще під час Першої світової війни. Достеменно підтвердженим фактом проведення першої спеціальної операції такого роду є врятування командиром ескадрильї Військово-повітряної служби Королівського ВМФ свого товариша за допомогою літака. 19 листопада 1915 року британський пілот Річард Белл-Дейвіс[en] організував пошуки й вивезення з-під вогню турецьких і болгарських військ свого відомого, якого щойно збила ворожа зенітна артилерія над Східною Фракією. За цей героїчний вчинок командор ескадрильї відзначений вищою військовою нагородою Британської імперії — Хрестом Вікторії[2].
Згодом випадки рятування збитих льотчиків були поширені, особливо в районах ведення боїв у Месопотамії, Сінаю та Палестини, а також у малолюдних регіонах, населених бедуїнами[3].
У післявоєнний час деякі військово-повітряні сили розвинули систему пошуку й рятування пілотів. Так, у німецьких ВПС у 1935 році організована спеціальна служба порятунку пілотів на воді — Seenotdienst[en].
Спеціалізовані групи пілотів, що проводили пошук своїх товаришів, мали ВПС майже всіх країн — учасниць світової війни.
Подальшого розвитку бойові пошуково-рятувальні операції набули під час війни у В'єтнамі. Американські фахівці здійснювали операції з рятування вночі, на великій відстані від лінії зіткнення сторін тощо[4]. За час війни американські бойові рятівники спромоглися врятувати життя 3 883 пілотам і членам екіпажів збитих літальних апаратів, ціною загибелі 71 рятівника й 45 літаків (вертольотів)[4].
Див. також ред.
- Парашутисти-рятівники Повітряних сил США
- Інфільтрація (тактика)
- Ексфільтрація (тактика)
- Медична евакуація
- Протидія розповсюдження зброї масового ураження
- Офіцери бойового рятування Повітряних сил США
- Битва в Могадишо — пошуково-рятувальна операція, що стала загально відомою завдяки художньому фільму падіння «Чорного яструба»
Примітки ред.
- ↑ Combat Aircraft (European Edition) (magazine), Ian Allan Publishing, September 2003, page 28
- ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 29423. [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] p. 86. 1 January 1916. Retrieved 22 April 2011.
- ↑ Leave No Man Behind: The Saga of Combat Search and Rescue. с. 5–6.
- ↑ а б Busboom, Lt. Col. Stanley (2 квітня 1990). Bat 21: A Case Study. Carlisle Barracks, Pennsylvania: U.S. Army War College. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 3 квітня 2011.
Джерела ред.
- Combat Search and Rescue (CSAR) [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Combat Search and Rescue (CSAR) [Архівовано 22 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Doctrine for Joint Combat Search and Rescue [Архівовано 14 липня 2018 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- How Search and Rescue Works [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Література ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бойова пошуково-рятувальна операція |
- Leave No Man Behind: The Saga of Combat Search and Rescue. George Galdorisi, Thomas Phillips. MBI Publishing Company, 2009. ISBN 0-7603-2392-5, ISBN 978-0-7603-2392-2.