Бойко Петро Дмитрович

Петро Дмитрович Бойко (нар. 1893(1893), Харківська губернія — розстріляний 1937, Одеса) — український радянський діяч, голова Ізюмського і Сталінського окрвиконкомів, голова Одеського облвиконкому, уповноважений Народного комісаріату зв'язку СРСР при РНК Української СРР. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в червні 1930 — січні 1934 р. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в січні 1934 — травні 1937 р.

Бойко Петро Дмитрович
Народився	1893 Харківська губернія, Російська імперія
Помер	1937 Одеса, Українська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР ·вогнепальне поранення
Діяльність	політик, військовослужбовець
Партія	ВКП(б) (1937)
Нагороди

Біографія

Народився у родині селян-бідняків. З юних років наймитував. У 1908—1913 роках — шахтар на Донбасі.

У 1913—1917 роках — в російській імператорській армії, учасник Першої світової війни. З 1917 року — у Червоній гвардії. У 1918—1925 роках — в Червоній армії на командних політичних посадах.

Член РКП(б) з 1919 року.

У 1924—1926 роках — голова виконавчого комітету Ізюмської окружної ради.

У 1928—1930 роках — голова виконавчого комітету Сталінської окружної ради.

У 1930—1932 роках — заступник уповноваженого Народного комісаріату зв'язку СРСР при РНК Української СРР.

У березні 1932 — 1935 роках — уповноважений Народного комісаріату зв'язку СРСР при РНК Української СРР.

8 грудня 1935 — травень 1937 року — голова виконавчого комітету Одеської обласної ради.

1937 року заарештований органами НКВС. У вересні 1937 року засуджений до розстрілу. Посмертно реабілітований.

Нагороди

• орден Червоного Прапора
• почесна грамота ВУЦВК УСРР

Джерела

• Бойко Петро Дмитрович [Архівовано 23 листопада 2017 у Wayback Machine.](рос.)
• [1]
• [2]