Відкрити головне меню

Походження етноніму бозоРедагувати

Етимологія етноніму, власне екзоніму бозо пов'язана зі словосполученням мовою бамбара bo-so, тобто «солом'яна, бамбукова хатина» — найпоширеніше житло рибальських поселень бозо. Самі люди бозо називають себе інакше — по-різному, в залежності від племінної приналежності (див. про це нижче).

Територія розселення, чисельність, мова і релігіяРедагувати

Територія проживання і чисельністьРедагувати

Люди бозо живуть невеликими компактними групами вздовж річки Нігер та її приток, майже цілком у Малі. Їх сусідами здебільшого є народи манде, але також бозо живуть між сонгаями та фульбе.

Насправді бозо являють собою групу споріднених етнічних спільнот. Зокрема, серед бозо виокремлюють чотири основні клани:

 
Розселення групи бозо сорко в Малі
  • сорко
  • гаїньяхо
  • тієяхо
  • тієма чеве.

Найбільш чисельною і впливовою групою бозо є сорко (сорого, сорогама, саркава), що проживають переважно у околицях малійських міст Мопті та Дженна, а невеликі групи — у місцевості Аньяме (Кот-д'Івуар) та частково у Нігерії (штат Кеббі), де майже повністю інкорпоровані у суспільство хауса. Їх чисельність сягає 100 тис. осіб. Інколи сорко називають себе марка (або сухими марка), вочевидь апелюючи до свого часткового походження з середовища марка — субетносу сонінке[1].

Наступні дві великі групи народу бозо — гаїньяхо (гаїн, келенґа) та тієяхо (тіємахо, тіє), чиїми сусідами є здебільшого сонінке. Незначна чисельно (до 5 тис. осіб) субгрупа тієма чеве (Tièma Cièwè) знаходяться під впливом сонгаїв та фульбе[2].

Таким чином, загальна чисельність бозо ніяк не менше 100 тис. осіб, оціночно вона сягає 200 тис. осіб, перепис у Малі 2000 року нарахував 132,1 тис. бозо.

Мова і релігіяРедагувати

Власне єдиної мови бозо немає, а є сукупність діалектів бозо за клановим розподілом, які багатьма лінгвістами вважаються цілком окремими мовними одиницями. Мови бозо входять у мовну підгрупу манде (її північно-західне відгалуження) нігеро-конголезької групи конго-кордофанської мовної родини і є дуже близькими до мови сонінке, творячи з нею мовну субгрупу Сонінке-Бозо, яка знов таки деякими науковцями розглядається як єдина мова.

За віросповіданням більшість бозо — мусульмани, хоча зберігаються й оригінальні традиційні вірування, зокрема пов'язані з культом води і водяних мешканців.

ІсторіяРедагувати

На території, де проживають сучасні люди бозо, знайдені наскельні зображення, які датуються 6-тисячною давниною.

Проте історія власне етнічної спільноти бозо починається періодом не раніше Х століття. Саме відтоді, у період існування середньовічної держави Гана бозо окуповують береги річки Нігер і встановлюють контроль за навігацією її течією та мають пріоритет по відношенню до решти народів регіону у використанні річкових ресурсів.

Цей професійно-етнічний розподіл у загальних рисах зберігається і дотепер. Рибалки бозо за рибу вимінюють у селян догонів цибулю, а у скотарів фульбе — молоко і м'ясо[3].

Бозо, зокрема, група сорко, є засновниками малійських міст Мопті та Дженна.

Господарство, соціальна організація, матеріальна і духовна культура бозоРедагувати

Традиційні занятті, матеріальна культура і суспільствоРедагувати

Основні заняття людей бозо пов'язані з головною їх «годувальницею» — річкою Нігер. Відповідно це рибальство, а серед ремесел — будування човнів, плетіння сіток тощо. Зовсім незначним є землеробство, зокрема вирощування у плавнях річки рису, а також частково проса. Є серед бозо і торговці.

 
Дівчина бозо

Люди бозо — напівосілі. Вони живуть або окремими кварталами в іншоетнічних, або у невеликих власних поселеннях. Житло зберігає національну специфіку — хатини з цегли з висохлого мула з солом'яними стріхами або переносні рибацькі хижі з соломи.

Родини у бозо — великі, утворюють групи, що на спілку використовуюють риболовецькі угіддя.

Бозо пов'язані з фульбе і догонами системою фіктивної спорідненості[3].

Духовна культура і фольклорРедагувати

Серед бозо поширені культи річкових божеств. Твариною — тотемом є бик, чиї шкури прийнято кидати у річку Нігер як жертвоприношення.

За СРСР було видано невелику збірку казок народу бозо (Волшебная калебаса. Сказки старого Муссы.,М.:"Советская Россия", 1968) у переказах Святослава Дармодехіна, яка, ймовірно, є єдиною в своєму роді у світі.

Цікаві факти, пов'язані з бозоРедагувати

  • Бозо — вправні човнярі, які будують доволі довгі човни-піроги, середня довжина яких бл. 10 м.
  • Човни рибалок бозо прикрашені рогами бика — тотемної тварини. За уявленнями бозо, вчені вважають іх доісламськими, бичачий ріг дарує своєму власнику успіх у коханні.

ВиноскиРедагувати

  1. Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Bozo, Jenaama. A language of Mali (англ.)
  2. Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Bozo, Tiemacèwè. A language of Mali (англ.)
  3. а б Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 104 (стаття «Бозо»). (рос.)

Джерела і посиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Dojet J., Kampo M., Smankoua M. La langue Bozo., IFAN, 1953 (фр.)
  • Ligers Z. Les Sorko (Bozo). Maîtres du Niger: étude ethnographique (у 4-х томах), Париж: «Librairie des Cinq Continents», 1964 — 1969 (фр.)
  • Волшебная калебаса. Сказки старого Муссы., М.: "Советская Россия", 1968 (рос.)


Народи Малі

Бамбара | Бозо | Догони | Малінке | Марка | Сенуфо | Сонгаї | Сонінке | Фульбе | Хасонке