Вікіпедія

Бог та гендер в індуїзмі


Індуїзм як сукупність різних вірувань, релігійних і філософських традицій, розглядає різні підходи до визначення гендерної приналежності божеств. Індуїстський автор Сітансу Чакраварті описує поняття Бога в індуїзмі таким чином: «Індуїзм — це монотеїстичні релігія, послідовники якої вірять в те, що Божество проявляє себе (Він чи Вона) у різноманітних формах. Людина може поклонятися Божеству в тому Його чи Її прояві, яке найбільш близьке їй, не будучи при цьому не шанобливим до інших форм поклоніння».[1]

Гендер бога в індуїзмі іноді зображується як чоловічий, наприклад, Крішна (зліва), або жіночий, Лакшмі (по центру), андрогінний, як Ардханарішвара (поєднання Шиви та Парваті) (справа). Означає безгендерність Брахмана (Універсальний Абсолют, Надособистість).

У одному з напрямків індуїзму Бог розглядається як прояв безликого верховного Брахмана, який не має гендера. Також Бог може розглядатися як аватар верховного божества (Ішвари чи Бхагавана)[2]. В інших школах індійської філософії Бог зображується андрогінним, одночасно як чоловік і як жінка, іноді або як чоловік, або як жінка.[3] У традиціях шакті богиня Шакті є жінкою. Вона сприймається як Богиня-Матір, а Шива як Батько-творець світу. Існування таких пар обумовлене давньою індійською міфологією, за якою  кожен чоловік дева в індуїстському пантеоні має жіночу половину — деві.[4]

Історія

ред.

У Ведах часто згадуються божества обох статей. У Рігведі, яка датується 2 ст. до н. е., оспівуються як боги, так і богині. Ушас, богиня світанків, возвеличена в двадцяти гімнах розділів VI.64, VI.65, VII.78 та X.172, а також гімні VI.64.5, у яких зазначено, що Ушас одна з тих, кому треба поклонятися в першу чергу[5].[6] Інші богині, які згадуються в ведичній літературі в одному контексті з богами-чоловіками: Пртіві (земля), Адіті (мати богів, достатку), Сарасваті (ріка, пожива), Вак (звук та мовлення) та Нірті (смерть, руйнування). Філолог та сходознавець Макс Мюллер зазначав, що, незважаючи на різну частотність згадування у ведичних текстах богів та богинь, «серед них немає більш важливих чи менш важливих; майже усі вони представлені як вищі і абсолютні».[7] Американська буддистська феміністка Ріта Грос стверджувала, що в давній і середньовічній індуїстській літературі багато богів, богинь і андрогінних уявлень про Бога.[8] Це відрізняється від монотеїстичних релігій, де Бог часто є синонімом «Він». Стародавня література представляє баланс між богами двох статей, вони доповнюють один одного. Богині в індуїзмі, стверджує Гросс, сильні, красиві і впевнені, що символізує життєздатність у циклі життя. Незважачи на те, що боги-чоловіки символічно представлені як ті, хто діє, боги-жінки символічно зображуються як ті, хто надихає дію. Богині в індуїзмі — покровительниці мистецтва, культури, виховання, навчання, радощів, духовності та звільнення (від сансари).[8]

У Бгагавадгіті в десятій пісні «Досконалість абсолюту» Бог (Крішна) каже Арджуні, що він (бог) є усим: Я вітер з очисних стихій, з воїв — Рами відвага, Із риб я — акула, а з рік повноводних я — Ганга.

Усяких створінь я — початок, кінець, середина, Я — вчення про душу, я — мудрості мова єдина.

Із літер я — А, я — зразок граматичних сполучень, Я — час нескінченний, я — вічний учитель і учень.

Народження й смерть, що усі їм підвладні істоти,

З жіночості — врода, принада, високі чесноти.[9]

Брахман

ред.

Один з трьох верховних богів в індуїзмі, найбільший культ цього божества був у доведійський період. За сюжетом з «Матабхарата»[10] бог  Брахма народився з яйця, яке розколов на дві частини, з яких потім з'явилися земля та небо. Вслід за цим Брахма розділився на два втілення: чоловіче і жіноче. Проте, Брахма являє собою лише чоловіче начало, в той час, як всі інші боги індуїстського пантеону можуть являти собою і жіноче.[11]

Так само, як і поява самої смерті пов'язана з ім'ям Брахми. За легендою, смерть з'явилася з тіла Брахми в образі жінки, а її сльози стали хворобами, що приносили смерть.

Німецький індологіст та лінгвіст Генріх Роберт Зімер роз'яснює поняття гендеру в санскритській мові та поняття Брахмана і Бога в індуїзмі, а саме: «Слід розуміти, що санскритською граматична стать не завжди є ознакою фізичної статі. Індивід може бути чоловіком з однієї точки зору і жінкою з іншої. Брахмана можна розглядати як „утробу“ життя. Сутність і природа відповідно маскулінні і фемінні, але є включеними в поняття Бога, який є ні тим, ні іншим».

- Генріх Зімер, «Міфи та символи в індійському мистецтві та цивілізації»[11]

Міфологія

ред.

Численні деви (боги) і девіси (богині) є частиною індуїстської міфології. Вони описані в символічних історіях, які синтезують Бога і гендер з ідеями і цінностями. Вішну пурана, наприклад, цитує міф, що описує чоловічих богів і жіночих богинь з іменами, які завантажені символікою.[12]

Смарта і Адвайта

ред.

Традиція Смарта, яка слідує філософії Адвайта, вважає, що всі форми, чоловічі і жіночі, є різними формами безособового Абсолюту, Брахмана, який є середнього роду і ніколи не може бути визначений. Брахман розглядається таким, що не має особистих атрибутів (Nirguna Brahman) або з атрибутами (Saguna Brahman, прирівняними до Ішвара). У Адвайта Веданта Ішвара є Брахманом. Таким чином, відповідно до поглядів Смарта, божественне може бути з атрибутами (Сагуна Брахман), а також розглядатися з будь-якими атрибутами (наприклад, богиня).

Шива і Вішну

ред.

У вайшнавізмі і шаївізмі Бог, Вішну або Шива, відповідно, персоніфікований як чоловічий. Гендерна приналежність Бога у цих під-школах виходить за рамки цього поняття, і чоловіча форма використовується як ікона, щоб допомогти зосередити Пуджу (поклоніння). Використання ікон не обмежується чоловічими формами.[12][13]

Шива один з трьох верховних богів в індуїзмі, деякий час вважався богом, що створив світ. Виступає в образі чоловіка, проте, так як і всі боги індуїстського пантеону, має жіноче начало. Шива має дружину Парваті, яка є його шакті і завжди з ним у кожних його аватарах (зображеннях).

Радха Крішна

ред.

Загальне відокремлення шакти і сактіману, тобто жіночий і чоловічий принцип в бозі, приходить до висновку, що Сакті і Сактиман є однаковими.[14] Кожен бог має свого партнера, «другу половину» або «шакті», і без шікті його іноді розглядають як без суттєвої сили.[15] У деяких школах бхакти віддані індуїзму поклоняються обом статям як богоподібній парі, а не як одній конкретній статі.[16][17]

З вайшнавістської точки зору божественна жіноча енергія (Шакті) передбачає божественне джерело енергії, тобто Бог як шактіман. «Сіта відноситься до Рами; Лакшмі належить Нараяні; Радха має свою Крішну». Жіночне, в цих парах, розглядається як джерело енергії і сутності чоловіка[18].[19][20]

Однією з видатних особливостей вайшнавізму в Маніпурі, наприклад, є поклоніння обом гендерам разом. Віддані не поклоняються тільки Крішні або тільки Радхе, а Радха-Крішні. Танець «раса» та інші танці є особливістю регіональної народної та релігійної традиції, і часто, наприклад, танцівниця зображуватиме маскулінного Крішну та його дружину, Радху, у тому ж творі.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Chakravarti, Sitansu S., 1938- (1991). Hinduism, a way of life. Delhi: Motilal Banarsidass Publishers. ISBN 8120808991. OCLC 25867517.
  2. ↑ Renard, John, 1944- (1999). Responses to 101 questions on Hinduism. New York: Paulist Press. ISBN 080913845X. OCLC 40199852.
  3. ↑ Hinduism : The Basics. Hinduism Today. Continuum. ISBN 9780826440273.
  4. ↑ Kak, Shakti (1994-03). Rural Women and Labour Force Participation. Social Scientist. Т. 22, № 3/4. с. 35. doi:10.2307/3517622. ISSN 0970-0293. Процитовано 14 квітня 2019.
  5. ↑ The Spirit of Language in Civilization. By Karl Vossler. (Tr. Oscar Oeser.) (London: Kegan Paul, Trench, Trübner & Co.1932.Pp. vi + 247. Price 12s. 6d.). Philosophy. Т. 8, № 30. 1933-04. с. 234—236. doi:10.1017/s0031819100062689. ISSN 0031-8191. Процитовано 14 квітня 2019.
  6. ↑ Kinsley, David R. (1986). Hindu goddesses : visions of the divine feminine in the Hindu religious tradition (вид. 1st paperback edition, 1988). Berkeley: University of California Press. ISBN 0520053931. OCLC 11518150.
  7. ↑ Sathaye, Adheesh A. (1 червня 2015). Geo-Mapping the Brahmin Other in Regional Purāṇic Literature. Crossing the Lines of Caste. Oxford University Press. с. 140—174. ISBN 9780199341108.
  8. ↑ а б McDaniel, J. (1 грудня 2003). Review: Seeking Mahadevi: Constructing the Identities of the Hindu Great Goddess. Journal of the American Academy of Religion. Т. 71, № 4. с. 964—966. doi:10.1093/jaarel/lfg122. ISSN 0002-7189. Процитовано 14 квітня 2019.
  9. ↑ Бгаґавадґіта (Бхагавадгіта). ae-lib.org.ua. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 14 квітня 2019.
  10. ↑ BHAGAVAD GITA (SONG OF THE LORD). Mahabharata Book Six (Volume 1). NYU Press. с. 171—304. ISBN 9781479882687.
  11. ↑ а б Zimmer, Heinrich Robert, 1890-1943,. Myths and symbols in Indian art and civilization. Princeton, New Jersey. ISBN 069109800X. OCLC 647762.
  12. ↑ а б Mani Varadarajan, V. S. Pai. Vaishnava FAQ. The soc.religion.vaishnava FAQ, ca. 1996-97. (англ.). Архів оригіналу за 22 липня 2010. Процитовано 14 квітня 2019.
  13. ↑ Shaivam.org - Devoted to God Shiva - An abode for Hindu God Shiva on the Internet. shaivam.org. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 14 квітня 2019.
  14. ↑ Brett, G. S. (1934-10). Book Review:A History of Indian Philosophy. Surendranath Dasgupta; Indian Idealism. Surendranath Dasgupta; Outlines of Indian Philosophy. M. Hiriyanna; History of Indian Philosophy. Vol. VII. Indian Mysticism. S. K. Belvalkar, R. D. Ranade. Ethics. Т. 45, № 1. с. 102. doi:10.1086/208210. ISSN 0014-1704. Процитовано 14 квітня 2019.
  15. ↑ Das, Priyanka; Sahoo, Santilata (2017). In vitro Floral Induction of Cuscuta reflexa. BIO-PROTOCOL. Т. 7, № 2. doi:10.21769/bioprotoc.2104. ISSN 2331-8325. Процитовано 14 квітня 2019.
  16. ↑ Datta, Kitty Scoular (9 листопада 2016). Humanist Spirituality and Poetry: Rabindranath Tagore & George Herbert. Gitanjali & Beyond. Т. 1, № 1. с. 103. doi:10.14297/gnb.1.1.103-117. ISSN 2399-8733. Процитовано 14 квітня 2019.
  17. ↑ Beck, Guy L., 1948- (2005). Alternative Krishnas : regional and vernacular variations on a Hindu deity. Albany: State University of New York Press. ISBN 1423744063. OCLC 62750464. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 14 квітня 2019.
  18. ↑ Kramrisch, Stella (1975-05). The Indian Great Goddess. History of Religions. Т. 14, № 4. с. 235—265. doi:10.1086/462728. ISSN 0018-2710. Процитовано 14 квітня 2019.
  19. ↑ Symmons, Dave. (1998). This is Hinduism. Cheltenham: Stanley Thornes. ISBN 0748730931. OCLC 39702400.
  20. ↑ Rosen, Klaus (2002). Die Völkerwanderung. Verlag C.H.BECK oHG. ISBN 9783406616235.

Література

ред.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бог_та_гендер_в_індуїзмі&oldid=41339921