Відкрити головне меню

Дідицький Богдан Андрійович

український письменник, редактор, журналіст, москвофіл.
(Перенаправлено з Богдан Дідицький)

Богдан Андрійович Дідицький
Богдан Дедицкий 1889 Теофил Копыстинский 1844-1916.jpg
Портрет Богдана Дідицького (1889), виконаний Теофілом Копистинським
Народився 1827(1827)
Угнів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія Австрійська імперія
Помер 1909(1909)
Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність поет, журналіст
Alma mater Віденський університет
Мова творів українська, язичіє

Богдан Андрійович Дідицький у Вікісховищі?
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Богда́н Андрі́йович Діди́цький (18271909) — український письменник, редактор, журналіст з Королівства Галичини та Володимирії, належав до москвофільського напрямку.

ЖиттєписРедагувати

 
Богдан Дідицький

Народився в Угніві, вчився в гімназіях Львова та Перемишля, вищу освіту здобув у Віденському університеті.

З юності захопився літературою, під впливом Тараса Шевченка та Івана Котляревського видав збірку «Пісні руского кобзаря», деяку популярність здобула його поема «Буй-Тур Всеволод, князь Курський»[2].

Гостро виступав проти спроби нав'язати українській мові латинську абетку («О неудобности латинской азбуки в письменности руской»). Після 1848-го року перейшов на близькі до москвофільства позиції. Видав брошуру «В один час научиться малорусину по-великорусски», у якій доводив, що є одна «руська мова» з двома вимовами. Брошура Б. Дідицького була видана анонімно, та конфіскована австрійською поліцією.

Як журналіст, Дедицький брав активну участь у виданні часопису «Слово» та альманаху «Галицька Зоря-альбум»[3]. Залишив спомини (Своежитьеві записки). Більшість поем Дідицького написані язичієм, та позбавлена значної мистецької вартості.

Справжнє ім'я Богдана Дедицького Феодосій, однак після революції 1848 р. Феодосій Дідицький взяв собі псевдонім Богдан, що був дослівним слов'янським перекладом його грецького імені Феодосій.

Протягом 1861-71 років редагував газету «Слово» (спершу мовою, близькою до народної, а потім — «язичієм»), у якій друкував ознайомчі статті для галицького читача про творчість Шевченка, Юліана Федьковича та інших. Його заходами львівська літографія А.Косткевича 1862 року випустила перший у Галичині портрет Шевченка (розміром у літографічний аркуш).

1863 року портрет двічі перевидано — розміром у чверть аркуша.

1866 року видав у Львові підручник отця Михайла Оброци «Руська читанка для нижчої гімназії» — в ній уперше до державної шкільної програми Галичини було уведено твори наддніпрянських письменників — Леоніда Глібова, Євгена Гребінки, М.Максимовича, Тараса Шевченка. Цим підручником започатковано вивчення творів Шевченка в школах України.

Помер у Львові 1909 року, похований у спільній гробниці галицьких москвофілів на Личаківському цвинтарі, поле № 72[4].

ТвориРедагувати

  • Пісні руского Кобзаря — 1853
  • Конюший — 1853
  • Буй-Тур Всеволод, князь Курський — 1860
  • Народна історія Русі — 1858
  • Своежитьеві записки — 1906
  • О неудобності латинськой азбуки в письмености руской — 1859

ПриміткиРедагувати

  1. Личаківський некрополь — С. 393.
  2. Е. Огоновський Історія літератури руской — Львів, 1886
  3. В. Малкин Русская литература в Галиции — Львов, 1957
  4. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 400. — ISBN 966-8955-00-5..

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати