Блюман Віктор Михайлович

Блюман Віктор Михайлович (нар. 30 грудня 1899(18991230), Харків — 1938) — діяч Державного політичного управління (ГПУ) СРСР. Нагороджений Орденом Червоної Зірки. У 1938 році розстріляний.

Блюман Віктор Михайлович
Народився	30 грудня 1899(1899-12-30) Харків, Російська імперія
Помер	1938
Нагороди

Біографія

Народився 30 грудня 1899 року в місті Харкові у родині механіка, єврейського походження. У 1911 році закінчив три класи приходського училища у Харкові.

У 1912 році працював учнем-позолотником палітурної фабрики. У 1913 — учень-конторник мануфактурного складу. У 1914—1915 роках — учень-конторник комісійної контори. 1915 року втік на фронт Першої світової війни та через шість місяців був повернутий додому.

У 1916—1917 роках — конторник комісійної контори Бухштаба у Харкові. У лютому-листопаді 1917 — рядовий 115-го Запасного полку.

З грудня 1917 року до березня 1918 року служив у червоногвардійському загоні Олександра Беленкевича у Харкові. У березні 1918 тяжко поранений у бою під Єлисаветградом.

У грудні 1918 року працював діловодом морського полку у Самарі, надалі з січня 1919 року - в Управлінні по формуванню українських частин РСЧА у Харкові. У липні 1919 року — діловод Чугуївського напрямку Харківської фортечної зони, а в серпні того ж року - помічник начальника штабу групи військ Сумського напрямку.

З вересня 1919 року був старшим помічником начальника штабу 3-ї бригади 41-ї дивізії, а наприкінці того ж року став комендантом бригади 50-ї Таманської дивізії, пізніше в 1920 році був призначений командиром роти цієї роти бригади.

Пізніше у 1920—1921 роках завідував оперативною розвідкою 7-го кавалерійського полку 12-ї кавалерійської бригади. У травні 1921 року звільнений із РСЧА через інвалідність: двічі був поранений та двічі контужений.

23 травня 1921 року призначений на посаду помічника оперуповноваженого політвідділу Харківської губчека. 18 жовтня став уповноваженим з контрреволюції Куп'янського повітового політвідділу. 19 квітня 1922 року був відряджений до Харківського губвідділу ГПУ, де був помічником уповноваженого з контрреволюції Охтирського повітвідділення ГПУ, а з березня 1923 став уповноваженим. Надалі був уповноважений з контрреволюції Богодухівського повітвідділення ГПУ, з 16 серпня 1923 року на тій же посаді в Куп'янському повітвідділенні.

З 17 травня 1924 року тимчасово виконував обов'язки начальника Куп'янського окрвідділення ГПУ, а 8 листопада уповноважений секретно-оперативної частини (СОЧ) Сумського окружного відділу ГПУ. З 26 квітня 1926 року був уповноваженим СОЧ та помічником начальника Херсонського окрвідділу ГПУ. З 01.02.1927 — начальник СОВ та заступник начальника Херсонського окрвідділу ГПУ. З 18.12.1928 — начальник СОВ Одеського окрвідділу ГПУ. У цей період особисто супроводжував Лева Троцького при його висилці з СРСР у Туреччину.

З 01.1930 — начальник 1-го відділення СВ ГПУ УСРР. З 09.04.1931 — начальник СПВ Одеського оперсектора — облвідділу ГПУ.

З 16.04.1933 — відкликаний у ГПУ УСРР, начальник особливої слідчої групи. З 10.06.1933 — у резерві ГПУ УСРР. З 31.03.1934 — начальник 4-го відділення ОВ ГПУ УСРР. З 22.11.1934 — начальник 1-го відділення ОВ УДБ НКВС УСРР. З 03.06.1935 — начальник ТВ УДБ УНКВС по Одеській області. З 01.1937 — начальник 5-го відділу УДБ УНКВС по Одеській області. З 26.07.1937 — особуповноважений НКВС УСРР. З 23.09.1937 — начальник 5-го відділу УДБ НКВС УРСР. З 17.02.1938 — у розпорядженні відділу кадрів НКВС СРСР.

Звання та нагороди

Капітан державної безпеки (08.01.1936), майор державної безпеки (22.11.1937). Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937), Знаком почесного працівника ВЧК—ГПУ, бойовою зброєю та золотим годинником.

Член ВКП(б) з 15.07.1919 (перебував у ВКП(б) з 12.1917 до 03.1918, але, потрапивши у полон, знищив партквиток).

Заарештований 27.04.1938. Засуджений на смерть 22.09.1938. Розстріляний 1938.

Родина

Мав сестру Есфір 1903 року народження, яка у 1932-1934 роках працювала в органах ГПУ.

Джерела

• Тумшис М. А., Золотарёв В. А. Евреи в НКВД СССР. 1936-1938 гг. Опыт биографического словаря. 2-е изд., испр. и доп. ‒ М.: Русский фонд содействия образованию и науке, 2017. ‒ 848 с., с. 140-141(рос.)