Відкрити головне меню

Блоссій Емілій Драконцій (лат. Blossius Aemilius Dracontius; близько 455 — бл. 505) — латинський християнський поет, ритор, правник часів падіння Римської імперії.

Блоссій Емілій Драконцій
Народився близько 455
Карфаген, Туніс, Туніс
Помер бл. 505
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність поет, ритор
Володіє мовами латина[1]
Конфесія християнство

ЖиттєписРедагувати

Походив з африканської сенаторською сім'ї Еміліїв, предки яких були вільновідпущениками патриціанського роду часів Римської республіки. Драконцій отримав ґрунтовну риторичну освіту, практикував як оратор і адвокат у Карфагені.

Після захоплення північної Африки вандалами зумів зберегти свої маєтки та права сенатора. У 484 році промова на честь візантійського імператора Зенона стала причиною того, що Драконцій разом з усією родиною був запроторений до в'язниці королем вандалів Гунтамундом (484–496). Він був звільнений тільки в царювання Тразімунда (496–523). Помер приблизно у 505 році.

ТворчістьРедагувати

Драконцій є автором збірки з 158 елегійних дистихів «Задоволення», в якій після довгої молитви Богу поет розкаюється у своїй помилці і просить розгніваного короля Гунтамунда про прощення. Оскільки поема не виправдала покладених на неї очікувань, Драконцій написав там же, у висновку, іншій твір, який приніс йому славу — «Хвала Господу», відомий під назвою «Гексамерон». У 3 книгах поет прославляв справедливість і милосердя Бога, що виявилося у створенні Світу, охороні миру і його пристосуванні до життя як людей, покірних Божій волі (це проілюстровано прикладами зі Старого Завіту), так і людей, що уславилися відважними вчинками, переважно герої античності. Подібного ж милосердя поет очікує від владики вандалів. Твір цей відомий також у відредагованій і переробленій версії Євгена Толедського у VII ст.

Драконцій є також автором 10 невеликих творів на античну тематику (9 написаних гекзаметром і 1 — трохеїчним тетраметром), що являють собою єдину збірку під «Римські пісні», що увібрала й інші твори, на цей час уже втрачені. Серед збережених відомі 2 епіталами (весільні пісні), 2 твори, присвячені вчителю Драконція Феліціану, міфологічні твори про Гіласа і Геркулеса, а також 2 епілія про Олену та Медею.

Є автором втраченої поеми, присвяченої королю вандалів Тразімунду.

МоваРедагувати

Писав традиційною поетичною мовою і знав не лише Біблію, а й давніх авторів, намагався слідувати класичним зразкам. У його творчості вистачає і характерних для його епохи відступів від класичних норм як в області мови, так і у віршуванні. Належить до найбільш видатних поетів своєї епохи. Його читали і його наслідували, особливо в Іспанії VII ст.

ДжерелаРедагувати

  • Luceri, Angelo (ed.). Gli epitalami di Blossio Emilio Draconzio (Rom. 6 e 7) (Roma: Herder, 2007) (Biblioteca di cultura romanobarbarica; 10). (італ.)
  • Kurt Smolak: Blossius Aemilius Dracontius. // Der Neue Pauly (DNP). Band 3, Metzler, Stuttgart 1997, ISBN 3-476-01473-8, Sp. 809–810. (нім.)
  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.