Блок керування двигуном

Блок керування двигуном автомобіля Chevrolet Beretta (1996)

Блок керува́ння двигуно́м (англ. engine control module, ECM) — різновид електронного блоку (англ. electronic control unit, ECU)[1], що здійснює керування серією виконавчих пристроїв (актуаторів) на двигуні внутрішнього згоряння з метою забезпечення оптимальної його роботи. Він є основним конструктивним елементом системи керування двигуном. В англомовній літературі часто зустрічається ще назва англ. engine control unit, ECU, що викликає труднощі розуміння за абревіатурою, про який блок йдеться.

Загальні принципиРедагувати

Цей блок здійснює керування шляхом виконання таких дій:

  • зчитування значень з великої кількості датчиків всередині моторного відсіку,
  • інтерпретації даних з використанням багатовимірних карт продуктивності (так званих довідкових таблиць),
  • коригування стану виконавчих елементів на двигуні відповідно до довідкових таблиць.

Застосування електронного регулювання дозволяє оптимізувати такі основні параметри роботи двигуна як: потужність, крутний момент, витрату палива, склад відпрацьованих газів тощо для різних режимів його роботи.

Конструктивні особливостіРедагувати

Конструктивно електронний блок керування двигуном об'єднує апаратне і програмне забезпечення.

Апаратне забезпечення складається з низки електронних компонентів, основним з яких є мікропроцесор. Аналогові сигнали вимірювальної інформації (зазвичай, у вигляді електричної напруги) з давачів перетворюються у цифрові сигнали, сприйнятні для мікропроцесора, з використанням аналого-цифрового перетворювача. У багатьох випадках електронний блок керування повинен забезпечити аналогові керуючі впливи, що реалізуються з використанням цифро-аналогових перетворювачів.

Програмне забезпечення ECM об'єднує два обчислювальних модулі — функціональний і контрольний. Функціональний модуль отримує сигнали від давачів, проводить їх оброблення та формує керуючі впливи на виконавчі пристрої. Контролюючий модуль перевіряє вихідні сигнали і за необхідності здійснює їх коректування, аж до зупинки двигуна.

Сучасні блоки керування двигуном є програмованими електронними пристроями, тобто за потреби вони можуть бути перепрограмовані користувачем. Потреба в перепрограмуванні виникає при внесенні змін у конструкцію двигуна (так званому «тюнінгу двигуна») — встановлення турбокомпресора, інтеркулера, апаратури для роботи на альтернативних видах палива, змін у випускній системі тощо.

Функції ECMРедагувати

На електронний блок керування двигуном можуть покладатися такі функції:

Блок керування двигуном обмінюється даними з іншими електронними системами автомобіля: антиблокувальною системою гальм, автоматичною коробкою передач, системою пасивної безпеки, системою клімат-контрою тощо

Обмін даними здійснюється з використанням CAN-шини (англ. Controller Area Network), стандарт якої розроблено компанією Robert Bosch GmbH[2] в середині 1980-х, що об'єднує окремі блоки керування у загальну систему керування.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Системы управления бензиновыми двигателями. Перевод с немецкого. — М.:ООО "Книжное издательство «За рулем»", 2005. — 432 с. — ISBN 5-9698-0025-2
  • Системы управления дизельными двигателями. Перевод с немецкого. — М.:ЗАО "Книжное издательство «За рулем»", 2005. — 480 с. — ISBN 5-85907-348-8