Відкрити головне меню

Благоє «Блажо» Братич (босн. Blagoje “Blažo” Bratić; 1 березня 1946, Сараєво, СФРЮ — 31 липня 2008, Торонто, Онтаріо, Канада) — боснійський футболіст та тренер, виступав на позиції захисника.

Ф
Благоє Братич
Особові дані
Народження 1 березня 1946(1946-03-01)
  Сараєво, СФРЮ
Смерть 31 липня 2008(2008-07-31) (62 роки)
  Торонто, Онтаріо, Канада
Громадянство Югославія Югославія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
Югославія «Претіс» (Вогошча)
Югославія «Желєзнічар» (С)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1964—1976 Югославія «Желєзнічар» (С) 301 (29)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1972 Югославія Югославія 3 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце





1987—1988
Югославія «Локомотіва» (Брчко)
Югославія «Електробосна» (Яйце)
Югославія ГОШК (Дубровнік)
Югославія «Фамос» (Грасниця)
Югославія «Іскра» (Бугойно)
Югославія «Желєзнічар» (С)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравцяРедагувати

Нпродився в Сараєво, розпочав займатися футболом у віці 14 років у клубі «Претіс» (Вогошча) (згодом перейменований в УНІС, зараз відомий як ФК «Вогошча»). Незабаром молодий талант переїхав до «Желєзнічара», де став одним з найвідоміших югославських захисників свого часу. Дебютував у футболці «Жельо» 1964 року, був яскравим представником «золотого покоління» футболістів клубу, які в 1972 році виграли Першу лігу Югославії. Зіграв 343 офіційні поєдинки в футболці «Желєзнічара», це найбільша кількість зіграних матчів серед гравців «залізничників» за всю 86-річну історію клубу. Відзначився 32-ма голами у всих футбольних змаганнях за «Желєзнічар».

Братич також зіграв 3 поєдинки у складі збірної Югославії.

Завершив футбольну кар'єру в 1976 році у віці 30 років.

Кар'єра тренераРедагувати

Тим не менше, навіть після завершення кар'єри гравця Благоє залишився в футболі. Він тренував клуби нижчих югославських футбольних дивізіонів «Локомотіва» (Брчко), «Електробосна» (Яйце), ГОШК (Дубровнік) та «Іскра» (Бугойно), допоки не отримав шанс очолити вищоліговий клуб, рідний «Желєзнічар», яким керував у першій половині сезону 1987/88 років. На початку 1990-их років працював тренером у Малайзії.

У 1994 році Братич разом з родиною емігрував до Канади, втікаюи від війни в Боснії. Деякий час працював спортивним директором та тренером «Торонто Метро Лайонз».

Особисте життяРедагувати

Дружина — Міза, залишилося двоє синів — Деніс та Саша.

СмертьРедагувати

Помер 31 липня 2008 року у віці 62 років. Похований на Йоркському цвинтарі в Торонто[1].

ПриміткиРедагувати

  1. Canadian Headstones record[недоступне посилання з травень 2019]

ПосиланняРедагувати