Битва під Стародубом (1562)
Битва під Стародубом відбулася 1562 року між військами Філона Кміти та Московського царства. Бій став частиною Другого періоду Лівонської війни, що розпочався 1562 року.
| Битва під Стародубом | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Лівонська війна | |||||||
 Третій похід Філона Кміти | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Велике князівство Литовське
|
 Московське царство
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Філон Кміта | боярин Козлов князь Василь Іванович Тьомкін князь Василь Волков | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 1000 | |||||||
| Втрати | |||||||
| 1 | 501 201 полонений | ||||||
Історія бою ред.
| Ця стаття є складовою частиною низки статей про полководця Філона Кміту | |
 | |
Вражений перемогами Філона Кміти під Остром та в поході на Чернігів, князь Костянтин Острозький, знову надсилає йому 600 білгородських татар, які перебували на його платні, під керівництвом Єзехози та Абакайчика, заохочуючи його, аби напав з ними на ворожі кордони і урівняв знищення, яких зазнавала Литва. Не гаючи часу, узявши з собою ще близько 400 добровільної дружини та гомельського ротмістра Калинського, вирушив під Стародуб. Як тільки опинився під замком, негайно почалася битва. Кміта отримав нову перемогу: п'ятсот ворогів полягло на полі, в число полонених взяли стародубського воєводу і боярина Козлова. Філон розташувався кошем на бойовиську, а Татар, в нагороду за виявлену ними мужність, послав на плюндрування прилеглого довкілля. Обтяжений здобиччю, вже почав повернення, коли помітив, що залоги з Почепа та ближчих замків женуться за ними в погоню під керівництвом князів Василя Івановича Тьомкіна та Василя Волкова, які, маючи з собою три тисячі вершників та чотириста піших, нагнали Кміту в шести милях від Стародуба на річці Снов. Не змінивши кроку, вишикувавши стрій, прийняв бій, ворога розбив вщент, Волков поліг смертю хоробрих, живий Тьомкін[1] потрапив у руки переможців, піймано 200 полонених, в числі яких вісімнадцять царських дворян. Справа малоймовірна: з війська Філона загинув тільки один татарин![2]
Примітки ред.
- ↑ Курбский А. М. История о великом князе Московском / Составление, вступительная статья, комментарии Золотухиной Н. М. — М.: УРАО, 2001. [Архівовано 27 вересня 2014 у Wayback Machine.](рос.)Папроцький, а за ним і наступні, називають його Цьомкін. Курбський в Історії Івана Грозного, розділ VI, стор. 96, каже: «І тут також за нього (тобто за царя) страждав Василій Тьомкін посічений із сином відбірними катами, його поплічниками». Устрялов у примітці до цього місця долучає витяг з записів бояр: «Року світу 7079 (1571) помер боярин князь Василій Іванович Тьомкін-Ростовський» і додає, що цей воєвода був литовським полоненим, а також, що повернувся звільненим у 1567 році до Москви…
- ↑ Malinowski M., Przezdiecki A. Źródła do dziejów polskich. Wilno. 1844. Tom II str.306 [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.](пол.)
Джерела ред.
- Malinowski M., Przezdiecki A. Źródła do dziejów polskich. Wilno. 1844. Tom II str.306 [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.](пол.)
|
Це незавершена стаття про Велике князівство Литовське. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про битву. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |