Битва при Ніневії (627)

Битва при Ніневії (12 грудня 627 року) — вирішальний бій візантійсько-перської війни початку VII століття і останній бій римсько-перських воєн, які з перервами тягнулися 400 років. Завершився перемогою візантійців, які зуміли відстояти Малу Азію.

Битва при Ніневії
Ірано-візантійска війна 602—628 рр.
Маневри перських сил показані червоним, візантійських — синім кольором Маневри перських сил показані червоним, візантійських — синім кольором
Дата: 12 грудня 627 року Місце: біля Ніневії Результат: Перемога Візантії
Сторони
Візантійська імперія	Держава Сасанідів
Командувачі
Іраклій I	Рахзад†
Військові сили
25,000–50,000	12,000
Втрати
невідомо	6 000 чол.

Битва при Ніневії між візантійцями і персами. Фреска П'єро делла Франческа, близько 1452

Херувим і Іраклій приймають покірного Хосрова II; дошка з хреста (виїмчаста емаль над позолоченою міддю, 1160—1170 рр., Париж, Лувр)

Хід подій

Завершуючий етап боротьби між Візантією і Сасанідами в Передній Азії тривав понад 20 років. У 627 році василевс Іраклій I доручив вести бойові дії проти Шахіна своєму братові Феодору, а сам рушив на Тбілісі, де він зустрівся з хозарським каганом і уклав з ним союз. Однак об'єднане візантійсько-хазарське військо не змогло взяти добре укріплене місто і рушило вглиб Персії. Рахзад слідував за ними по п'ятах.

Але хазари виявилися ненадійними союзниками і, втомившись від гірських доріг, повернули додому. Іраклій ж наблизився до міста Ніневія в надії зустріти Рахзада для вирішального бою. Бій почався з єдиноборства ватажків армій. При цьому Іраклій був двічі поранений, але навіть в такому стані він поборов Рахзада і зміг відрубати йому голову. Після цього зав'язалася бійка армійських формувань. Іраклій продовжував боротися в самому центрі кривавої сутички. Перемога дісталася візантійської армії. Шлях на Ктесифон був відкритий. Подробиці бою наведені в «Хронографі» Феофана.

Наслідки

Розтрощивши могутність Сасанідів, візантійці змогли ненадовго повернути втрачені землі у Вірменії та Грузії, які незабаром стали об'єктом арабських нападів, як і сама Персія. По суті, поразка держави Сасанідів і короткочасне васальне підпорядкування її Візантії через ослаблення і Візантії, і Ірану в ході тривалої війни полегшили завоювання перських, а потім і частини візантійських земель арабами і поширення в цих краях ісламу .

Посилання

• Успенский Ф. І. Історія Византийской імперії [Архівовано 15 грудня 2012 у Wayback Machine.]
• Kaegi, Walter Emil (2003), Heraclius: emperor of Byzantium, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-81459-1
• Norwich, John Julius (1997), A Short History of Byzantium, Vintage Books, ISBN 978-0-679-77269-9
• Oman, Charles (1893), Europe, 476—918, Macmillan