Бірюцький повіт
Бірюцький повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця в складі Воронезького намісництво й Воронезької губернії, що існувала у 1779–1923 роках. Повітове місто — Бірюч.
| Бірюцький повіт | ||||
_(1781).png) | ||||
 | ||||
| Губернія | Воронезька губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Бірюч | |||
| Створений | 1779 | |||
| Скасований | 1923 | |||
| Площа | 3 866,2 (1897) | |||
| Населення | 200 668 осіб (1897) | |||
| Найбільші міста | Бірюч | |||
Географія
ред.Повіт розташовувався в історичній області Слобідська Україна, у південно-західній частині Воронезької губернії, межував на заході з Курською губернією, на півдні — Валуйським повітом, на сході — Острогозьким повітом, на півночі — Коротоякським повітом. Площа повіту складала в 1897 3866,2верст²[1](4 400 км²).
Історія
ред.Повіт було створено в 1779 в складі Воронезького намісництва (з 1796 — Воронезької губернії).
За Законом «Про адміністративно-територіальний поділ України», що був ухвалений Українською Центральною Радою 6 березня 1918 року[2] повіт мав увійти до землі Подоння.
Закон скасовано 29 квітня 1918 року гетьманом України Павлом Скоропадським, що повернув старий губернський поділ часів Російської імперії.
19 березня 1918 року центр Бірюцького повіту було перенесено в слободу Алексєєвка, а повіт перейменовано на Алексєєвський (скасовано в 1923)[3][4].
Населення
ред.За даними перепису 1897 року в повіті мешкало 200 668 осіб (93 590 чоловіків та 93 997 — жінок)[1]. За національним складом: українці — 70,2 %, москалі — 29,2 %. У повітовому місті Бірюч мешкало 13 801 особа.[1]
Адміністративний поділ
ред.На 1913рік повіт поділявся на волості[5]:
Джерела
ред.- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- (рос.) Довідка про зміну адміністративно-територіального поділу Воронезької області [Архівовано 29 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Карта Бірюцького повіту [Архівовано 11 лютого 2008 у Wayback Machine.]
- Старі карти Бірюцького повіту [Архівовано 26 грудня 2014 у Wayback Machine.]
Примітки
ред.- ↑ а б в (рос.) Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Шабельников В. І. Реформування адміністративно-територіального устрою України в 1917—1940. — Донецьк: Вид-во Донецького національного ун-ту, 2006. — с. 22.
- ↑ Справка об изменении административно-территориального деления Воронежской обл. Архів оригіналу за 29 серпня 2011. Процитовано 10 березня 2017.
- ↑ Справка про зміну адміністративно територіальне ділення Бєлгородської області. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 10 березня 2017.
- ↑ (рос. дореф.) Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.