Вікіпедія

Беґум Рокея

бенгальська феміністична письменниця, освітянка та активістка

Рокея Сахават Госсейн[a] (бенг. রোকেয়া সাখাওয়াত হোসেন, англ. Begum Rokeya; 9 грудня 1880[b] — 9 грудня 1932), широко відома як Беґум Рокея[c] — бенгальська феміністична мислителька, письменниця, педагогиня, професорка, викладачка, дописувачка та політична активістка з питань розширення прав і можливостей мусульманських дівчат зі Східної Бенгалії, неподільної Бенгалії в сучасному Бангладеш. Вважається піонеркою звільнення жінок у Південній Азії та піонеркою феміністок Бенгалії[10][11][12].

Беґум Рокея
бенг. রোকেয়া সাখাওয়াত হোসেন
Народилася 9 грудня 1880(1880-12-09)[4][2][5]
Рангпур, Бенгальське президентство, Британська Індія, Британська імперія
Померла 9 грудня 1932(1932-12-09)[1][2][…] (52 роки)
Колката, Бенгальське президентство, Британська Індія, Британська імперія
·серцево-судинні захворювання
Країна  Британська Індія
Діяльність письменниця, письменниця наукової фантастики, social reformer
Знання мов бенгальська
Жанр феміністська наукова фантастика
Magnum opus Abarodh Basinid і Сон султани
Конфесія іслам
Брати, сестри Karimunnesa Khanam Chaudhuranid

Виступала за те, щоб до чоловіків і жінок ставилися однаково як до розумних істот, зазначаючи, що відсутність освіти для жінок є причиною їхнього нижчого економічного становища[8]. Серед її основних творів — «Матичур» («Нитка солодких перлин», 1904 і 1922), збірка есе у двох томах, у яких висловлені її феміністичні ідеї; Мрії султани (1908), феміністична науково-фантастична повість, дія якої відбувається в Леділенді, де правлять жінки; Падмараг («Есенція лотоса», 1924) зображує труднощі, з якими стикаються бенгальські дружини[13]; та Абародхбасині («Ув'язнені жінки», 1931), жорстока атака на крайні форми пурду, які загрожували життю та самооцінці жінок[7].

Рокея вважала освіту головною передумовою звільнення жінок, заснувавши першу школу в Калькутті, орієнтовану насамперед на мусульманських дівчат. Кажуть, вона ходила від дому до дому, переконуючи батьків віддати своїх доньок до її школи в Ніші. До самої смерті вона керувала школою, попри ворожу критику та соціальні перешкоди[7][14].

У 1916 році заснувала Асоціацію мусульманських жінок, яка боролася за освіту та працевлаштування жінок[7][15]. У 1926 році Рокея очолила Бенгальську жіночу освітню конференцію, скликану в Калькутті, першу значну спробу об'єднати жінок на підтримку прав жінок на освіту[15]. Вона брала участь у дебатах і конференціях щодо покращення становища жінок до своєї смерті 9 грудня 1932 року, невдовзі після того, як головувала на сесії Індійської жіночої конференції[15].

Щороку 9 грудня Бангладеш відзначає День Рокеї, щоб вшанувати її роботи та спадщину[16]. У цей день уряд Бангладеш також нагороджує Бегум Рокея Падак окремих жінок за їхні виняткові досягнення[10]. У 2004 році Рокея посіла 6 місце в опитуванні BBC щодо найкращого бенгальця всіх часів[17][18].

Життєпис ред.

 
Залишки будинку дитинства Рокеї в Пайрабанді, Рангпур, фотографія 2012 року
 
Рокея з чоловіком, 1898 рік

Рокея Сахават Госсейн народився в 1880 році в бенгальській мусульманській родині в селі Пайрабанд, Рангпур, Бенгальського президентства (колишня неподілена Бенгалія)[7]. Її предки служили в армії та судді під час режиму Великих Моголів[7]. Її батько, Захіруддін Мухаммад Абу Алі Хайдар Сабер, був заміндаром і багатомовним інтелектуалом, був у чотирьох шлюбаї[7]. Мати, Рахатуннеса Сабера Чаудхурані. Рокея мала двох сестер і трьох братів, один з яких помер у дитинстві. Старший брат Ібрагім Сабер і її найближча старша сестра Карімуннеса Ханам Чаудхурані значно вплинули на її життя. Карімуннеса хотіла вивчати бенгальську, мову більшості бенгальців, всупереч бажанню сім'ї, яка вважала за краще використовувати арабську та перську як засоби освіти та спілкування. Ібрагім навчав англійської та бенгальської Рокею та Карімуннесу[19]. Карімуннеса вступила в шлюб у 14 років і згодом став поетесою. Обидва її сини, Абдул Карім Газневі та Абдул Халім Газневі, стали політиками та зайняли міністерські портфелі при британській владі.

Рокея вступила в шлюб у 18 років, у 1898 році, з 38-річним Ханом Бахадуром Сахаватом Хоссейном, урдумовним заступником магістрату Бгагалпура (сучасний район штату Біхар). Чоловік в Англії здобув ступінь бакалавра сільського господарства та був членом Королівського сільськогосподарського товариства Англії. Вступив у шлюб після смерті першої дружини. Будучи лібералом, він заохочував Рокею продовжувати вивчати бенгальську та англійську мови і писати, за його порадою Рокея вибрала бенгальську як основну мову для своїх літературних творів.

Рокея померла від проблем із серцем 10 грудня 1932 року, у свій 52-й день народження. Її могила в Содепурі була повторно відкрита завдяки зусиллям історика Амаленду Де. Вона розташована у кампусі жіночої середньої школи Паніхаті, Содепур[20].

Літературна та освітня діяльність ред.

Щоразу, коли будь-яка жінка намагається підняти голову, зброя у вигляді релігій або священних писань б'є її по голові. ... Чоловіки поширюють ці писання як Божі заповіді, щоб підкорити нас у темряві. ... Ці писання є нічим іншим, як системами, створеними людьми. Слова, які ми чуємо від святих чоловіків, були б іншими, якби їх говорили святі жінки. ... Релігії лише затягують ярмо рабства на жінках і виправдовують чоловіче панування над жінками.

Рокея в 1904 році[21]

Рокея писала у низці жанрів: оповідання, вірші, есе, романи та сатиричні твори. Вона виробила особливий літературний стиль, який характеризується креативністю, логікою та своєрідним почуттям гумору. Її твори закликали жінок протестувати проти несправедливості та зламати соціальні бар'єри, які дискримінували їх.[22]

Рокея почала літературну кар'єру в 1902 році з есе бенгальською мовою «Піпаса» («Жага») в «Набапрабха». Почала писати приблизно з 1903 року в Nabanoor під ім'ям місіс Р. С. Хоссейн.

Пізніше опублікувала книги «Матичур» (1905) і «Сон султани» (1908) до смерті її чоловіка в 1909 році. У «Сні султани» Рокея описала зміну гендерних ролей, у яких жінки були домінуючою статтю, а чоловіки були підлеглими та обмежені манданою (чоловічим еквівалентом зенани). Вона також зображує альтернативне, феміністичне бачення науки, у якому такі винаходи, як сонячні печі, літаючі автомобілі та хмарні конденсатори, використовуються на благо всього суспільства[23][24]. Твір вважають помітною та впливовою сатирою. Рокея регулярно писала для Saogat, Mahammadi, Nabaprabha, Mahila, Bharatmahila, Al-Eslam, Nawroz, Mahe Nao, Bangiya Musalman Sahitya Patrika, The Mussalman, Indian Ladies Magazine та інших медіа[7].

Через 5 місяців після смерті чоловіка Рокея заснувала середню школу, назвавши її меморіальною дівочою школою Сахават.[25] Все почалося в Бхагалпурі, традиційно урдумовному районі, з п'ятьма студентками. Суперечка з родиною її чоловіка щодо власності змусила її перенести школу в 1911 році до Калькутти, бенгальомовної області.[25] Вона керувала школою 24 роки[7].

Рокея заснувала Anjuman-e-Khawateen-e-Islam (Асоціацію ісламських жінок), яка брала активну участь у проведенні дебатів і конференцій щодо статусу жінок та освіти. Вона захищала реформи, особливо щодо жінок, і вважала, що парафіяльність і надмірний консерватизм є головною причиною відносно повільного розвитку мусульман у Британській Індії. Асоціація ісламських жінок організувала заходи для соціальних реформ на основі оригінального вчення ісламу, яке, за її словами, було втрачено.

Спадщина ред.

 
Могила Рокеї в кампусі жіночої середньої школи Панігаті, Содепур.

Рокея була джерелом натхнення для багатьох письменниць наступного покоління, включаючи Суфію Камаль, Тахміму Анам та інших.[26][27] Її іменем у Бангладеш названо університети, громадські будівлі та національну премію[28][29].

 
Статуя Рокеї в приміщенні залу Рокея, Університет Дакки

День Бегум Рокеї, річниця народження та смерті Рокеї, щороку відзначається в Бангладеш 9 грудня.[30] 9 грудня 2017 року Google відзначив137-й день її народження, вшанувавши її дудлом.[31] Також на честь неї названі:

Бібліографія ред.

 
Обкладинка книги «Абародхбасині» (1931)
  • Піпаша («Жага») (1902)
  • Матичур 1 т. (Нариси) (1904)
  • Матичур 2 т. (Нариси) (1922)

До другого тому увійшли оповідання та казки :

  • Саураджагат (Сонячна система),
    • Деліція Хатья (переклад Вбивство Деліції — Марі Кореллі)
    • Джнан-пхал (плід знання)
    • Нарі-Срішті (Створення жінок)
    • Медсестра Неллі
    • Мукті-пхал (Плід емансипації)
  • Сон султани (1905)
  • Падмараг («Сутність лотоса») (роман) (1924)
  • Абародхбасіні («Відлюдні жінки») (1931)
  • Болігарто (повість)
  • Нарір Адхікар («Права жінок»), незавершене есе для Ісламської жіночої асоціації
  • Бог дає, людина грабує (1927)
  • Освітні ідеали для сучасної індійської дівчини (1931)

Нотатки ред.

  1. ↑ Хоча «Rokeya Sakhawat Hossain» (латинізована форма її одруженого імені в бенг. রোকেয়া সাখাওয়াত হোসেন") це загальноприйняте написання повного подружнього прізвища Рокея, сама Рокея ніколи не використовувала своє повне подружнє прізвище в цьому англійському написанні. У більшій частині своєї кореспонденції англійською мовою вона використовувала лише свої ініціали: «R. S. Hossein» (також використані на обкладинці 1-го видання «Мрії султанші»). У деяких інших листах англійською мовою вона використовувала «Rokeya Khatun» або «Khatoon». У більшості своїх листів бенгальською мовою вона використовувала лише своє ім'я «রোকেয়া» (буде «Рокея», якщо латинізувати)[6][7].
  2. ↑ Хоча день народження Рокеї святкується разом з річницею її смерті 9 грудня, її дата народження є скоріше припущенням, ніж фактом, оскільки вона не була задокументована[8][9].
  3. ↑ Почесне "Бегум" не є частиною імені Хоссейна; воно додається як жіночий титул поваги, переважно на Індійському субконтиненті.[6]

Примітки ред.

  1. ↑ а б http://www.in.com/roquia-sakhawat-hussain/profile-242073.html
  2. ↑ а б в Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118933728 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Каталог фантастичної літератури Вежетті
  6. ↑ а б A Feminist Foremother: Critical Essays on Rokeya Sakhawat Hossain. The Daily Star (англ.). 16 вересня 2017. Процитовано 17 грудня 2018.
  7. ↑ а б в г д е ж и к Akhter, Shahida (2012). Hossain, Roquiah Sakhawat. У Islam, Sirajul; Jamal, Ahmed A. (ред.). Banglapedia: National Encyclopedia of Bangladesh (вид. Second). Asiatic Society of Bangladesh.
  8. ↑ а б Azad, Humayun. Purushtantra o Rokeyar Naribad. Naree (бенг.). Dhaka: Agamee Prokashon. с. 282—299.
  9. ↑ Begum, Maleka (2018). Rokeya Sakhawat Hossain রোকেয়া সাখাওয়াত হোসেন (бенг.). Dhaka: Prothoma. с. 11.
  10. ↑ а б Begum Rokeya Day on 9 December. Dhaka Tribune. Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 25 червня 2016.
  11. ↑ Rokeya's unrealised Dream. The Daily Star. Процитовано 25 червня 2016.
  12. ↑ Rubaiyat, Hossain. Begum Rokeya : The Pioneer Feminist of Bangladesh. The Daily Star. Процитовано 25 червня 2016.
  13. ↑ Sarkar, Siuli (2016). Gender Disparity in India: Unheard Whimpers. PHI Learning Pvt. Ltd. с. 73. ISBN 978-8120352513. Процитовано 27 листопада 2018.
  14. ↑ The enduring legacy of Begum Rokeya. The Independent. 9 грудня 2016. Процитовано 21 квітня 2019.
  15. ↑ а б в Begum Rokeya Sakhawat Hossain. Sewall-Belmont House Museum. Sewall-Belmont House & Museum. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 25 червня 2016.
  16. ↑ Begum Rokeya Day today. The Daily Star. Процитовано 25 червня 2016.
  17. ↑ BBC Listeners' Poll. The Daily Star. 16 квітня 2004. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 21 квітня 2019.
  18. ↑ Mujib, Tagore, Bose among 'greatest Bengalis of all time'. The Hindu. 17 квітня 2004. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 21 квітня 2019.
  19. ↑ Anwar S. Dil, Afia Dil (2014). Women's Changing Position in Bangladesh: Tribute to Begum Rokeya. с. 10—16. ISBN 978-9842003738.
  20. ↑ Banerjee, Pranotosh (27 травня 2014). Remembering Historian Amalendu De. Janoswartho Barta. Процитовано 13 січня 2016.
  21. ↑ Begum, Maleka (2010). Banglar Nari Andolaner বাংলার নারী আন্দোলন (бенг.). Dhaka: The University Press Limited. с. 71. ISBN 978-984-8815-70-0.
  22. ↑ Rokeya's wake-up call to women. 9 грудня 2016. Процитовано 31 липня 2017.
  23. ↑ Lewton, Thomas (2019). Feminist Visions of Science and Utopia in Rokeya Sakhawat Hossain's 'Sultana's Dream'. Lady Science. Архів оригіналу за 1 березня 2023. Процитовано 23 серпня 2019.
  24. ↑ Hossain, Rokeya Sakhawat (1905). Sultana's Dream. Madras: The Indian Ladies' Magazine.
  25. ↑ а б Barnita Bagchi (1 жовтня 2003). Rokeya Sakhawat Hossain. Процитовано 16 травня 2010.
  26. ↑ Poet Sufia Kamal's 18th death anniversary Monday. Prothom Alo (англ.). 20 листопада 2017. Процитовано 21 квітня 2019.
  27. ↑ Tahmima Anam (28 травня 2011). My hero Rokeya Sakhawat Hossain. The Guardian. Процитовано 31 липня 2017.
  28. ↑ Arif Billah (23 грудня 2016). Remembering Begum Rokeya. The Daily Star. Процитовано 31 липня 2017.
  29. ↑ Begum Rokeya University begins academic activities. The Financial Express. Dhaka. Архів оригіналу за 1 жовтня 2011. Процитовано 15 травня 2012.
  30. ↑ Begum Rokeya Day today. The Daily Star. 9 грудня 2010.
  31. ↑ Begum Rokeya's 137th Birthday. Google. 9 грудня 2017.
  32. ↑ Begum Rokeya Memorial Center, Rangpur. Rangpur Chamber Of Commerce & Industry. Процитовано 21 квітня 2019.
  33. ↑ Alam, Shahidul (10 грудня 2010). Begum Rokeya is probably turning in her grave. Shahidul News (англ.). Архів оригіналу за 1 червня 2023. Процитовано 21 квітня 2019.
  34. ↑ Begum Rokeya University... The Daily Star (англ.). 6 січня 2013. Процитовано 21 квітня 2019.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Беґум_Рокея&oldid=42380648