Відкрити головне меню

Бехтеревський провулок

Провулок у Шевченківському районі Києва, місцевість Кудрявець

Бе́хтеревський прову́лок[1] — провулок в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Кудрявець. Пролягає від вулиці Січових Стрільців до Покровського монастиря.

Бехтеревський провулок
Київ
Kyiv, Behterevskiy ln.JPG
Місцевість Кудрявець
Район Шевченківський район
Назва на честь В. М. Бехтерєва
Колишні назви
Діонісівський провулок
Загальні відомості
Протяжність 320 м
Координати початку 50°27′23″ пн. ш. 30°29′45″ сх. д. / 50.45639° пн. ш. 30.49583° сх. д. / 50.45639; 30.49583Координати: 50°27′23″ пн. ш. 30°29′45″ сх. д. / 50.45639° пн. ш. 30.49583° сх. д. / 50.45639; 30.49583
Координати кінця 50°27′29″ пн. ш. 30°29′44″ сх. д. / 50.45806° пн. ш. 30.49556° сх. д. / 50.45806; 30.49556
Поштові індекси 04053
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Third Line logo.svg «Лук'янівська»
Тролейбуси Тр 6, 16, 18 (по вулиці Січових Стрільців)
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми Свято-Покровський жіночий монастир
Державні установи Посольство Куби (буд. №5)
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10089
У проекті OpenStreetMap r2152181
Мапа
CMNS: Бехтеревський провулок на Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Провулок виник у середині XIX століття, мав назву Діоні́сівський, імовірно, від Діонісівської домашньої церкви великої княгині Олександри Петрівни Романової — засновниці та першої ігумені Покровського монастиря. За міським розкладом належав до 4-го розряду, 1914 року переведений одразу до 1-го розряду.

Сучасну назву на честь російського психіатра Володимира Бехтерєва провулок отримав у 1939 році[2], (повторні рішення про перейменування — 1944[3] та 1952[4] роки).

ЗабудоваРедагувати

З давніх споруд збереглися капітальні будівлі кінця XIX — початку ХХ століття; сучасна забудова більшою мірою враховує історичне середовище.

Будинок № 13-А — колишній прибутковий будинок Покровського монастиря. Збудований у 1913 році, архітектор — Євген Єрмаков. Той самий архітектор збудував і притулок для прочан монастиря — будинок № 12 (19121913 рр.).

На Діонісівському (іще він звався Денисівським) провулку, 15, був студентський гуртожиток педагогічного технікуму, але там мешкали студенти і з інших закладів. Тепер там відновлено Свято-Покровський жіночий монастир.

ПерсоналіїРедагувати

У будинку № 3-А жив український письменник Юрій Заруба, у будинку № 8 (не зберігся) — український письменник Іван Нечуй-Левицький. У будинку № 5 проживав академік живопису Володимир Менк, а у будинку № 6 — художник Опанас Рокачевський.

У 19061908 роках у будинку № 4 (не зберігся) проживала родина письменника Михайла Булгакова.

У будинку № 13 мешкав Вілен Барабой — спеціаліст у галузі експериментальної онкології, доктор медичних наук, професор, лаурет кілької премій, в тому числі й Державної премії України у галузі науки і техніки. У будинку 13-А мешкав доктор історичних наук Іван Слинько[5].

Пам'ятникиРедагувати

На території посольства Куби встановлено бюст видатного кубинського філософа, поета та революціонера Хосе Марті.

ПриміткиРедагувати

  1. За текстом рішення 1952 року про перейменування і в офіційному довіднику «Вулиці міста Києва» 2015 року — Бехтерівський провулок.
  2. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 19 серпня 1939 року № 1148/25 «Про перейменування вулиць по Молотовському району» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 11829, арк. 44–47. Архівовано з першоджерела 10 квітня 2015.
  3. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  4. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 3 січня 1952 року № 5 «Про зміну найменувань вулиць» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 541, арк. 44, 46, 47. Архівовано з першоджерела 15 червня 2013.
  5. Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 10 червень 2015. Процитовано 26 квітень 2013. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати