Вікіпедія

Берта Касерес

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Касерес.

Берта Ісабель Касерес Флорес (4 березня 1971(1971-03-04), Ла-Есперанзаd — 2 березня 2016(2016-03-02), Ла-Есперанзаd) — гондураська правозахисниця, екоактивістка, лідерка народу ленка[6]. Співзасновниця та координаторка Ради громадських організацій та організацій корінного населення Гондурасу[7][8]. Удостоєна Премії Голдмана в області охорони навколишнього середовища за масову кампанію з успішного опору найбільшому підряднику з будівництва гідроелектростанції «Агуа-Зарка» на річці Гуалкарке[9][10].

Берта Касерес
Народилася4 березня 1971(1971-03-04)[3]
Ла-Есперанзаd, Гондурас
Померла2 березня 2016(2016-03-02)[1][2] (44 роки)
Ла-Есперанзаd, Гондурас
·вогнепальна зброя
Країна Гондурас
НаціональністьЛенка[4]
Діяльністьзахисниця довкілля, правозахисниця
Знання мовіспанська
Роки активностіз 1993
Напрямокенвайронменталізм і екофемінізм[5]
Посададиректор
ДітиБерта Зуньїга і Laura Zúñiga Cáceresd
Нагороди
IMDbID 6218657
Сайтberta.copinh.org

Була вбита вдома озброєними невідомими після багатьох років погроз про замах на життя[11].

Дитинство та юність

ред.

Берта народилася в Гондурасі, в місті Ла Есперанса, і походить з ленка — найчисельнішого корінного народу Гондурасу[12]. Роки дорослішання припали на 1970-і, коли в Центральній Америці відбувалися народні заворушення та перевороти. Її мати, Аустра Берта Лопес Флорес, була прикладом для наслідування у філантропічній діяльності. Вона була акушеркою та соціальною активісткою, котра приймала та опікувалась біженцями з Ель-Сальвадору[13]. Аустру Лопес двічі обирали мером міста Ла Есперанса, членкинею Конгресу та губернаторкою департаменту Інтібука[14].

Після завершення навчання у місцевій школі Касерес вивчала педагогічну та виховну роботу в університеті, по закінченню якого отримала кваліфікацію вчителя[12]. Отець Ісмаель Морено, директор центру Radio Progreso & ERIC-SJ, став її близьким другом та співробітником[15].

Діяльність

ред.

В 1993 році студентка-активістка Касерес стала співзасновницею Ради громадських організацій та організацій корінного населення Гондурасу (COPINH) — організації, створеної для підтримки прав корінного населення Гондурасу[16]. Вона проводила кампанії з різних питань, в тому числі кампанію проти незаконної вирубки лісів, плантаторів та присутності військових баз Сполучених Штатів на землях народу лєнка[17][18]. Підтримувала феміністичний рух, ЛГБТ-спільноти, а також займалась широким спектром інших соціальних питань та питань корінних народів[19][20].

У 2006 році група представників народу лєнка з району Ріо Бланко звернулась до Касерес з проханням розсідувати причини нещодавньої появи будівельного обладнання в їхньому районі[9]. Ретельно дослідивши це питання, Касерес повідомила громаду про спільний проект китайської компанії Synohydro, Міжнародної фінансової корпорації Всесвітнього Банку та гондураської компанії Desarrollos Energéticos, S.A. (також відомої як DESA; див. Empresa Nacional de Energía Eléctrica), згідно з яким на річці Гуалкарке планується побудувати каскад з чотирьох гідроелектростанцій[21].

Забудовники порушили міжнародне законодавство, не порадившись щодо проекту з місцевим населенням. Представники народу лєнка були занепокоєні тим, що гідроелектростанції можуть обмежити їхній доступ до води, їжі і матеріалів для лікарських засобів, і таким чином  стануть загрозою для їх традиційного способу життя[22]. Касерес працювала разом з громадою для організації протесту. Вона зверталася до судів та організовувала громадські виступи проти проекту, а також подала справу у Міжамериканську комісію з прав людини[22].

З 2013 року Касерес керувала COPINH і місцевою громадою під час протесту, який тривав один рік на будівельному майданчику з метою не дати компаніям доступ до земельних ділянок. Працівники служби безпеки регулярно виганяли протестувальників з майданчика[22]. 15 липня 2013 року військові Гондурасу відкрили вогонь по протестувальниках, в результаті чого одного члена COPINH було вбито, а ще трьох поранено[23]. Представники громади повідомляли про регулярні погрози та утиски з боку працівників служби безпеки, співробітників компанії та військових. У травні 2014 року члени COPINH були двічі атаковані, в результаті чого двоє членів організації загинули, а ще троє зазнали серйозних поранень[24].

В кінці 2013 року компанія Synohydro та Міжнародна фінансова корпорація Всесвітнього Банку відмовились від участі в проекті через протести учасників COPINH[25]. Однак компанія Desarrollos Energéticos (DESA) продовжила роботи, пересунувши будівельний майданчик в інше місце, щоб уникнути блокади[22][21]. Інші лідери місцевого бізнесу підтримали проект. Посадовці висували проти Касерес та двох інших місцевих лідерів кримінальні звинувачення в «незаконному захваті, перешкоджанні та завданні постійних збитків» компанії DESA через їхню роль у протестах, яка нібито спонукала інших людей завдати збитків компанії[26]. У відповідь на обвинувачення міжнародна організація Amnesty International заявила, що в разі арешту вона вважатиме активістів «в'язнями совісті»[27]. Десятки регіональних та міжнародних організацій закликали уряд Гондурасу припинити вважати захист прав людини протизаконною діяльністю і почати розслідування випадків насильства проти захисників прав людини[28].

У лютому 2016 року понад 100 активістів були затримані працівниками служби безпеки під час акції протесту. Кількість погроз на адресу організації почала зростати[22].

Касерес окремо висловлювалася щодо Гілларі Клінтон, яка доклала зусиль для визнання законності державного перевороту у Гондурасі у 2009 році: «Повернення президента Мель Селаї стало другорядною проблемою. В Гондурасі мали відбутися президентські вибори, і вона, Клінтон, визнала, що вони не дозволили повернення Мель Селаї на посаду президента. Йшла підготовка до виборів  і міжнародна спільнота — посадовці, урядовці в переважній більшості, — погодились з цим, хоча ми попереджали, що це буде небезпечно і може призвести до проявів жорстокості не лише у Гондурасі, а й в усіх інших країнах континенту. І ми стали свідками цього».[29]

Клінтон заявила, що вжиті нею методи вирішення ситуації були на користь народу Гондурасу[30].

Погрози та проблеми прав людини

ред.

У 2009 році під час державного перевороту Міжамериканська комісія з прав людини вкючила Берту Касерес до списку людей, чиє життя під загрозою. Того дня ця комісія випустила так звані «запобіжні заходи (МС196–09)» в підтримку Берти та інших активістів водночас, визнавши, що військові сили оточили її будинок[31].

2013 року в інтерв'ю для Аль — Джазіри Касерес сказала

Армія має список жертв, що складається з 18 правозахисників. Моє ім'я у перших рядах. Я хочу жити та маю чимало задумів, котрі хотіла би досі втілити в цьому світі, але я ніколи не розглядала можливості здатися в боротьбі за нашу територію. вбовтому, що наша боротьба це визнання. Про мене дуже піклуються, але врешті решт у цій країні, де панує тотальна безкарність я є вразливою… Коли вони захочуть вбити мене — вони — це зроблять[32]

Упродовж кампанії проти будівництва Касерес та інші організатори отримували постійні погрози від військових. Одного разу вони були зупинені і було проведено обшук їхнього автомобілю. Касерес стверджувала, що під час обшуку їм було підкинуто вогнепальну зброю. Під загрозою зброї організаторів згодом арештували й затримали на ніч у в'язниці[33]. Суд визначив, щодо Касерес превентивні заходи, зобов'язавши, її з'являтися до суду щотижня щоби попередити виїзд із країни. Заходи були в силі до закриття справи в лютому 2014 року[34].

Судову постанову 2014 опублікували в травні 2016, вона засвідчила, що уряд і ДЕСА неодноразово бруднили ім я Касерес та її колег називаючи їх бунтівними анархістами що намагаються тероризувати населення своїми протестами та хочуть узурпувати владу, залякати, і навіть спробувати підірвати державний режим у країні[35].

Одним з найвідоміших висловлювань Берти згідно твердженню Густаво Кастро Сото, стало «Вони бояться нас, тому що ми їх не боїмося»[36].

Нагороди

ред.
  • 2012 року Касерес було нагороджено премією Шалом від Товариства від Право та Порядок при Католицькому Університеті Айхштетт Інгольштадта[12].
  • Її було номіновано, як фіналістку на премію Міжнародного фронту захисту правозахисників)[12].
  • У 2015 році її було номіновано на премію Голдманів у сфері збереження довкілля[37].
  • У квітні 2015 року міжнародна правозахисна організація Глобальний очевидець відзначили справу Касерес, як символічну через великий ризик постає перед обличчям активістів, що відстоюють збереження навколишнього середовища в Гондурасі, що займає найвище місце за небезпекою для захисників довкілля та захисників землі на душу населення[38].
  • 2019 року представники соціально-політичного руху «Повстання проти вимирання» встановили рожевий човен під назвою Берта Касерес посеред лондонських вулиць Оксфорд та Регент зупинившись там і заблокувавши рух. Його було прибрано поліцейськими з поміччю прибиральної техніки через п'ять днів[39].

Вбивство

ред.

Касерес було застрелено зловмисником у ніч на 2 березня 2016 року[40]. Також двома пострілами в щоку та зап'ястя було поранено мексиканського захисника довкілля — Густаво Кастро Сото[41]. Густаво прибув за день до того в Ла Есперансу на зустріч із 80 іншими для обговорення альтернативи в гідроелектичному проєкті. Берта запросила його заночувати в неї «тому, що в неї інтернет-зв'язок був кращий, ніж у місці його проживання».

За його словами

Я працював над презентацією, коли почув глухий постріл. Я подумав, що щось впало. Однак коли Берта скрикнула „хто там?“ Я зрозумів, що трапилася халепа, це був кінець. Коли вбивця зайшов я сховав своє лице. Він був на відстані трьох метрів від мене. Коли він відкрив вогонь я відшатнувся. Куля пролетіла повз моє вухо. Він подумав, що вбив мене. Це диво, що я вцілів[42].

.

Під так званими — «запобіжними заходами» рекомендованими міжамериканською комісією з прав людини гондураський уряд розумів захист Касерес. Проте в день своєї смерті вона не мала жодного захисту. Гондураський міністр безпеки сказав, що вона була місцем, що було визначене, як її дім. Вона незадовго до того переселилася до нового дому в Ла Есперансі[43].

У Касерес залишилося четверо дітей від колишнього чоловіка та спів-лідера Сальвадора Суньїги[12][44].

Колишній військовий армії Гондурасу з підрозділу спеціального призначення, який пройшов підготовку в США, стверджував, що Касерес була включена цими особами в список потенційних жертв за багато місяців до вбивства. Станом на лютий 2017 року троє з восьми заарештованих вважались пов'язаними з елітними військовими підрозділами, які готувалися у Сполучених Штатах: двоє з них пройшли підготовку на військовій базі Форт-Беннінг, штат Джорджія, США, яка раніше мала назву «Школа Америк» і згодом була перейменована на «Інститут західної півкулі з питань співпраці в сфері безпеки» (WHINSEC), і чиї випускники замішані у смертях тисяч людей та у порушеннях прав людини в Латинській Америці. В листопаді 2017 року команда міжнародних юридичних експертів оприлюднила результати розслідування під назвою «Умисна недбалість фінансових установ». Наприклад, Центральноамериканський банк економічної інтеграції, Нідерландський інститут Фінансового розвитку та ФінФонд проводили роботу з акціонерами, керівниками, менеджерами та працівниками енергетичної компанії DESA, приватними охоронними компаніями, що співпрацюють з DESA, державними службовцями та органами державної безпеки з метою «контролю, нейтралізації та усунення будь-якого спротиву».

За результатами розслідування, проведеного неурядовою антикорупційною організацією Global Witness, у 2014 році в Гондурасі було вбито 12 екоактивістів, через що, незважаючи на свої розміри, країна посіла перше місце по небезпеці для активістів, які захищають ліси та ріки[22]. В тому ж місяці після вбивства Берти Касерер були вбиті ще два активісти.

Реакція

ред.

Берта Ісабель Касерес Суньїга — двадцяти п ятилітня донька Берти Касерес сказала в інтерв ю, шо вона вважає, що компанія, котра хотіла побудувати гідроелектростанцію на річці Агуа Зарка, може бути причетною до вбивства її матері. Вона сказала "У Гондурасі дуже легко, заплативши, замовити вбивство. Проте ті, хто стоять за цим люди з владою, з грошах та інструментами, що дають змогу їм вчиняти ці злочини. Так вони платили найманим вбивцям за кілька спроб вбити її[45].

Смерть Касерес здобула глибокого осуду. Вимоги розслідувати вбивство надійшли від Організації Американських Держав[46], посол США в Гондурасі та комісії в справах людини при ООН[47]. Гондураський президент Хуан Орландо Ернандес заявив, що розслідування вбивства Касерес є приоритетним[48]. Генеральний секретар Організації Американських Держав — Луїс Альмагро наголоси на особливій протекції тим, хто виборює права корінного населення Гондурасу[49].

Також свою підтримку висловив американський актор Леонардо ДіКапріо, канадійська авторка та активістка Наомі Кляйн, Амнесті інтернейшнл, Учасник гурту Калле 13 — Рене Перес, колишня колумбійська сенаторка Пьєдад Кордоба, Оксфам, Мер Барселони Ада Колау, американський сенатор Патрік Легі та венесуельський президент Ніколас Мадуро[21][43][50][51][52][53].

Після смерті Берти група з близько сотні членів і Ради народних та корінних організацій Гондурасу пройшли маршем поблизу провінційної дільниці поліції з вимогами незалежного міжнародного розслідування її загибелі[43]. Також відбувся протест поряд із будівлею Гері Трумена у Вашингтоні[54]. 4 березня 2016 студенти національного автономного університету Гондурасу вийшли на протест розлючені тим, що вона не була забезпечена більш надійним захистом, вимагаючи незалежного розслідування та жбурляючи каміння У відповідь поліцейські розсіювали газ, щоби розігнати протестуючих під час протесту[55]. Протести відбулися також поряд із посольством Гондурасу в Боготі, Відні, Берліні, поряд із консульством у Сан-Крістобаль де Лас Касас та Барселоні[56].

Результати розслідування 2016 року

ред.

3 березня 2016 року в день смерті Берти за дорученням уряду було проведено розтин тіла Касерес. Його було проведено без вивчення, навіть коли сім'я вимагала на залученні експерта-криміналіста[57] від незалежного слідства з міжамериканської комісії з прав людини[58]. У той же день уряд почав розслідування, залучивши для цього відділ у справах боротьби з насильством координувала цю роботу зі Сполученими Штатами[59]. Члена Ради народних та корінних організацій Гондурасу Ауреліо Моліну Вільянуево було затримано 3 березня, як підозрюваного у вбивстві[60]. Рада народних та корінних організацій Гондурасу засудили цей вчинок, сказавши, що це спроби помилково звинуватити його у вбивстві[60]. 5 березня Моліну було випущено за браком речових доказів щодо його причетності до злочину[61]. Охоронець Хосе Ісмаель Лемус був також затриманий, але згодом відпущений[60]. Припис суду зобов'язав Ісмаеля та Кастро — єдиного вцілілого в нападі не залишати країну на час, доки розслідування триває[60].

Вцілілий після нападу та єдиний свідок згодом говорив, що пройшов через міністрів та суди і змушений був переповідати свою історію знову і знову. Йому було заборонено залишати країну впродовж місяця фактично, поводячись із ним, як із підозрюваним. Через місяць суддя відсторонив мого адвоката. «Вони порушили всі мої права. Щодня я відчував страх, мені здавалося, що зі мною може щось трапитися в будь-який час»[62].

5 березня відбулася прес-конференція, організована чотирма дітьми Касерес. Олівія, Лаура, Берта й Сальвадор висловили свою недовіру розслідуванню організованому урядом Гондурасу. Описавши вбивство їхньої матері, як політичний акт вони просили міжнародного розслідування цього вбивства[63]. 6 березня 2016 року президент Ернандес попросив верховного комісара Об єднаних Націй, — Зейд Бін Раад Аль Хусейн посприяти в розслідуванні смерті Касерес[64].

У наступні дні після вбивства, делегація Амнесті Інтернешнл мала зустріч із міністром зі прав людини, внутрішніх справ та децентралізації, та представниками міністерства безпеки, міністерсва закордонних справ, генеральної прокуратури, прокуратури, громадськістю, а також із членами сім'ї Касерес[65]. Представники громадської організації Амнесті Інтернейшнл розкритикували президента Ернандеса через відмову зустрітися з близькими Касерес. Захисники прав людини та Амнесті заявили, що «Уряд Гондурасу абсолютно не готовий до захисту тих, хто обстоює права людини» та зазначили помилки гондураської влади, «дотримуючись багатьох напрямів, розслідування, включно факт того, що Берті тривалий час погрожували смерттю через її тривалу правозахисну діяльність»[65].

Через місяць після смерті Касереса влади Гондурасу оголосили, що 13 березня вони провели обшук в офісах ДЕСВ і взяли свідчення співробітників компанії.

2 травня 2016 року уряд заарештував чотирьох осіб: один — менеджер DESA із соціальних і екологічних питань, інший — колишній співробітник охоронної компанії, найнятої DESA[58]; двоє інших — армійський майор і капітан у відставці. Посол США в Гондурасі аплодував уряду[66].

У червні 2016 року колишній військовослужбовець підготовлених США підрозділів спеціального призначення збройних сил Гондурасу підтвердив, що ім'я Касерес було в їхньому списку за кілька місяців до її вбивства[67].

Результати розслідування 2017 року

ред.

У лютому 2017 року The Guardian повідомляв, що троє з восьми заарештованих людей пов'язані з елітними військами, підготовленими США. Двоє, а саме майор Маріано Діаз та лейтенант Дуглас Джованні Бустілло, пройшли військову підготовку у Форт-Беннінг, Джорджія, США, колишня школа Америки (SOA), перейменована у WHINSEC, пов'язана з тисячами вбивств та порушень прав людини в Америці[68][69].

У листопаді 2017 року група міжнародних юридичних експертів (GAIPE) опублікувала звіт, де детально описується їхній висновок, який встановлює «умисну недбалість фінансових установ», наприклад, Центральноамериканський банк економічної інтеграції (CABEI), Нідерландська фінансова компанія з розвитку (FMO) та Фіннфонду. GAIPE виявила «участь керівників, менеджерів та співробітників DESA, приватного охоронного персоналу, найнятого компанією, державних агентів та паралельних структур до органів безпеки держави в злочинах, скоєних до, під час та після вбивства 2 березня 2016 р.».

2018 рік

ред.

У березні 2018 року влада Гондурасу заарештувала колишнього офіцера воєнної розвідки Девіда Кастільо, звинуваченого в підготовці вбивства Касереса[70]. Цей новий арешт виконавчого президента компанії, що будує дамбу, проти якої проводила кампанію Касерес. Він став дев'ятою особою, арештованою за вбивство, та четвертою, пов'язаною з воєнними Гондурасу[70]. У вересні 2018 року Верховний суд Гондурасу на невизначений термін призупинив розгляд справи проти восьми чоловіків, обвинувачених у вбивстві Касереса[71].

2019 рік

ред.

У грудні 2019 року сім чоловіків були засуджені до в'язниці за вбивство Касереса. Четверо чоловіків були засуджені до 34 років за вбивство та 16 років за замах на вбивство. Ще троє отримали за свої ролі 30 років ув'язнення.

2021 рік

ред.

6 липня 2021 року Девід Кастільо, колишній президент гідроелектричної корпорації DESA, був визнаний винним у підготовці вбивства Берти Касерес Верховним судом Гондурасу одноголосним рішенням. Судовий розгляд тривав 49 днів. У постанові зазначалося, що Кастильо використовував платних інформаторів та військові контакти для моніторингу Касерес. Кастильо координував, планував і отримував гроші для оплати вбивства[72][73][74].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б https://www.gaipe.net/wp-content/uploads/2017/10/Represa-de-Violencia-ES-FINAL-.pdf
  2. ↑ а б Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  3. ↑ http://elpais.com/elpais/2016/03/04/planeta_futuro/1457113234_162700.html
  4. ↑ https://www.theguardian.com/world/2018/nov/30/berta-caceres-case-a-warning-shot-for-those-who-would-kill-activists
  5. ↑ (unspecified title) — ISBN 978-84-15373-59-9
  6. ↑ seguir, Redacción / Agencias Autor marcado para. Matan a Berta Cáceres, líder indígena hondureña. www.laprensa.hn (es-HN) . Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  7. ↑ Berta Cáceres: “Green Nobel.” Also, Galeano on The Right to Delirium. | Radio Bilingue (амер.). Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  8. ↑ Cáceres, Threatened Honduran, Wins Biggest Enviro Award | Radio Free. web.archive.org. 4 березня 2016. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2022.
  9. ↑ а б Berta Cáceres. Goldman Environmental Foundation (амер.). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 1 березня 2021.
  10. ↑ Who killed Berta Cáceres? Behind the brutal murder of an environment crusader. the Guardian (англ.). 2 червня 2020. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
  11. ↑ Threats, attacks and intimidation against Berta Cáceres Flores - Justice for Berta Cáceres. web.archive.org. 24 жовтня 2019. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 28 лютого 2022.
  12. ↑ а б в г д Berta Cáceres, un ícono étnico que les dio voz a los indígenas. Diario La Prensa (es-HN) . Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  13. ↑ Honduran Indigenous Leader Berta Cáceres Assassinated, Won Goldman Environmental Prize (Англійська) . 3 березня 2016. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 25 лютого 2021.
  14. ↑ Pisa, Katie (3 березня 2017). Berta Cáceres' family seeks justice on anniversary of fearless activist's death. edition.cnn.com. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 25 лютого 2021.
  15. ↑ Pain and Rage for the Loss of Berta Cáceres. Ignatian Solidarity Network (амер.). 7 березня 2016. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
  16. ↑ colin. Council of Indigenous and Popular Organizations of Honduras (COPINH) (via Rights Action) – Cultures of Resistance (амер.). Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  17. ↑ Honduran indigenous rights campaigner wins Goldman prize. the Guardian (англ.). 20 квітня 2015. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  18. ↑ International condemnation of the murder of indigenous leader Berta Cáceres in Honduras. Transnational Institute (англ.). 4 березня 2016. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  19. ↑ Internationally-recognized rights defender Berta Cáceres murdered in Honduras – FSRN. fsrn.org. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  20. ↑ Mackey, Danielle (11 березня 2016). Drugs, Dams, and Power: The Murder of Honduran Activist Berta Cáceres. The Intercept (амер.). Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 28 лютого 2022.
  21. ↑ а б в CNN, By Catherine E. Shoichet, James Griffiths and Dakota Flournoy (4 березня 2016). Berta Cáceres, Honduran activist, killed. CNN (англ.). Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  22. ↑ а б в г д е To Defend the Environment, Support Social Movements Like Berta Cáceres and COPINH. Inter Press Service. 20 квітня 2015. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  23. ↑ The Murder Of Tomas Garcia By The Honduran Military. soaw.org. Архів оригіналу за 19 квітня 2016.
  24. ↑ Honduras: Asesinato y represión en San Francisco de Opalaca y Río Blanco. Resumen Latinoamericano (ісп.). Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  25. ↑ Berta Cáceres. Goldman Environmental Foundation (амер.). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 2 березня 2021.
  26. ↑ Medina, Por Anaiz Zamora Márquez y Yunuhen Rangel; enviadas (3 січня 2014). Berta Cáceres dedicó su vida a la defensa del pueblo Lenca. cimacnoticias.com.mx (es-MX) . Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 2 березня 2021.
  27. ↑ Honduran Indigenous leaders at risk of unfair imprisonment. www.amnesty.org (англ.). Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 2 березня 2021.
  28. ↑ Pronunciamiento conjunto sobre la criminalización de defensores y defensoras de derechos humanos en Honduras | CEJIL. www.cejil.org. Архів оригіналу за 15 жовтня 2016. Процитовано 2 березня 2021.
  29. ↑ Before Her Assassination, Berta Cáceres Singled Out Hillary Clinton for Backing Honduran Coup. Democracy Now! (англ.). Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 2 березня 2021.
  30. ↑ Why this protester is blaming Clinton for the murder of a Honduran activist. UPI (англ.). Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 2 березня 2021.
  31. ↑ Precautionary measures 2009. www.cidh.org. Архів оригіналу за 19 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2022.
  32. ↑ Lakhani, Nina. Honduras dam project shadowed by violence. www.aljazeera.com (англ.). Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  33. ↑ SOA graduate involved in criminalization of Indigenous leader Berta Caceres | SOA Watch: Close the School of the Americas. web.archive.org. 9 березня 2016. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2022.
  34. ↑ Honduras: Update – Dismissal of case against human rights defender Ms Berta Cáceres. Front Line Defenders. 11 лютого 2014. Архів оригіналу за 7 квітня 2015. Процитовано 5 березня 2016.
  35. ↑ Court files show bid to tar slain Honduran activist Caceres - The Washington Post. web.archive.org. 4 травня 2016. Архів оригіналу за 4 травня 2016. Процитовано 28 лютого 2022.
  36. ↑ Sole Witness to Berta Cáceres Murder: 'It Was Clear She Was Going to Get Killed'. HuffPost (англ.). 6 травня 2016. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  37. ↑ Berta Cáceres. Goldman Environmental Foundation (амер.). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 28 лютого 2022.
  38. ↑ https://www.globalwitness.org/documents/17882/how_many_more_pages.pdf.
  39. ↑ Extinction Rebellion day five centres on tussle for control of Oxford Circus. the Guardian (англ.). 19 квітня 2019. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  40. ↑ https://www.gaipe.net/wp-content/uploads/2017/10/Represa-de-Violencia-ES-FINAL-.pdf.
  41. ↑ Mexicano es herido en asesinato de líder indígena hondureña. El Universal (ісп.). 3 березня 2016. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  42. ↑ Salomon, Josefina (6 травня 2016). Sole Witness to Berta Cáceres Murder: 'It Was Clear She Was Going to Get Killed'. Huffington Post. Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 9 квітня 2022.
  43. ↑ а б в Berta Cáceres, Honduran human rights and environment activist, murdered. the Guardian (англ.). 4 березня 2016. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  44. ↑ Mexicano es herido en asesinato de líder indígena hondureña. El Universal (ісп.). 3 березня 2016. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  45. ↑ seguir, Redacción Autor marcado para. "Hija de Berta Cáceres: Ella era una luchadora firme". www.laprensa.hn (es-HN) . Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  46. ↑ Secretario de la OEA condena asesinato de Berta Cáceres - Diario La Tribuna Honduras. web.archive.org. 2 квітня 2016. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 28 лютого 2022.
  47. ↑ Barrera, Juliana (3 березня 2016). Berta Cáceres, Human Rights, Environmental Activist Killed In Honduras. Latin Times (англ.). Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  48. ↑ Gobierno de Honduras condena el vil asesinato de Berta Cáceres. www.elheraldo.hn (es-HN) . Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  49. ↑ Secretario de la OEA condena asesinato de Berta Cáceres. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 28 лютого 2022.
  50. ↑ Honduran environmentalist Berta Caceres murdered in her home. www.telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  51. ↑ seguir, Redacción Autor marcado para. Calle 13: 'El asesinato de Berta Cáceres multiplicará la lucha'. www.laprensa.hn (es-HN) . Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  52. ↑ Venezuela: Nicolás Maduro reacciona por muerte de hondureña Berta Cáceres. www.elheraldo.hn (es-HN) . Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  53. ↑ On The Assassination Of Berta Caceres In Honduras. www.leahy.senate.gov. Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 4 березня 2016.
  54. ↑ Remembering Berta Cáceres, Assassinated Honduras Indigenous & Environmental Leader. Democracy Now!. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 березня 2016.
  55. ↑ Murder of activist Berta Cáceres sparks violent clashes in Honduras. the Guardian (англ.). 4 березня 2016. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  56. ↑ Justicia por Berta en Colombia: manifiestan en las afueras de la embajada de Honduras. Prensa Comunitaria Km. 169 (ісп.). 5 березня 2016. Архів оригіналу за 3 травня 2016. Процитовано 28 лютого 2022.
  57. ↑ Remembering Berta Cáceres, Assassinated Honduras Indigenous & Environmental Leader. Democracy Now! (англ.). Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  58. ↑ а б Honduras Arrests 4 Men in Killing of Berta Cáceres, Indigenous Activist. Democracy Now! (англ.). Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  59. ↑ Gobierno de Honduras pidió al Alto Comisionado investigue crimen de Berta Cáceres. www.elheraldo.hn (es-HN) . Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  60. ↑ а б в г Intibucá: Liberan a sospechosos por muerte de Cáceres. Tiempo. 6 березня 2016. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 7 березня 2016.
  61. ↑ Intibucá: Liberan a sospechosos por muerte de Cáceres. tiempo.hn. 6 березня 2016. Архів оригіналу за 28 червня 2020.
  62. ↑ Sole Witness to Berta Cáceres Murder: 'It Was Clear She Was Going to Get Killed'. HuffPost (англ.). 6 травня 2016. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  63. ↑ Lagos, Augustín (5 March 2016). Hijos de Berta Cáceres exigen que comisión internacional investigue el crimen. El Heraldo. Tegucigalpa, Honduras. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 7 March 2016.
  64. ↑ Gobierno de Honduras pidió al Alto Comisionado investigue crimen de Berta Cáceres. www.elheraldo.hn (es-HN) . Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  65. ↑ а б Honduras: Deep failures in investigation into activist’s killing put many at risk. Amnesty International (англ.). 8 березня 2016. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  66. ↑ Wagner, Laura (2 травня 2016). 4 Arrested In Murder Of Honduran Activist Berta Cáceres. NPR (англ.). Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  67. ↑ Berta Cáceres's name was on Honduran military hitlist, says former soldier. the Guardian (англ.). 21 червня 2016. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  68. ↑ Berta Cáceres court papers show murder suspects' links to US-trained elite troops. the Guardian (англ.). 28 лютого 2017. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  69. ↑ SOA Watch. SOA Watch (амер.). 12 вересня 2018. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  70. ↑ а б Lakhani, Nina (2 березня 2018). Berta Cáceres murder: ex-Honduran military intelligence officer arrested. The Guardian. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  71. ↑ Trial for murder of Honduran rights activist delayed. www.aljazeera.com (англ.). Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  72. ↑ U.S.-Trained Honduran Ex-Military Officer Found Guilty of Participating in Murder of Berta Cáceres. Democracy Now! (англ.). Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  73. ↑ Berta Cáceres assassination: ex-head of dam company found guilty. the Guardian (англ.). 5 липня 2021. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  74. ↑ Press, The Associated (5 липня 2021). Alleged Mastermind Convicted In The Killing Of Environmental Activist Berta Cáceres. NPR (англ.). Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Берта_Касерес&oldid=43605353