Берндт Оттомар Вільгельмович

український композитор німецького походження

Оттомар Вільгельмович Берндт (1 липня 1896, Рівне — вересень 1941) — український композитор і піаніст німецького походження.

Берндт Оттомар Вільгельмович
Народився 1 липня 1896(1896-07-01)
Рівне, Ровенський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер серпень 1941 (45 років)
Країна Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність композитор, піаніст
Alma mater Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського

БіографіяРедагувати

Народився у Рівному. На кладовищі Грабник у Рівному є надгробок батька Оттомара Берндта, Вільгельма (пом. 26.11.1911), поруч, вірогідно, матері, Розини (пом. до 1939 р.).[1] Крім Оттомара, вони мали дочок Алю та Розалію. На початку XX століття родина, вірогідно, проживала у Харкові.

У 1916 році Оттомар закінчив Перше харківське реальне училище. Закінчив Харківську музичну академію по класу фортепіано і композиції, якийсь час навчався у Семена Богатирьова. З 1921 р. викладав у Харківському музичному технікумі курс обов'язкового фортепіано. З 1926 року Оттомар Вільгельмович почав викладати фортепіано також в Першій музпрофшколі.

Був концертмейстером української хорової капели Державного українського хору. Дружив з композитором Валентином Борисовим і став одним із засновників харківської Асоціації пролетарських музикантів. У 1930-ті роки музичний редактор видавництва «Мистецтво».

Член Спілки композиторів України.[2]

З 1922-го у шлюбі зі співачкою Анною Білогорською, з якою у них була дочка Ляля.

Після початку німецько-радянської війни, наприкінці червня 1941, заарештований як етнічний німець і, вірогідно, розстріляний.[3]

Сім'я Оттомара Берндта отримала повідомлення про його смерть у вересні 1941. У 1942, перед взяттям Харкова, Анна і Ляля Берндти виїхали у Німеччину, де потрапили у табір для переміщених німців і були під наглядом. У таборі Ляля познайомилася з французом Реймондом (Ремі) Кабаре і вийшла за нього заміж. Анна Андріївна Білогорська-Берндт похована на російському цвинтарі Сен-Женев'єв-де-Буа під Парижем; у Франції живуть внуки Оттомара Берндта.

Творча спадщинаРедагувати

Основу композиторської спадщини Берндта складають масові пісні («Марш Дніпробуду», «Червоноармійська маршова», «Встануть на Рейні і Темзі: марш жовтневих демонстрантів» (слова Миколи Булатовича), «Псалом залізу», цикл «Царицин» та ін.), дитячі пісні, обробки українських народних пісень для хору.

Берндту належать також:

  • симфонічна поема «Чотири пісні ашуга»,
  • Скерцо для симфонічного оркестру,
  • концерт для фортепіано з оркестром,
  • фортепіанні п'єси для дітей (1927),
  • три п'єси для фортепіано,
  • чотири дитячі п'єси (усі — 1930),
  • два танці для фортепіано на тему українських народних пісень (1934),
  • сюїта на кримськотатарські народні теми,
  • балади для фортепіано (1939),
  • пед. п'єси для фортепіано (1940–41),
  • прелюдії для фортепіано на тему української народної пісні «Благослови, мати, весну закликати» і «Козлик»,
  • сюїта й ліричні п'єси для скрипки з фортепіано.

У 1940 р. вийшла збірка інсценувань для дитячих колективів «Весна» з піснями Берндта на вірші Наталі Забіли, Марії Пригари, Х. Левіної та ін.

ПриміткиРедагувати

  1. Немецкая некрополистика Ровно.Вильгельм Берндт. - Witalij aus Rowno. blog.rusdeutsch.ru (ru-RU). Процитовано 2017-09-10. 
  2. Берндт Оттомар Вільгельмович. esu.com.ua (ua). Процитовано 2017-09-10. 
  3. ЕСУ подає рік смерті як 1943.

ДжерелаРедагувати