Бернгард Штудер
Бернгард Штудер (нім. Bernhard Rudolf Studer; 21 серпня 1794 Бюрен-ан-дер-Ааре, Берн, Швейцарія — швейцарський вчений-геолог, мінералог, альпініст і педагог, нагороджений Медаллю Волластона (1879).
| Бернгард Штудер | |
|---|---|
| нім. Bernhard Rudolf Studer | |
.jpg) | |
| Народився |
21 серпня 1794[1][2][…] Бюрен-ан-дер-Ааре, Берн, Швейцарія[1][4] |
| Помер |
2 травня 1887[1][2][…] (92 роки) Берн, Берн, Швейцарія[1][4] |
| Країна | Швейцарія[1] |
| Діяльність | мінералог, геолог, богослов, натураліст, викладач університету, фізик |
| Alma mater |
Бернський університет Геттінгенський університет |
| Галузь | геологія |
| Заклад | Бернський університет |
| Членство |
Баварська академія наук Американська академія мистецтв і наук Прусська академія наук Туринська академія наук[4] |
| Батько | Samuel Studerd |
| Брати, сестри | Gottlieb Ludwig Studerd |
| Родичі | Gottlieb Samuel Studerd |
| Нагороди | |
 Бернгард Штудер у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився 21 серпня 1794 року у Бюрен-ан-дер-Аареі, Швейцарія, в сім'ї бернського богослова.
Вивчав богослов'я та математику; освіту здобув у Бернському університеті. Одночасно з 1815 року, ще до завершення здобуття освіти, почав викладати математику в Бернській гімназії. У 1816 здобув ступінь у сфері богослов'я.
У 1816—1818 навчався у Геттінгені та Фрайбурзі, де вивчав астрономію та геологію. У 1818 повернувся на посаду вчителя в Бернській гімназії, де розпочав читати лекції з фізики та математики в Бернській академії та став куратором мінералогічної колекції кантона Берн.
У 1820 вирушив до Парижа. Спільно з Леопольдом фон Бухом робив сходження на вершини Альп.
З 1825—1873 призначений урядом на посаду директора геологічної служби кантона Берн. У 1834 р. обійняв посаду професора мінералогії в Бернському університеті.
З 1845 став іноземним членом Берлінської академії наук, а 1854 — членом Баварської академії наук.
Після того, як Леопольд Бух на основі вивчення Канарських островів запропонував свою теорію горотворення, Штудер з ентузіазмом сприйняв погляди свого друга і колеги, ставши пристрасним пропагандистом бухівської теорії в європейських наукових колах. Протягом багатьох років займався дослідженням Альп у петрографічному та геологічному відносинах.[5]
Сім'я ред.
Двоюрідний брат Готліб Штудер (1804—1890), один із засновників Альпійського клубу, автор «Ueber Eis und Schnee. Die höchsten Gipfel der Schweiz und die Geschichte ihrer Besteigung» (Берн, 1869—1883; 2-ге видання — Вебера і Дубі, 1896 і пізніші роки) і «Berg und Gletscherfahrten» (разом з Вейлен).
Бібліографія ред.
Основні публікації: «Beiträge zu einer Monographie der Molasse» (Берн, 1825); «Geologie der westlichen Sweizeralpen» (Гейдельберг, 1834); «Hauteurs barométriques prises dans le Piemont, Valois et en Savoie» (разом з Ешером, 1843); «Geologie der Schweiz» (1851—1853); «Geschichte der physischen Geographie der Schweiz» (Цюрих, 1863); «Ueber den Ursprung der Schweizer Seen» (Женєва, 1864); «Zur Geologie der Berner Alpen» (Штутгарт, 1866); «Index der Petrographie und Stratigraphie der Schweiz» (Берн, 1872). Він же разом з Ешером видав геологічну карту Швейцарії (Вінтертур, 2-ге видання — 1870) і як голова швейцарської геологічної комісії керував виданням «Beiträge zu einer geologischen Karte der Schweiz» (у 1862—1887 роках вийшли 25 листів. тексту).
Примітки ред.
- ↑ а б в г д J.P.J. Ravn Salmonsens Konversationsleksikon — Т. 2. udgave, 1927. — С. 489.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в www.accademiadellescienze.it
- ↑ Тихомиров В. В. и Хаин В. Е.. Краткий очерк истории геологии. — Москва: Издательство АН СССР, 1956. — С. 63.
Література ред.
- Хеллем Э. Великие геологические споры. — Москва, 1985.
- Тихомиров В. В. и Хаин В. Е. Краткий очерк истории геологии. — Москва, 1956.