Бернар Дельфонт
Бернар Дельфонт, барон Дельфонт (англ. Bernard Delfont, Baron Delfont; при народженні — Борис Ісакович Виноградський; 5 вересня 1909[4], Токмак,Таврійська губернія, Російська імперія — 28 червня 1994, Суссек, Великобританія) — відомий британський театральний імпресаріо українського походження
| Бернар Дельфонт | |
|---|---|
| англ. Bernard Delfont, Baron Delfont | |
| Народився |
5 вересня 1909[1] Великий Токмак, Бердянський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія[2] |
| Помер |
28 липня 1994[1] (84 роки) Сассекс, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія[2] |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія Сполучене Королівство |
| Діяльність | підприємець, кінопродюсер, продюсер театру, політик |
| Знання мов | англійська |
| Посада | член Палати лордів[d] |
| Батько | Isaac Winogradskyd[1] |
| Мати | Olga Eisenstadtd[1] |
| Брати, сестри | Лью Грейд[3] і Leslie Graded[3] |
| У шлюбі з | Carole Lynned |
| Діти (3) | Susan Delfontd[1], Jennifer Delfontd[1] і David Stephen Delfontd[1] |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 1531480 |
Життєпис ред.
Бернар Дельфонт народився в місті Токмак, Бердянський повіт, Таврійська губернія, Російська Імперія. Був другою дитиною Ісака та Ольги Виноградських. Його брати Лью Грейд та Леслі Грейд також займались шоу-бізнесом[5]. Його племінник Майкл Грейд (зараз лорд Грейд Ярмутський), син Леслі, зробив карьєру на телебаченні та в кіно. У нього була сестра Ріта Грейд, яка написала книгу про сім'ю під назвою «Мої казкові брати». Родина мала єврейське коріння.
Дельфонт увійшов у театральний менеджмент у 1941 році, завершив карьєру танцюриста. Він показав більш ніж 200 шоу у Лондон та Нью-Йорк, у тому числі більше 50 мюзиклів, у тому числі оригінальні постановки Little Me, Stop the World — I Want to Get Off, City Of Angels и Sweet Charity[5].
Представляв літні варьєте у багатьох містах країни, в основному на морських курортах. В Блэкпул у нього були всі три пірса (Південний, Центральний та Північний).
Він перетворив лондонський іподром в нічний клуб Talk of the Town, запросив артистів, таких как Ширлі Бэссі, Фрэнк Сінатра, Ерта Кітт та Джуді Гарленд[6], а також отримав ексклюзивні права від Поль Дерваль на використання сцени Фолі-Бержер на перші години, за межами Париж.
Професійна діяльність ред.
У 1967 році кампанія Grade Organisation була куплена EMI за 21 мільйонів доларів, а Дельфонт та його брати увійшли до ради директорів EMI. Після оформлення документів він став найбільшим індивідуальним акціонером EMI. У 1969 році став головним виконавчим директором Associated British Picture Corporation після того, як вона була куплена EMI, та був членом ради директорів близько 30 розважальних кампаній[7]. На посаді виконавчого директора EMI, Дельфонт відкликав финансування фільму «Житіє Браяна» у 1978 році в останній момент, через наявність в сценарії гострої сатири на релігійні теми[8].
Родина ред.
Дельфонт одружився з актрисою Керол Лінн у 1946 році. У них народились син (Девід) та дві дочки (Сюзанна і Дженіфер). Присвячений у рицарі у 1974 році, отримав пожиттєве перство як барон Дельфонт із Степні у Великому Лондоні 29 червня 1976 року. Помер від серцевого нападу у власному домі в Ангмерингу. Лорд Дельфонт був пожиттєвим президентом благодійного фонду артистів розваг, а його дружина — пожиттєвим губернатором.
Його вдова Керол Лінн (леді Дельфонт), 89 років, померла в результаті хвороби рухових нейронів 17 січня 2008 року у власному будинку в Сассекс, Англія.
У фильмі 2018 року «Стен і Оллі», який розповідає про Лорел і Харді по Об'єднане Королівство в 1953 році, його роль виконав Руфус Джонс.
Майкл Гембон зіграв роль Дельфонта в фільмі 2019 року «Джуді», який розповідає про останні дні Джуді Гарланд[9].
Посади ред.
- EMI Ltd
- Головний виконавчий директор (1979—1980)
- Благодійний фонд артистів розваг
- Пожиттєвий президент, для якого представлена щорічна Королівська естрадна вистава (1958—1978).
- Entertainment Charities Fund
- Президент (1983—1991)
- Companion of the Grand Order of Water Rats
- Член Святих і Грішників
- Printers Charitable Corporation
- Президент 1979 р.
- First Leisure Corporation
- Генеральний директор 1980—1986 рр.
- Виконавчий голова 1986—1988 рр..
- Голова 1988—1992 рр.
- Президент 1992—1994 рр.
- Bernard Delfont Organisation
- Директор
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ а б Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ Darryl Roger Lundy. www.wikidata.org (англ.). Процитовано 1 лютого 2024.
- ↑ а б BFI Screenonline: Delfont, Lord Bernard (1909-1994) Biography. www.screenonline.org.uk. Процитовано 1 лютого 2024.
- ↑ RICHARD M. MILLS - TALK OF THE TOWN. www.richardmmills.com. Процитовано 2 лютого 2024.
- ↑ Internet Archive (10 червня 1970). Variety 1970-06-10: Vol 259 Iss 4 (English) .
- ↑ Barber, Nicholas (3 квітня 2019). How George Harrison – and a very naughty boy – saved British cinema. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 2 лютого 2024.
- ↑ Delfont, Bernard [formerly Boris Winogradsky], Baron Delfont (1909–1994), theatrical impresario and leisure executive. Oxford Dictionary of National Biography (англ.). doi:10.1093/ref:odnb/9780198614128.001.0001/odnb-9780198614128-e-54845. Процитовано 2 лютого 2024.