Бенюк Петро Михайлович
| Петро Бенюк | ||
|---|---|---|
 Петро Бенюк | ||
| Ім'я при народженні | Петро Михайлович Бенюк | |
| Народився | 4 березня 1946 Битків | |
| Помер | 9 квітня 2019 (73 роки) Львів | |
| Поховання | Личаківський цвинтар | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українець | |
| Місце проживання | Львів | |
| Діяльність | актор театру та кіно | |
| Alma mater | Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого | |
| Роки активності | з 1972 | |
| Конфесія | Українська православна церква Київського патріархату | |
| Брати, сестри | Бенюк Богдан Михайлович | |
| Нагороди |
| |
| Звання |
| |
| IMDb | ID 0073102 | |
Петро́ Миха́йлович Беню́к (4 березня 1946, Битків, Надвірнянський район, Станіславська область — 9 квітня 2019, Львів) — радянський та український актор театру та кіно. Народний артист України (1996). Старший брат актора театру та кіно Богдана Бенюка.
Життєпис
ред.
Народився 4 березня 1946 року в селищі міського типу Битків Надвірнянського району Станіславської області (нині Івано-Франківська область).
У 1971 році закінчив театральний факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Олександри Смолярової, Бориса Ставицького та Юрія Олененка).
З 1971 року працював у складі трупи Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької у Львові, де зіграв у виставах «Останній гречкосій», «Оргія», «Візит старої дами», «Невольник», «Сто тисяч» та в багатьох інших. Загалом на театральній сцені зіграв понад 70 ролей.[1]
Лауреат Республіканського конкурсу читців у галузі гумору та сатири (1987), 1-го Всеукраїнського конкурсу гумору та сатири (1992). У 1996 році удостоєний звання народного артиста України.[2]
Дипломант кінофестивалю «Молодість-73» за найкращу чоловічу роль у фільмі «Катруся» (1973).
Нагороджений дипломом III Всесоюзного фестивалю чеської драматургії в СРСР (1983) за роль Швейка у виставі «Пригоди бравого вояка Швейка».
Член Українського театрального товариства (з 1974), Спілки кінематографістів України (з 1992). Кавалер ордену «За заслуги» ІІІ ступеня.
Помер 9 квітня 2019 року у віці 73 років у Львові[3][4]. Причиною смерті став інсульт. Парастас відбувся 11 квітня 2019 року в передпоховальній каплиці Івана Хрестителя на вулиці Пекарській. 12 квітня 2019 року у фоє Національного академічного українського театру ім. М. Заньковецької відбулося прощання з народним артистом України, актором театру та кіно Петром Бенюком. Після прощання з актором відбувся чин похорону на 3 полі Личаківського цвинтаря.[5]
Ролі в театрі
ред.На його рахунку безліч ролей у театрі, серед іншого це вистави:[6]
- «Сто тисяч» Івана Карпенко-Карого — Калитка;
- «Пригоди бравого вояки Швейка» Карела Чапека — Швейк;
- «Невольник» Тараса Шевченка — Зачепа, запорожець, козаки;
- «Останній гречкосій» Ореста Огородника — Дмитро;
- «Танго» Славомира Мрожека — Едек;
- «Візит літньої пані» Фрідріха Дюрренматта — Поліцай;
- «Тартюф» Жана-Батиста Мольєра — Оргон;
- «Трибунал» Андрія Макайонка — Сироєдов.
Фільмографія
ред.Зіграв більше півсотні ролей у кіно. За роль кооператора Рони у фільмі «Сашко-реформатор, або Довженко починається» отримав Золотий приз журі Міжнародного кінофестивалю в Дамаску (Сирія, 2009), а також за роль Рассапончика у фільмі «Заграва» — приз «Корона Карпат» і приз глядацьких симпатій Міжнародного кінофестивалю «Корона Карпат» (Трускавець, 2011); приз імені Олександра Ханжонкова та приз Спілки журналістів Росії «Золотий дзвін» (Міжнародний кінотелефорум «Разом», Ялта).[6]
- 1976 — Туфлі з золотими пряжками — Вартовий
- 1982 — Таємниці святого Юра — Степан
- 1988 — Грішник — Начальник відділу кадрів[7]
- 1989 — Годинникар і курка — Капельмейстер Курка
- 1989 — Камінна душа — Отець Василій
- 1989 — Гори димлять — Товстун
- 1990 — Відьма — Місюра
- 1991 — Голод—33 — Шикрятов
- 1991 — Тримайся, козаче! — Яр-Хмара
- 1991 — Увага, відьми! — Лепестюк[8]
- 1992 — Тарас Шевченко. Заповіт — Диякон
- 1992 — Ціна голови — Лікар[9]
- 1992 — Повітряні пірати — Лейтенант міліції[10]
- 1993 — Кому вгору, кому вниз — Петро Бублик
- 1993 — Злочин з багатьма невідомими — Ян Яйко
- 1993 — Вперед, за скарбами гетьмана — Генерал СБУ
- 1995 — Ісус, син Бога живого (серіал, 4 серії)
- 1996 — Judenkreis, або Вічне колесо — Квятковський
- 1997 — Роксолана. Улюблена дружина Халіфа — Кизляр-ага
- 2000 — Втрачений рай — Летюк
- 2008 — «Сашко-реформатор, або Довженко починається» — Кооператор Рона
- 2011 — Заграва — Рассапончик
- 2017 — На краю безодні (фільм) — Микита Хрущов
- 2018 — Зрадник, який врятував Світ (фільм) — Микита Хрущов
- 2019 — Король Данило — Папа Римський Інокентій IV
Примітки
ред.- ↑ У Львові помер народний артист України Петро Бенюк. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 22.08.1996 року № 757/96 «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва». Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
- ↑ Помер актор театру і кіно Петро Бенюк [Архівовано 9 квітня 2019 у Wayback Machine.] interfax.com.ua 09.04.2019
- ↑ У Львові помер народний артист Петро Бенюк (укр.). Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.
- ↑ У Львові попрощалися з актором Петром Бенюком. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
- ↑ а б Петро Бенюк — театр імені Марії Заньковецької. www.zankovetska.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 13.04.2019.
- ↑ Грішник. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
- ↑ Увага, відьми!. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
- ↑ Ціна голови. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
- ↑ Повітряні пірати. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
Джерела
ред.- Новітня історія України. Галичина: довідково-біографічне видання. — Київ : Український видавничий консорціум, 2004. — Т. 1. — С. 45. — ISBN 966-7953-47-5.
Посилання
ред.- Біографія на сайті «Відкрита Україна»
- Фільмографія Петра Бенюка [Архівовано 10 квітня 2019 у Wayback Machine.]