Беглярова Емма Костянтинівна
Беглярова Емма Костянтинівна (нар. 30 червня 1945, смт Оренбурзьке (Росія)[3] — радянський, український художник живопису, сценографії та кіно. Лауреат російської кінопремії «Золотий орел» (2006)[4].
| Беглярова Емма Костянтинівна | |
|---|---|
| Народилася | 30 червня 1945[1] (78 років) або 30 червня 1950[2] (73 роки) |
| Діяльність | художниця |
| Членство | НСКУ і Національна спілка художників України |
| IMDb | ID 0066791 |
Біографія ред.
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Емма Беглярова |
Закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1975, викладачі з фаху — Р. Сельський, В. Манастирський). Будучи студенткою персонально виставлялася у Варшаві[5].
Працює в галузі живопису, сценографії. Член Національної спілки художників України (1986)[3].
Роботи художниці брали участь більш ніж в 40 виставках — в Україні, Росії, Фінляндії, Канаді, Франції, Болгарії[6].
Працює на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка (художник-постановник, художник по костюмах). „На кіностудію я потрапила випадково — у 1984 році. Мене привела туди хороша знайома — Лідія Тихонівна Байкова“, — згадує художниця[7].
Член Національної Спілки кінематографістів України.
Оксана Ременяка, кандидат мистецтвознавства: [8]:
|
Емма Беглярова творить образ Жінки — таємничо неосяжної, велемовно звабливої. Жінки, що живе у світі власних ілюзій і фантасмаґорій. Мисткиня, що її визнав Світ, котра володарює престижною премією російського кіноматоґрафа «Золотий орел», як найвишуканіший художник-костюмер, творить свій фільм, переносячи кадр на полотно — там і композицію, і колірну гаму диктує винятково тільки Жінка. А тому цілковито ніхто не відає — чи традиційна рама направду здатна обмежити це казкове, феєричне дійство вічного очікування Жінки, що посвячена в Істину. |
|
Нагороди ред.
- 2006 — Російська кінопремія «Золотий орел» в номінації «Найкраща робота художника по костюмах» за роботу над фільмом «Далеко від Сансет бульвару» (2005)
Фільмографія ред.
Художник по костюмах:
- «Пароль знали двоє» (1985, у співавт.)
- «Капітан „Пілігрима“» (1986)
- «Самотня жінка бажає познайомитися» (1986, реж. В. Криштофович)
- «Філер» (1987, реж. Р. Балаян)
- «Дама з папугою» (1988, реж. А. Праченко)
- «Градус чорного Місяця» (1992, реж. Н. Киракозова)
- «Повінь» (1993, реж. І. Мінаєв)
- «Місячні галявини» (2002, реж. І. Мінаєв)
- «Далеко від Сансет бульвару» (2005, реж. І. Мінаєв)
- «Час життя об'єкта в кадрі» (2012, реж. О. Балагура) та ін.
Художник-постановник:
- «Русалчин тиждень» (1988, у співавт. з Є. Пітеніним; муз. фільм за участю Ніни Матвієнко, реж. Н. Мотузко)
- «Градус чорного Місяця» (1992, реж. Н. Киракозова)
Примітки ред.
- ↑ Беглярова Емма Костянтинівна
- ↑ Պոպկով Ա. Odnoklassniki — 2006.
- ↑ а б Національна Спілка Художників: Беглярова Емма Костянтинівна. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 2 квітня 2015.
- ↑ «Національна Академія кінематографічних мистецтв і наук Росії»: Лауреати премії «Золотий орел» за 2006 рік. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 2 квітня 2015.
- ↑ Ганна Циба: "Дивіться уважно: Кінематографісти-художники" (20.10.2011). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 2 квітня 2015.
- ↑ "Живописця — на вулицю, речі — на землю" (UAclub.net 7 вересня 2007). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 2 квітня 2015.
- ↑ «Дзеркало тижня. Україна» (16 лютого 2007): Любов Журавльова. «Летіти з одним „Орлом“». Українську художницю Емму Беглярову, нещодавно удостоєну «російського Оскара», вдома, у Києві, двірники виганяють із майстерні". Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 2 квітня 2015.
- ↑ Світ кольору очей жінки — мистецький журнал "Артанія" (2008): Емма Беглярова. Архів оригіналу за 28 червня 2016. Процитовано 2 квітня 2015.
Посилання ред.
- Емма Беглярова на сайті IMDb (англ.)
- Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)