Відкрити головне меню

Ба Мо (бірм. ဘမော်, англ. Ba Maw, нар. 8 лютого 1893, Маубін, Британська Індія — пом. 29 травня 1977, Рангун, Бірма) — бірманський політичний діяч. У період Другої світової війни очолював спочатку колабораціоністську прояпонську тимчасову адміністрацію Бірми, а з 1943 року — маріонеткову державу Бірма, що існувала до 1945 року.

Ба Мо
бірм. ဘမော်
англ. Ba Maw
бірм. ဘမော်
Ба Мо бірм. ဘမော် англ. Ba Maw

Час на посаді:
1 серпня 1943 — 27 березня 1945
Попередникпосада створена
Наступникпосада скасована

Народився8 лютого 1893(1893-02-08)
Маубін, British Raj Red Ensign.svg, Британська Індія
Помер29 травня 1977(1977-05-29) (84 роки)
Рангун (суч. Янгон), Flag of Myanmar (1974–2010).svgБірма
ОсвітаКалькуттський університет
РелігіяРимо-католицька церква

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Зміст

БіографіяРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Ба Мо народився в місті Маубін в знатній бірманській родині Ба[1], що можливо, мала вірменське коріння. Один з його старших братів, доктор Ба Хан (18901969), був відомим адвокатом, а також лексикографом і правознавцем.

В 1924 році Ба Мо отримав вчений ступінь в Університеті Бордо у Франції: захистив докторську дисертацію з французької мови, присвячену різним аспектам буддизму в Бірмі. При цьому сам Ба Мо був католиком[2][3].

Політична кар'єраРедагувати

З 1920 року Ба Мо займався юридичною практикою, брав участь в політичному житті британської Бірми. Він досяг успіху як адвокат в 1931 році, під час судового процесу над Сая Саном, який очолив повстання в Бірмі в грудні 1930 року на грунті підвищення податків, яке незабаром перетворилося в національне повстання проти британського панування. Сая Сан був захоплений, засуджений і повішений. Однак Ба Мо став одним з адвокатів, які захищали Сая Сана.

З початку 1930-х років Ба Мо став активним прихильником бірманського самоврядування. Спочатку він виступав проти виділення Бірми як окремої колонії з Британської Індії, але пізніше підтримав його і був призначений першим колоніальним прем'єром британської Бірми з 1937 року по лютий 1939 року, після свого обрання в Законодавчі збори. У його складі він представляв партію «Сіньета» (партія «Бідняків»).[4]. У період, коли Ба Мо очолював уряд, Бірму охопили страйки, мітинги, демонстрації та бойкоти, організовані партією тікінів (Добама асиайон; Асоціація «Наша Бірма»). Учасники руху вимагали скасування колоніальної конституції, прийняття законів про працю, проведення земельної реформи. При придушенні цього руху сотні людей були арештовані. В результаті цих подій уряд Ба Мо змушений піти у відставку.[5]. Після своєї відставки Ба Мо продовжив активну політичну діяльність. Незабаром він був відправлений у відставку з Законодавчих зборів, а також арештований за антиурядову агітацію 6 серпня 1940 року. Ба Мо провів більше року у в'язниці Могок (Східна Бірма) як політв'язень.

Держава БірмаРедагувати

З січня по травень 1942 року відбувалося завоювання Бірми Японською імператорською армією. Після захоплення японськими військами Рангуна Ба Мо був звільнений з в'язниці. Незабаром він був призначений керівником тимчасової цивільної адміністрації Бірми, що підкорялася японській адміністрації. 1 серпня 1942 року за сприянням Японської імперії в Рангуні була сформована Бірманська центральна виконавча адміністрація на чолі з Ба Мо[6].

Вважалося, що якнайшвидше надання Бірмі самостійності збільшить шанси на перемогу країн Осі у Другій світовій війні, запобіжить можливість повторної колонізації її західними державами і збільшить масштаби військової та економічної підтримки з Бірми для японських військ. Комітет з підготовки до проголошення незалежності Бірми під головуванням Ба Мо був створений 8 травня 1943 року, а 1 серпня того ж року було оголошено про створення Держави Бірма. Нова держава оголосила війну Великої Британії і США, а також підписало договір про взаємодію з Японською імперією. У листопаді 1943 року Ба Мо був присутній на Великої Східноазійської конференції в Токіо, де виступив з промовою[7].

Незважаючи на формальну незалежність, Бірманській державі не вдалося домогтися підтримки населення або дипломатичного визнання з боку будь-яких держав у зв'язку з триваючим присутністю на території Бірми частин Японської імператорської армії. До 1945 року уряд Ба Мо остаточно втратив свою легітимність, а солдати Національної армії Бірми на чолі з колишнім міністром оборони Аун Саном стали масово переходити на сторону антигітлерівської коаліції[8].

Життя після війниРедагувати

Напередодні вторгнення британських військ в Бірму Ба Мо втік через Таїланд в Японію, де його поселили в буддійському монастирі під виглядом глухонімого ченця. Однак незабаром він потрапив в полон американської окупаційної влади і до 1946 року містився в в'язниці Сугамо[9]. Звільнившись, він отримав дозвіл на повернення до Бірми, яка через два роки отримала незалежність від Великої Британії, і це дозволило Ба Мо повернутися до політичного життя. Деякий час перебував в ув'язненні протягом 1947 року, будучи підозрюваним у причетності до вбивства Аун Сана, але незабаром його звільнили.

Коли в 1963 року владу в Бірмі опинилася в руках генерала Не Віна, Ба Мо знову опинився у в'язниці, як і багато бірманських політиків, з 1965 або 1966 року по лютий 1968 року.

З моменту звільнення і до кінця життя Ба Мо так і не вдалося зайняти будь-яку державну посаду. В 1968 році була опублікована його книга спогадів «Прорив в Бірмі: Спогади про революцію 1939—1946». У післявоєнний період він також став засновником політичної партії Махамаба.

Помер Ба Мо в Рангуні у віці 84 років.

ПриміткиРедагувати

  1. A History of Modern Burma (1958), pg 317
  2. A History of Modern Burma (1958), pg 318
  3. A History of Modern Burma (1958), pg 464
  4. История Востока: в 6 т. / редкол.: Р. Б, Рыбаков, Л. Б, Алаев, В. Я. Белокреницкий и др. — М.: Восточная литература, 2006. Т. 5. С. 517.
  5. История Востока: в 6 т. / редкол.: Р. Б, Рыбаков, Л. Б, Алаев, В. Я. Белокреницкий и др. — М.: Восточная литература, 2006. Т. 5. С. 518.
  6. История Востока: в 6 т. / редкол.: Р. Б. Рыбаков, Л. Б. Алаев, В. Я. Белокреницкий и др. — М.: Восточная литература, 2006. Т. 5. С. 523.
  7. John Toland, The Rising Sun: The Decline and Fall of the Japanese Empire 1936—1945 p 457 Random House New York 1970
  8. John Toland, The Rising Sun: The Decline and Fall of the Japanese Empire 1936—1945 p 456 Random House New York 1970
  9. He was captured on 18 january 1946

ЛітератураРедагувати