Бачинський Микола Станіславович

Микола Станіславович Бачинський (1894, Сквира, Київська губернія — 1937, Москва) — співробітник радянських органів державної безпеки і охорони правопорядку, начальник Головного управління міліції ГПУ Української РСР, заступник народного комісара внутрішніх справ УРСР, директор міліції. Член Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК).

Бачинський Микола Станіславович
Народився1894(1894)
Сквира
Помер27 жовтня 1937(1937-10-27)
Москва, СРСР
Країна УНР
 Російська імперія
 СРСР
Діяльністьдержавний діяч
Відомий завдякиЧлен Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК).
УчасникГромадянська війна в Росії
Військове званняДиректор міліції
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора (УСРР)
Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)Почесний працівник робітничо-селянської міліції — 1936

Життєпис

ред.

Народився у 1894 році в польській сім'ї службовців. Член партії більшовиків з 1919. Освіта початкова. З 1915 року працював «листоношою», конторщиком в Київському земстві, завідувачем повітного відділу народного господарства в місті Хорол Полтавської губернії.

Під час радянської окупації України служив у Червоній Армії помічником начальника штабу трудармії. В органах радянської безпеки з 1921 року.

У 1924—1932 рр. — начальник адміністративно-організаційного управління ГПУ Української РСР.

У 1932—1934 рр. — заступник повноважного представника ОДПУ по Центрально-Чорноземній області.

У 1934—1937 рр. — начальник Головного управління міліції ГПУ Української РСР, з 1937 року заступник наркома внутрішніх справ Української РСР.

17 липня 1937 року — заарештований органами НКВС за необґрунтованим обвинуваченням в контрреволюційному злочині.

27 жовтня 1937 року Комісією НКВС СРСР, Прокуратурою СРСР і ВК ВС СРСР засуджений в особливому порядку до вищої міри покарання, розстріляний в той же день.[1]

29 червня 1959 року — посмертно реабілітований[2].

Нагороди та відзнаки

ред.

Примітки

ред.
  1. Сталинские списки. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 7 листопада 2018.
  2. «Президентський центр Б. М. Єльцина». Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 7 листопада 2018.