Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник
Бахчисара́йський істо́рико-археологі́чний музе́й — український музей, заснований у 1955 році в Криму на базі двох музеїв: палацу-музею та археологічного музею «печерних міст».
Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник | |
---|---|
44°44′55.705200099998″ пн. ш. 33°52′54.440400099992″ сх. д. / 44.74881° пн. ш. 33.88179° сх. д. | |
Тип | музей природна територія особливої охорони Росіїd і культурна спадщина |
Склад | Ханський палац, Меморіальний будинок-музей Ісмаїла-бей Гаспринського, Чуфут-Кале, Мангуп, Ескі-Кермен, Тепе-Кермен, Качі-Кальон, Сюйренська фортеця, Бакла, Киз-Куле, Киз-Кермен, Шулдан, Чилтер-Мармара і Дюрбе в селі Айвове |
Розташування | вул. Річна 133, Бахчисарай, АР Крим 98405 Україна |
Адреса | 298405[1] ул. Речная 133, г. Бахчисарай, Крым, 298405 |
Засновано | 1990 (1917) |
Фонд | 50000 |
Директор | Науменко Валерій Євгенійович |
Сайт | bikz.org |
Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник у Вікісховищі |
Датою заснування музею вважається 4 жовтня (за старим стилем), 17 жовтня (за новим) 1917 року (наказ № 57 Таврійського губернського комісара Тимчасового Російського уряду). На посаду директора було призначено Усеїна Боданінського — відомого кримськотатарського просвітителя. Відкритий для відвідування в 1917 р. Бахчисарайський музей тюрксько-татарської культури існував коштом міської управи та на пожертви.
Фонди
ред.Фонди налічують близько 50000 одиниць зберігання. Музей має археологічний та історичний відділи.
В археологічному відділі зібрані археологічні колекції, які відображають історію місцевих племен і народів, що населяли гірську частину Криму з часів кам'яної доби до татарської навали 13 століття.
Матеріали історичного відділу відбивають боротьбу українського народу з Кримським ханством за визволення північного Причорномор'я і Криму з-під турецько-татарського гніту. В експозицію включено художніх картини і скульптури майстрів 18—19 ст., полотна сучасних російських і українських художників, колекції зброї, монет, старовинних печаток, етнографічні матеріали та ін.
Музей проводить наукову і культурно-освітню роботу.
Музей історії та культури кримських татар
ред.- Історичний відділ
- Етнографічний відділ
Музей археології та «печерних» міст
ред.- Відділ археології
- Відділ «печерних» міст
- Відділ археології середньовічного міста
Відділи заповідника
ред.- Художній музей
- Дім-музей Ісмаїла Гаспринського
- Відділ фондів і реставрації
- Відділ екскурсійного обслуговування
- Відділ охорони культурної спадщини
- Історико-меморіальний музей «Поле Альмінської битви»
Заплановані відділи
ред.- Історико-археологічний музей «Салачик»
- Музей духовної культури «Ескі-Юрт»
Директори
ред.- Науменко Валерій Євгенійович (до 2014)
- Аблялімова Ельміра Наріманівна (2014)
- Мартинюк Вадим (з 2014)[2]
Галерея
ред.-
Двір ханського палацу
-
Графський (світський) корпус
-
Двомовна українсько-кримськотатарська табличка при вході в Ханський палац в Бахчисараї
-
Сади і паркові споруди
Примітки
ред.- ↑ Государственный каталог Музейного фонда Российской Федерации
- ↑ Смена директора Бахчисарайского заповедника: политическая и национальная подоплека?. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 8 березня 2019.
Джерела
ред.- Офіційний сайт заповідника [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- 95 років Бахчисарайському палацу-музею [Архівовано 10 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
ред.- БАХЧИСАРА́ЙСЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ ІСТО́РИКО-КУЛЬТУ́РНИЙ ЗАПОВІ́ДНИК [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ