Бартенєв Петро Іванович

Бартенєв Петро Іванович (13 жовтня 1829 — 4 листопада 1912) — російський історик, бібліограф і археограф. Видавець і редактор журналу «Русский архив».

Бартенєв Петро Іванович
Народився	1 (13) жовтня 1829 Липецький повітd, Тамбовська губернія, Російська імперія або Росія
Помер	22 жовтня (4 листопада) 1912 (83 роки) Москва, Російська імперія
Поховання	Ново-Олексіївський монастирd
Країна	Російська імперія
Діяльність	історик, літературознавець, видавець, бібліограф, історик літератури
Alma mater	Історико-філологічний факультет Московського державного університету
Діти	Бартенєв Юрій Петровичd Бартенєв Сергій Петрович
Бартенєв Петро Іванович у Вікісховищі

Ще будучи студентом, він виявляв зацікавленість до літературних досліджень, зокрема зайнявся складанням «Словаря к памятникам русской письменности до XIII века». На нього звернув увагу відомий дослідник російської історії М. П. Погодін.

В цей час він близько познайомився з другом А. С. Пушкіна П. П. Нащокіним. Це знайомство дало йому змогу розпочати діяльність на літературно-журнальній ниві. У Нащокіна зберігались листи поета. Бартенєв отримав дозвіл опублікувати їх і надіслав копії з них М. П. Погодіну для журналу «Московитянин», де вона і з'явились в 1851 році під заголовком «Отрывки из писем Пушкина к П. В. Нащокину».

Залишивши педагогічну ниву, Бартенєв повністю посвятий себе журнальній і літературній діяльності. Так, йому випало бути помічником А. І. Кошелєва при виданні «Русской беседы», відати Чертковською бібліотекою (1859—1873 рр.) і надрукувати її каталог, видавати «Записки Г. Р. Державина» з літературними та історичними примітками (1860 р.), перекласти з німецької «Історію Німеччини» Кольрауша (1860 р.).

Склав цілий ряд довідкових покажчиків до періодичних видань — «Московитянин», «Чтения общества истории», «Русский Вестник», «Русская беседа», «Московские сборники» и «Библиографические записки».

Робота в сфері російської історії, письменства і бібліографії, літературні зв'язки, викликали у Бартенєва бажання видавати власний журнал і у 1863 році він почав видавати «Русский Архив». В цьому журналі за час його існування була надрукована велика кількість цінного історичного та літературного матеріалу (невидані наказі, документі, листи, мемуари, літературні твори, спогади)

З Тарасом Шевченком познайомився у М. Максимовича 25 березня 1858. За допомогою Бартенєва в Москві розшукано список частини «Єретика». У листі до М. Максимовича 5 квітня 1858 Шевченко дякував за це Бартенєву. «Русский архив» і його редактори відіграли помітну роль у збиранні та публікації шевченківських матеріалів.

Джерела

• Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Праці

• переклад з Ріттера «Географическое распространение кофейного дерева»
• «О сочинениях В. А. Жуковского»
• «Род и детство Пушкина»
• «Материалы для биографии Пушкина»
• історико-біографічний нарис «Я. И. Булгаков»(1856 г.)
• «Собрание писем царя Алексея Михайловича» (1856 г.)
• «История Сербии» Ранке, перевод с немецкого (1857 г.; второе издание 1876 г.)
• «Пушкин в южной России» (1862 р.)
• Осмнадцатый век: исторический сборник: в 4-х кн. Москва: типография Т. Рис, 1869. Кн. 3, С. 269—279 (XVII. О курляндце Отто Германе фон Ховен) Кн. 3.