Відкрити головне меню

Бариляк Марія Кирівна

Марі́я Ки́рівна Бариля́к (Козоріс; нар. 20 жовтня 1892(18921020), м. Калуш, нині Івано-Франківської області — пом. 30 жовтня 1990, Львів) — українська дитяча письменниця. Сестра письменника Михайла Кировича Козоріса.

Бариляк Марія Кирівна
Народилася 20 жовтня 1892(1892-10-20)
Калуш
Померла 30 жовтня 1990(1990-10-30) (98 років)
Львів
Національність українка
Діяльність письменниця
Alma mater Львівська вчительська семінарія
Родичі брат Козоріс Михайло Кирович, письменник
У шлюбі з Олександр Бариляк, фольклорист
Діти син Роман, онук Ігор, професори-медики

ЖиттєписРедагувати

1913 — закінчила вчительську семінарію у Львові.

До 1920 працювала вчителькою у Володимирі-Волинському.

З 1920 — мешкала і працювала у Львові. Друкувалася в журналах «Жіноча доля», «Світ дитини» та ін.

ТвориРедагувати

  • 1920 — Сон Федька (друга премія літературного конкурсу журналу «Світ дитини»)
  • 1927 — Побіда
  • 1928 — Весна йде!
  • 1929 — Великодний сон
  • 1929 — Пластун Савко
  • 1930 — Повінь
  • 1930 — композиція зі співами й хороводами «Свято Матері»
  • 1931 — Ой, зацвіли фіялочки…
  • 1931 — Старенька мати
  • 1933 — Мати
  • 1935 — Над рікою
  • 1982 — Сестра про брата
  • 1982 — Спогади про Малицьку (зі слів Марії літературознавець Федір Погребенник, записавши історію пісні Костянтини Малицької «Чом, чом, чом, земле моя», установив її походження)

РодинаРедагувати

Дружина фольклориста Олександра Бариляка, мати професора-медика Романа Бариляка, бабуся професора Ігоря Бариляка.

Рідна сестра письменника Михайла Кировича Козоріса. 1982 року опублікувала спогади про нього — «Сестра про брата».

ДжерелаРедагувати

  • Луцишин О. Б. Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
  • Буковинський журнал. — 2004. — С. 210
  • Наша дума, наша пісня: нариси-дослідження / Федір Погребенник. — К.: Музична Україна, 1991. — С. 169