Барбара де Аленкар
Барбара Перейра де Аленкар (порт. Bárbara Pereira de Alencar; 11 лютого 1760, Ешу (Пернамбуку) — 18 серпня 1832, Фронтейрас, Піауї) — бразильська революціонерка, активна учасниця Пернамбуканської революції та створення Екваторіальної конфедерації. Перша політув'язнена в історії Бразилії. Національна героїня Бразилії.
| Барбара де Аленкар | |
|---|---|
| порт. Bárbara Pereira de Alencar | |
 | |
| Народилася |
11 лютого 1760 Exud, Пернамбуку, Бразилія, Португальська імперія, Португальське королівство |
| Померла |
18 серпня 1832 (72 роки) Fronteirasd, Піауї, Бразилія |
| Країна |
.svg){kind=small} Бразилія |
| Діяльність | революціонерка, політична активістка, торговець |
| Знання мов | португальська |
| Учасник | Пернамбуканська революція і Екваторіальна конфедерація |
| Родичі | Miguel Arraesd |
| Діти | Tristão Gonçalvesd, José Martiniano Pereira de Alencard і Жозе де Аленкар |
| Нагороди | |
| Сайт | barbaradealencar.org.br |
Біографія ред.
Народилася у Бразилії. Португальського походження. Одружилася з португальським торговцем Хосе Гонсалвішем ду Сантосом. Допомагала чоловікові в торговельних операціях. Народила чотирьох синів-революціонерів, двоє з яких загинули в ході революції за Екваторіальну конфедерацію.
У 1817 році активно підтримала синів й сама брала участь у підготовці та проведенні Пернамбуканської революції — однієї із перших спроб створити незалежний уряд в Бразилії.
Після придушення повстання силами португальської монархії її сімейне майно було конфісковано, Барбару де Аленкар заарештували і піддали тортурам за її політичні погляди під час революції. Вважається першим політв'язнем в історії Бразилії[1].
Рятуючись від політичних переслідувань, кілька разів змінювала місце проживання. Померла в 1832 році в м. Фронтейрас, Піауї.
Її онуком був письменник Жозе де Аленкар, а письменник Пауло Коельо — нащадок Барбари Перейри де Аленкар у шостому поколінні.
Пам'ять ред.
- У м. Форталеза встановлено пам'ятник Барбарі Перейрі де Аленкар.
- У 2012 році пошта Бразилії випустила марку, присвячену 180-річчю від дня її смерті [Архівовано 21 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Знято документальний фільм, присвячений бразильській героїні[2]
Примітки ред.
- ↑ Carimbo comemorativo e selo personalizado registram a inscrição de Bárbara de Alencar no Livro dos Heróis da Pátria. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 17 березня 2020.
- ↑ Os Cearenses 2 — Bárbara de Alenca [Архівовано 12 червня 2020 у Wayback Machine.]r
Література ред.
- Araújo, Ariadne — Bárbara de Alencar. Fortaleza: Fundação Demócrito Rocha 2017, ISBN 9788575298169
- Gaspar, Roberto — Bárbara de Alencar: a guerreira do Brasil. Universidade de Indiana, 2001.
Посилання ред.
- Bárbara de Alencar, a primeira presa política do Brasil [Архівовано 21 грудня 2019 у Wayback Machine.] (порт.)
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |