Барбара Мак-Клінток
Барбара Мак-Клінток (англ. Barbara McClintock; 16 червня 1902, Гартфорд, Коннектикут — †2 вересня 1992, Гантінгтон, Нью-Йорк) — американська вчена-цитогенетик, лауреатка Нобелівської премії з фізіології й медицині за відкриття мобільних елементів геному, таких як транспозони.[4] Протягом своєї кар'єри Мак-Клінток займалася головним чином дослідженням цитогенетики кукурудзи.
Барбара Мак-Клінток | |
---|---|
англ. Barbara McClintock | |
Народилася |
16 червня 1902 Гартфорд, США[1] |
Померла |
2 вересня 1992 (90 років) Гантінгтон, Саффолк, штат Нью-Йорк, США |
Місце проживання | |
Громадянство (підданство) |
![]() |
Національність | США |
Діяльність | генетик |
Alma mater | Університет Корнелла, школа Еразма[d] (1919), Сільськогосподарський коледж Корнельського університету[d] і Міссурійський університет[d] |
Сфера інтересів | Біологія |
Заклад | Міссурійський університет[d], Cold Spring Harbor Laboratory[d] і Університет Корнелла |
Науковий керівник | Rollins A. Emerson[d] |
Аспіранти, докторанти | Almiro Blumenschein[d] |
Член | Національна академія наук США[2], Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[3], Американська асоціація сприяння розвитку науки[3] і Лондонське королівське товариство |
Відома завдяки: | відкриття мобільних елементів геному |
Нагороди |
![]() |
Автограф |
![]() |
Барбара Мак-Клінток у Вікісховищі? |
Розробила метод візуалізації хромосом клітин кукурудзи[5] і, застосувавши мікроскопічний аналіз, зробила безліч фундаментальних відкриттів у цитогенетці,[6] у їх числі - рекомбінація спадкової інформації в результаті кросинговеру («перехрещення» та обміну ділянками хромосом) під час мейозу[7]. Склала першу генетичну карту кукурудзи, описавши фізичні властивості ділянок хромосом,[8] показала роль теломер та центромер (ділянок хромосом, задіяних у збереженні генетичної інформації),[9] провела численні дослідження з цитогенетики і етноботаніки південноамериканських видів кукурудзи,[10] розробила теорію, що пояснює репресію і експресію генетичної інформації при передачі від одного покоління до іншого на прикладі кукурудзи. У 1951 Мак-Клінток відкрила транспозони.[11] Її роботи отримали визнання в 1960-70ті роки, коли був вивчений механізм регуляції генів, відкритої Мак-Клінток в 1940-ті роки.[12] У 1983 році Мак-Клінток була удостоєна Нобелівської премії з фізіології і медицині з формулюванням «За відкриття мобільних генетичних елементів».
ДжерелаРедагувати
- ↑ Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119046660 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/52803.html
- ↑ а б NNDB — 2002.
- ↑ The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1983 (англійською). The Nobel Foundation. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2009-08-16.
- ↑ Fedoroff N., Brown, N. M. «Mendel in the Kitchen: A Scientist's View of Genetically Modified Foods». — Joseph Henry Press, 2001. — 384 p. — ISBN 0-309-09205-1.
- ↑ Fedoroff N., Botstein D. «The Dynamic Genome: Barbara McClintock's Ideas in the Century of Genetics». — Cold Spring Harbor Laboratory Pr, 1992. — 422 p. — ISBN 0-879-69422-X.
- ↑ Clancy S. (2008). Genetic Recombination (англійською). Nature Education. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2009-08-16.
- ↑ Kass L. B., Bonneuil C. «Mapping and seeing: Barbara McClintock and the linking of genetics and cytology in maize genetics, 1928-1935». — Classical Genetic Research and its Legacy: The Mapping Cultures of 20th Century Genetics. — Hans-Jörg Rheinberger and Jean-Paul Gaudilliere (eds.), 2004. — P. 91-118.
- ↑ O'Connor C. (2008). Telomeres of Human Chromosomes (англійською). Nature Education. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2009-08-16.
- ↑ The Barbara McClintock Papers: Searching for the Origins of Maize in South America, 1957-1981 (англійською). Profiles in Science. Архів оригіналу за 2013-06-30. Процитовано 2009-08-16.
- ↑ «The origin and behavior of mutable loci in maize» // Proceedings of the National Academy of Sciences. — 1950. — Вип. 36. — С. 344-355.
- ↑ Hall B. K., Hallgrímsson B., Strickberger M. W. «Strickberger's evolution: the integration of genes, organisms and populations». — Jones & Bartlett Publishers, 2008. — 760 p. — ISBN 0-763-70066-5.