Барбара Мак-Клінток

Барбара Мак-Клінток (англ. Barbara McClintock; 16 червня 1902, Гартфорд, Коннектикут — †2 вересня 1992, Гантінгтон, Нью-Йорк) — американська вчена-цитогенетик, лауреатка Нобелівської премії з фізіології й медицині за відкриття мобільних елементів геному, таких як транспозони.[6] Протягом своєї кар'єри Мак-Клінток займалася головним чином дослідженням цитогенетики кукурудзи.

Барбара Мак-Клінток
англ. Barbara McClintock
Barbara McClintock (1902-1992) shown in her laboratory in 1947.jpg
Народилася 16 червня 1902(1902-06-16)
Гартфорд, США[1][2]
Померла 2 вересня 1992(1992-09-02) (90 років)
Гантінґтон, Саффолк, штат Нью-Йорк, США
Місце проживання
Країна Flag of the United States.svg США
Національність США
Діяльність генетик
Alma mater Університет Корнелла[2], школа Еразмаd (1919), Сільськогосподарський коледж Корнелльського університетуd і Міссурійський університетd[2]
Галузь Біологія
Заклад Міссурійський університетd[2], Cold Spring Harbor Laboratoryd і Університет Корнелла[2]
Науковий керівник Rollins A. Emersond
Аспіранти, докторанти Almiro Blumenscheind
Членство Національна академія наук США[3], Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[4], AAAS[4] і Лондонське королівське товариство
Відома завдяки: відкриття мобільних елементів геному
Мати Sara Ryder McClintockd[5]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1983)
Автограф Barbara McClintock (signature).svg
CMNS: Барбара Мак-Клінток у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мак-Клінток.

Розробила метод візуалізації хромосом клітин кукурудзи[7] і, застосувавши мікроскопічний аналіз, зробила чимало фундаментальних відкриттів у цитогенетці,[8] у їх числі - рекомбінація спадкової інформації в результаті кросинговеру («перехрещення» та обміну ділянками хромосом) під час мейозу[9]. Склала першу генетичну карту кукурудзи, описавши фізичні властивості ділянок хромосом,[10] показала роль теломер та центромер (ділянок хромосом, задіяних у збереженні генетичної інформації),[11] провела численні дослідження з цитогенетики і етноботаніки південноамериканських видів кукурудзи,[12] розробила теорію, що пояснює репресію і експресію генетичної інформації при передачі від одного покоління до іншого на прикладі кукурудзи. У 1951 Мак-Клінток відкрила транспозони.[13] Її роботи отримали визнання в 1960-70ті роки, коли був вивчений механізм регуляції генів, відкритої Мак-Клінток в 1940-ті роки.[14] У 1983 році Мак-Клінток була удостоєна Нобелівської премії з фізіології і медицині з формулюванням «За відкриття мобільних генетичних елементів».

БіографіяРедагувати

Барбара Мак-Клінток народилася в Гартворді в штаті Коннектикут і була однією з чотирьох дітей Генрі та Сари Генді Мак-Клінток. 1908 року родина переїхала до Нью-Йорку. Барбара закінчила середню школу Еразмус-Холл[en] 1919 року.[15]

Здобула ступінь бакалавра з ботаніки в Корнелльському університеті 1923 року. 1927 року там же отримала ступінь доктора філософії з ботаніки.[16]

Жінки в той час не могли спеціалізуватися в генетиці, але вона потрапила до маленької групи, яка вивчала цитогенетику кукурудзи. Підтримана стипендіями від Національної дослідницької ради США, Фундації Гуггенгайма та інших, вона працювала в Корнелльському університеті, Університеті Міссурі, Каліфорнійському технологічному інституті, а також 6 місяців протягом 1933-1934 років у Німеччині, звідки їй довелося від'їхати достроково через політичну напругу в Європі.[15]

У 1936 році вона перейшла до Університету Міссурі на посаду професора-асистента (доцента) на запрошення Льюїса Стадлера[en]. Утім 1940 року вона зрозуміла, що не зможе отримати там постійну посаду, а тому звільнилася. У грудні 1941 року Мак-Клінток отримала річний контракт у Інституті Карнегі в Колд-Спрінг-Гарбор, а наступного року перейшла на постійну посаду, яку займала до виходу на пенсію 1967 року. Утім їй було присуджено премію за видатну службу, а також дозволено залишитися при лабораторії пожиттєво.[15]

Барбара Мак-Клінток померла в лікарні Гантінгтон поблизу Колд-Спрінг-Гарбора 2 вересня 1992 року.

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119046660 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д https://www.gf.org/fellows/all-fellows/barbara-mcclintock/
  3. ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/52803.html
  4. ↑ а б NNDB — 2002.
  5. ↑ Geni.com — 2006. — 175000000 екз.
  6. ↑ The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1983 (англійською). The Nobel Foundation. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2009-08-16. 
  7. ↑ Fedoroff N., Brown, N. M. «Mendel in the Kitchen: A Scientist's View of Genetically Modified Foods». — Joseph Henry Press, 2001. — 384 p. — ISBN 0-309-09205-1.
  8. ↑ Fedoroff N., Botstein D. «The Dynamic Genome: Barbara McClintock's Ideas in the Century of Genetics». — Cold Spring Harbor Laboratory Pr, 1992. — 422 p. — ISBN 0-879-69422-X.
  9. ↑ Clancy S. (2008). Genetic Recombination (англійською). Nature Education. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2009-08-16. 
  10. ↑ Kass L. B., Bonneuil C. «Mapping and seeing: Barbara McClintock and the linking of genetics and cytology in maize genetics, 1928-1935». — Classical Genetic Research and its Legacy: The Mapping Cultures of 20th Century Genetics. — Hans-Jörg Rheinberger and Jean-Paul Gaudilliere (eds.), 2004. — P. 91-118.
  11. ↑ O'Connor C. (2008). Telomeres of Human Chromosomes (англійською). Nature Education. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2009-08-16. 
  12. ↑ The Barbara McClintock Papers: Searching for the Origins of Maize in South America, 1957-1981 (англійською). Profiles in Science. Архів оригіналу за 2013-06-30. Процитовано 2009-08-16. 
  13. ↑ «The origin and behavior of mutable loci in maize» // Proceedings of the National Academy of Sciences. — 1950. — Вип. 36. — С. 344-355.
  14. ↑ Hall B. K., Hallgrímsson B., Strickberger M. W. «Strickberger's evolution: the integration of genes, organisms and populations». — Jones & Bartlett Publishers, 2008. — 760 p. — ISBN 0-763-70066-5.
  15. ↑ а б в Barbara McClintock. Profiles in Science. NLM(англ.)
  16. ↑ Ravindran, S. (2012). Barbara McClintock and the discovery of jumping genes. Proceedings of the National Academy of Sciences 109 (50): 20198–20199. ISSN 0027-8424. doi:10.1073/pnas.1219372109. (англ.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Барбара_Мак-Клінток&oldid=30139629