Баранаускас Стасіс Адамович

Стасіс-Вітаутас Адамович Баранаускас (нар. 7 травня 1962(19620507), Каунас, Литовська РСР, СРСР) — радянський і литовський футболіст. Ігрове амплуа — нападник. Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1987).

Ф
Баранаускас Стасіс Адамович
Особисті дані
Народження 7 травня 1962(1962-05-07)[1] (60 років)
  Каунас, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Зріст 180 см
Вага 78 кг
Громадянство Flag of Lithuania.svg Литва
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1977—1979
1979
СРСР «Панеріс»
СРСР «Екранас»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1980—1989 СРСР «Жальгіріс» 253 (41)
1990 Ізраїль «Хапоель» (Петах-Тіква) 13 (1)
1991 Ізраїль «Хапоель» (Єрусалим) ? (?)
1991—1992 Австрія «Аустрія» (Клагенфурт) ? (7)
1992 Австрія «Фаворитен АК» ? (4)
1992—1994 Австрія «Ферст Вієнна» 45 (3)
1994—1995 Австрія «Вінер Шпорт-Клуб» 23 (7)
1995 Литва «Екранас» 5 (0)
1996—1997 Литва «Кареда» 41 (5)
1997—1998 Литва «Панеріс» 28 (2)
Всього 408+ (70+)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
1987—1988 СРСР СРСР (олімп.) 2 (2)
1992—1993 Литва Литва 14 (1)
Всього 16 (3)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада
1998 Литва «Панеріс»
2008—2009 Литва Литва (U-21)
2009—2012 Литва «РЕО» (Вільнюс)
2012 Литва Литва (U-21)
2017— Литва «Панеріс»
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 4 вересня 2021.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 4 вересня 2021.

*** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 4 вересня 2021.

БіографіяРедагувати

Клубна кар'єраРедагувати

Почав грати в футбол у1971 році в Каунасі. У 1977 році вступив в футбольний інтернат в Паневежисі. Перші тренери — С. Станкус і В. Шілінскас. У 1979 році грав у юнацькій команді «Екранаса» (Каунас). У 1980 році закінчив інтернат і був прийнятий у «Жальгіріс»[2].

У команді деякий час освоювався, але вже у 1982 році став гравцем основи і вніс свій помітний внесок у вихід команди до вищої ліги.

У період з 1983 по 1986 роки проводив за сезон не менше 30 ігор, часто підключався до атак і забивав голи. 1987 рік — найуспішніший для «Жальгіріса» та Баранаускаса. Разом з командою він виграв літню Універсіаду, а за підсумками сезону з командою взяв бронзові медалі Чемпіонату СРСР. Сам же Баранаускас був включений у другий склад у списку «33 найкращих футболістів сезону в СРСР».

У 1988 році дебютував в єврокубках — став автором одного з двох голів у першому єврокубковому матчі «Жальгіріса» проти віденської «Аустрії». Проте, за сумою двох ігор «Жальгіріс» поступився дорогою австрійцям.

У січні 1990 перейшов до ізраїльського клубу «Хапоель» (Петах-Тіква). В новій команді дебютував 20 січня в домашній грі Чемпіонату Ізраїлю проти «Хапоеля» з Єрусалиму, вийшовши на заміну на 87-й хвилині. Всього за «Хапоель» провів 12 ігор у чемпіонаті та 4 гри в Кубку країни[3]. Відзначився лише одного разу — в останній грі чемпіонату проти «Маккабі» (Тель-Авів), доклавши свій внесок у гостьову перемогу з рахунком 4:1.

У новому сезоні 1990/91 провів 6 ігор і забив 2 м'ячі у вересні в Кубку Тото, а 6 жовтня провів повний домашній матч 1 туру чемпіонату проти «Маккабі» з Нетаньї. Ця гра виявилася для нього єдиною в тому сезоні. У 1991 році до лютого грав у команді «Хапоель» (Єрусалим)[4].

В березні 1991 року перейшов до клубу другої ліги Австрії«Аустрія» (Клагенфурт). Пізніше грав у таких командах другої ліги, як «Фаворитен АК», «Ферст Вієнна» і «Вінер Шпорт-Клуб».

Перед початком сезону 1995/96 повернувся в Литву. Восени 1995 провів 5 матчів за «Екранас» у чемпіонаті. Під час зимової перерви перейшов у «Кареду», де став виступати на позиції захисника. За підсумками сезону взяв срібні медалі і виграв Кубок країни[5]. У наступному сезоні став чемпіоном країни і дебютував за клуб у Кубку Кубків.

У сезоні 1997/98 провів 3 матчі за «Кареду» в чемпіонаті і зіграв 1 гру в кваліфікації Ліги чемпіонів, після чого перейшов в «Панеріс». У сезоні 1998/99 почав суміщати футбольну кар'єру з тренерською, й, зігравши ще 6 матчів, завершив виступи у якості гравця.

У сезоні 2001/02 у складі ветеранської команди міста Вільнюса грав в Кубку Литви, забив 1 м'яч[6].

Енергійний, маневрений, працьовитий, він вирізнявся гольовим чуттям і вмінням грати на випередження у боротьбі за м'яч[7].

Кар'єра у збірнійРедагувати

У складі олімпійської збірної СРСР зіграв 2 матчі у 1987 і 1988 році. 28 жовтня 1987 року відзначився дублем у ворота збірної Швейцарії у матчі кваліфікації до XXIV Олімпіади. З 1992 по 1993 рік грав за збірну вже незалежної Литви. Дебютний матч за команду зіграв 25 березня 1992 року проти збірної Польщі, вийшовши на поле з капітанською пов'язкою. Загалом був капітаном у 9 матчах із 14 зіграних. Дебютний гол забив у ворота збірної Албанії 14 квітня 1993 року у матчі відбіркового циклу до Чемпіонату світу 1994 року.

Тренерська кар'єраРедагувати

Взимку 1998 року став головним тренером «Панеріса». У тому ж році клуб було розформовано.

У 20022008 роках працював зі студентськими командами в Університеті ім. Миколаса Ромеріса. У 20082009 — тренер молодіжної збірної Литви.

З 2009 по травень 2012 року очолював клуб РЕО з Вільнюса. Разом з командою послідовно піднявся з другої ліги в А-лігу[8].

З 2017 року працює головним тренером у клубі «Панеріс».

У 2012 році, на 50-річчя, був нагороджений медаллю «За заслуги у спорті»[9].

ДосягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. Pradžia. Lietuvos sporto enciklopedija (lt-LT). Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021. 
  3. מוזיאון הפועל פתח-תקוה. hpt.co.il. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021. 
  4. מוזיאון הפועל פתח-תקוה. hpt.co.il. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 4 вересня 2021. 
  5. 1996 m. birželio 17 d. Kareda – Inkaras-Grifas 2 : 0 - LFE. futbolinis.lt. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021. 
  6. Lithuanian cup 01-02. Архів оригіналу за 20 липня 2006. Процитовано 25 грудня 2012. 
  7. Енциклопедія «Российский футбол за 100 лет». — М.: Грегорі-Пейдж, 1997. — с.47.
  8. Vilniaus REO trenerio poste Stasį Baranauską pakeitė Valdas Ivanauskas. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 25 грудня 2012. 
  9. Vilniaus miesto savivaldybė. Vilniaus miesto savivaldybė (lt-LT). Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021. 

ПосиланняРедагувати