Баля́сина (через пол. balas від італ. balaustro, що сходить до дав.-гр. βαλαύστιον — «квітка дикого граната»)[1] — вертикальний елемент балюстради, невисокий фігурний (часто веретеноподібний) стовпчик, що підтримує перила сходів, терас, балконів, дахів.

Зразки балясин від: A Handbook of Ornament, Franz S. Meyer, 1898

Робиться гладеньким або прикрашається різьбленням, розписами, золоченням.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.

Джерела

ред.