Балка Обеточна, Обитічна[1][2] — балка (річка) в Україні у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області. Ліва притока річки Кальміусу (басейн Азовського моря).

Балка Обеточна
47°55′30″ пн. ш. 37°56′19″ сх. д. / 47.92513700002777455° пн. ш. 37.93879200002777452° сх. д. / 47.92513700002777455; 37.93879200002777452
Витік на південно-західній стороні від селища Маяк
• координати 47°56′56″ пн. ш. 37°59′00″ сх. д. / 47.94889° пн. ш. 37.98333° сх. д. / 47.94889; 37.98333
Гирло Кальміус
• координати 47°53′44″ пн. ш. 37°55′04″ сх. д. / 47.89556° пн. ш. 37.91778° сх. д. / 47.89556; 37.91778
Басейн Азовського моря
Країни:
Регіон Донецьк
Довжина ~10,35 км
Мапа

Опис ред.

Довжина балки приблизно 10,35 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 7,68  км, коефіцієнт звивистості річки — 1,35 . Формується декількома балками та загатами[1][2].

Розташування ред.

Бере початок на південно-західній стороні від селища Маяк. Тече переважно на південний захід і у селищі Ларине впадає у річку Кальміус.

Цікаві факти ред.

Примітки ред.

  1. а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVII, лист: 16. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Область Войска Донского. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 17 лютого 2021.
  2. а б в openstreetmap. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  3. Генеральний штаб // Донецьк // Україна Донецька область // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 17 лютого 2021.

Джерела ред.

  • Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 393