Балада про бомбера (рос.  Баллада о бомбере) — російсько-українська 8-серійна художня військова сага 2011 року режисера Віталія Воробйова, знята за мотивами однойменної повісті Михайла Веллера «Балада про Бомбера», в свою чергу присвячена льотчику, командиру 12-го гвардійського Гатчинського ордену Суворова ІІІ ступеня дальньобомбардувального авіаполку Миколі Григоровичу Богданову.

Балада про бомбераPicto infobox cinema.png
Баллада о бомбере
Жанр Військовий фільм/екранізація
Режисер Віталій Воробйов
Продюсер Віктор Мирський
Сценарист Аркадій Тигай
У головних
ролях
Микита Єфремов,
Катерина Астахова,
Олександр Давидов,
Ніна Усатова
Оператор В'ячеслав Лазарєв
Композитор Роман Коротін
Кінокомпанія Шпиль
Film.ua
Тривалість 360 хв.
Мова російська
Країна Росія Росія
Україна Україна
Рік 2011
Дата виходу 2011
IMDb ID 2007472

Прем'єра фільму відбулася 25 квітня 2011 року на Першому каналі.

СюжетРедагувати

Друга світова війна. Радянський бомбардувальник Ту-2 збито над територією, зайнятою німецькими військами. Трьом членам екіпажу вдається врятуватися.

Для того, щоб вижити в непростих життєвих ситуаціях нещадної війни, виконати бойове завдання і повернутися до своїх, кожному з них доводиться шукати свій шлях.

1 серіяРедагувати

Війна втручається в життя закоханих — Каті і молодого льотчика Андрія Гривцова, розкидавши їх по різних фронтах. Знаходять вони один одного за годину до вильоту на бойове завдання. За розпорядженням командира полку Гривцов повинен закинути Катю з радіостанцією в тил ворога, щоб відновити зв'язок між партизанським загоном і Москвою. Командування ставить перед партизанами завдання: зірвати випробування нових ракет, здатних долетіти до Москви. Намагаючись обійти грозовий фронт, літак Гривцова збивається з курсу і потрапляє під німецький обстріл...

2 серіяРедагувати

Андрію і Каті вдається втекти від погоні. Штурман Лінько потрапляє в табір для військовополонених. Там він приходить до висновку, що для виживання — всі засоби хороші. Опинившись у лісі, Катя і Гривцов встановлюють зв'язок з Москвою. Наказ командування — слідувати в партизанський загін. Капітан Хольт, відповідальний за секретне випробування нової ракети, дізнавшись про рацію, яка запрацювала в лісі, віддає наказ прочесати навколишні села...

3 серіяРедагувати

Тікаючи від поліцаїв, Каті та Андрію доводиться розділитися. Катя йде до партизанів. Андрій, прийнявши вогонь на себе, потрапляє у полон. Він виявляється в тому ж таборі, що і його бойовий штурман Лінько. Але Жора Лінько, завербований німцями, вже став командиром загону зрадників "Дельта". За задумом Хольта загін повинен імітувати втечу, щоб стати приманкою для партизанів. У ніч втечі Лінько вирішує вбити Гривцова...

4 серіяРедагувати

Чутки про втечу військовополонених доходять до партизанського загону під командуванням Марії Савчук. Головорізи Лінько прочісують навколишні села, намагаючись вийти на партизанів. Катя впізнає Гривцова на фашистській листівці. Вона прагне, у що б то не стало, побачитися з Андрієм. У цьому їй допомагає розвідник Волошин. Він таємно відводить Катю в село, поряд з яким знаходиться табір військовополонених. Катя дізнається, що Гривцов загинув...

5 серіяРедагувати

Катя забезпечує зв'язок з контррозвідкою, яка планує висадку в тилу ворога прославленої диверсійної групи Дерябіна. Завдання групи — спільно з партизанами зірвати випробування ракет Фау-2. Щоб виманити партизанів, Хольт затіває каральну операцію в селі Іллінка. Очолюваний Лінько загін "Дельта" імітує бій з німцями. Партизани приходять на допомогу, але Катя помічає німецьку засідку. Поранений випадковою кулею Лінько опиняється в Бобринській лікарні. Лікар Світлана Пархоменко пропонує йому встановити зв'язок з партизанами.

6 серіяРедагувати

Напередодні випробування ракет провалюється партизанський агент Ванда. Замість неї на роботу в комендатуру приходить Катя. Гривцов знищує загін провокаторів "Дельта". В лісі він зустрічає десантників з диверсійної групи Дерябіна, які готуються підірвати залізничний міст і знищити ешелон з ракетами Фау-2. Партизанський зв'язковий Волошин приводить до загону Лінько. Працюючи в комендатурі, Катя серед листів виявляє донос на селянку Єлизавету, яка нібито переховує збитого льотчика. Катя впевнена — це Андрій.

7 серіяРедагувати

Командир десантників Дерябін ігнорує розпорядження Москви заарештувати капітана Гривцова. Він відводить льотчику важливу роль в майбутній операції. Катя дізнається точну дату випробувань. З цінною інформацією вона мчить до табору десантників, але зустріч з Андрієм не відбувається... До підриву ешелона все готово, але в останню хвилину ситуація змінюється — операція під загрозою зриву. Гривцов приймає ризиковане рішення і біжить до річки... Десантники і партизани ведуть бій. Зрадник Лінько несподівано бачить Гривцова, свідка своєї зради.

8 серіяРедагувати

Група Дерябіна підбирає пораненого Гривцова. Дізнавшись про провал операції, Хольт покінчує життя самогубством. Забравши із сейфу папки з документами, Катя разом зі Світланою Пархоменко направляється до партизанів. В загоні вона зустрічає штурмана Лінько, який повідомляє їй про смерть Андрія. Тим часом, Гривцов повертається до своєї льотної частини, але замість героя він стає зрадником...

У роляхРедагувати

Помилки та історичні невідповідностіРедагувати

  • Одним з епізодів кінофільму є знищення радянською розвідувально-диверсійною групою ешелону з ракетами "Фау-2". Між тим, на Східному фронті ракети "Фау-2" німцями не застосовувалися, а їх випробування проходили на території окупованої німцями Польщі, а не на окупованій території СРСР.
  • В одному з епізодів фільму згадується, що партизан-сектант "Гриня", який відрізнявся великою фізичною силою, був єдиною людиною в усьому партизанському загоні, здатною переносити 82-мм міномет (і за цієї причини після його загибелі міномет доводиться кинути). Між тим, хоча 82-мм радянський міномет в бойовому положенні важив 61 кг, переносити його в зборі не було необхідності: для перенесення міномет розбирався на три частини — стовбур (вага у в'юку — 19 кг), двонога (20 кг) і опорна плита (22 кг).
  • У фільмі кілька разів показано пістолет Макарова (ним розмахує член групи Дерябіна перед розстрільною командою і саме він знаходиться у головної героїні весь фільм), який був розроблений лише у 1948 році і почав вироблятися з 1951-го. Можливо, мається на увазі німецький пістолет Walther PP. Але у фільмі показано саме пістолет Макарова.
  • Перша серія: на пароплаві грає баян «Восток», який почали випускати лише після війни.
  • В третій серії, коли німці роздали їжу полоненим, для того щоб їх сфотографувати, один з німців вбиває крайнього полоненого через те, що він не сміявся. Вбитий червоногвардієць падає. В цей же момент інший німець фотографує тих, що залишилися стояти. І в цьому кадрі тіло вбитого відсутнє.
  • У сьомій серії фільму ешелон з ракетою їде по рейках на бетонних шпалах, яких не могло бути в роки війни (до війни застосовувалися і бетонні шпали, поряд з дерев'яними).
  • Дія фільму відбувається у 1942 році, а радянські офіцери в золотих погонах, які були введені через рік після цього.
  • Зірки на погонах у підполковника Бізіна розташовані з порушенням Статуту стройової служби. Для підполковника це неприпустимо, костюмеру мінус.
  • В сцені розстрілу головного героя також нестиковка. Попередню жертву виводять з приміщення і через 10 секунд чутно одиночні постріли з автомату, ніби розстріляли прямо за воротами. А головного героя ведуть кудись далеко, де багато слідів крові на стінах, а розстрілює його аж цілий відділ з гвинтівками. Хоча є сумніви, що в ті часи можна було так просто прорватися вантажівкою крізь ворота до розстрільної команди. А такий супер-герой як майор Дерябін, після такої витівки, сам став би до стіни. Явно награна сцена як і весь фільм.
  • Бомбер — персонаж комп'ютерної гри. Під час війни в радянській армії бомберів не було.
  • В першій серії показано екіпаж із трьох чоловік, тоді як насправді екіпаж Ту-2 — чотири чоловіки.

ПосиланняРедагувати